Рішення № 35237397, 17.10.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.10.2013 Єдиний унікальний номер 205/6279/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/205/3025/2013

17 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Тауса М.М.,

при секретарі Попович Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 23 липня 2013 року звернувся до Ленінського районного суду з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 15.08.2012 року він уклав з ПП «Грандфінресурс» договір № 212886, за умовами якого Адміністратор від імені та за рахунок Учасника зобов'язується вчинити певні юридичні дії, спрямовані на придбання Учасником у позику 120000 грн. строком на 10 років за умовами діяльності Програми «Альянс Україна» при здійсненні Учасником на поточний рахунок Адміністратора одноразового комісійного внеску 8400 грн. та щомісячних загальних платежів в сумі 1300 грн. Перед укладенням договору, він ознайомлювався із його змістом, але мало що зрозумів, довірена особа відповідача запевнила його, що договір розроблено та складено відповідно до вимог законодавства, тому він підписав його. На виконання умов договору він, позивач, на поточний рахунок Адміністратора вніс одноразовий комісійний внесок - 8400,00 грн., але кредит йому не було надано, посилаючись на відсутність у відповідача грошей. Йому було запропоновано сплачувати щомісячні загальні платежі для того, щоб гарантовано отримати обіцяну позику. Ним було здійснено загальних платежів на суму 17500, але кредит він так і не отримав. Вказані дії свідчили про те, що з боку відповідача мали місце омана та застосування нечесної підприємницької практики, оскільки йому надано неправдиву інформацію стосовно оспорюваної угоди, а дії Відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, порушують принцип добросовісності і створюють істотний дисбаланс її договірних прав та обов'язків на шкоду споживача; відповідач, як виконавець послуг не виконав свої зобов'язання - не надав йому кредит, та відмовляється повернути сплачені кошти, просив вважати недійсним Договір № 212886 від 15.08.2012 року, а також стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 17500 грн. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000 грн., завдану внаслідок порушення прав позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення слухання справи повідомлявся належним чином. Направив на адресу суду письмову заяву з проханням слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.32).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.26).

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 серпня 2012 року між позивачем та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір № 212886 з додатками №1 та №2 до нього, предметом якого є надання особі, що уклала договір послуги по адмініструванню системи придбання товару у групах на умовах діяльності програми «Альянс Україна», яка базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання товарів з розстроченням платежу. ПП «Грандфінресур» зобов'язується організувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати Учаснику відповідну суму у позику, а позивач зобов'язався сплатити всі платежі передбачені програмою, які складаються з одноразового комісійного внеску, сплати чистих щомісячних внесків та сплати щомісячних адміністративних витрат (а.с. 4-7).

Встановлено, що на виконання умов договору № 212886 від 15.08.2012 року позивачем було сплачено одноразовий комісійний внесок в розмірі 8400 грн., та щомісячні внески в розмірі 1300 грн. протягом 7 місяців в період з вересня 2012 року по березень 2013 року, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.8-12).

Частиною 1 п. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживача" передбачає, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

Відповідно до ч. 6 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" усі правочини, здійснені з використанням такої схеми, є недійсними.

Згідно ч.2 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька діяльність є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно ст. 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ст. 230 ЦК України - якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно ч.1,3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Вирішуючи позовні вимоги позивача, щодо визнання договору суд виходив з того, що договір укладений внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики, так як діяльність відповідача є створення та адміністрування (обслуговування) пірамідальної схеми, відповідачем формується Реєстр Учасників Програми (ст.1 Договору) за рахунок щомісячних Загальних платежів (ст.2 Договору), сплачених Учасниками Програми, які включають Чистий внесок та Адміністративні витрати. За рахунок Чистих внесків Учасників Програми формується грошовий Фонд Реєстру Учасників Програми (ст.1 Договору). Відповідач організує та проводить Заходи по розподілу грошового Фонду Реєстру, який проводиться не менше одного разу на два місяці (ст. 4 Договору). У випадку, коли у визначений строк проведення Заходу, коштів, які утворюють Фонд Реєстру не вистачило, тоді ця сума включається до Фонду Реєстру на наступний Захід. При цьому, право участі у розподілу грошового Фонду Реєстру надається не всім Учасникам Програми, а тільки тім Учасникам Програми, які матимуть найбільшу кількість платежів.

Таким чином, зазначений грошовий Фонд Реєстру Учасників Програми формується виключно за рахунок внесків Учасників Програми, а розподіл коштів Фонду Реєстру Учасників між членами системи являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, що порушує вимоги п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів». Тобто, отримання товару чи позики Учасником Програми "Альянс Україна" є можливим виключно за рахунок залучення інших споживачів, а споживач повинен сплачувати платежі не за одержання позики, а фактично за можливість призначення позики, яка надається відповідачем не за свій рахунок, а за рахунок залучення інших споживачів та їх коштів до Програми «Альянс Україна», а призначення позики залежить від розміру Фонду Реєстру Учасників Програми і внесення коштів іншими Учасниками Програми та власного розсуду відповідача. Тому суд вважає за необхідне визнати договір № 212886 з додатками №1 та №2 від 15.08.2012 року укладений між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс» - недійсним, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти сплачені ним згідно договору № 212886 від 15.08.2012 року у розмірі 17500 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України - розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд повинен враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5), згідно з яким ця шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, а також при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не доведено факту моральних переживань, їх тривалість, ступінь тяжкості моральних страждань позивача по справі, які він зазнав у зв'язку з неотриманням дозволу на отримання товару, а також не доведено причинно-наслідковий зв'язок з його стражданнями та не отримання зазначеного дозволу, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір, оскільки позивач звільнений від його сплати при зверненні до суду відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 23, 203, 215-216, 230, 1212 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати договір № 212886 з додатками №1 та №2 від 15.08.2012 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Грандфінресурс» - недійсним.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал буд. 13/2Б оф. 3, код ЄДРПОУ 31469012) на користь ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, суму коштів сплачених за договором № 212886 від 15.08.2012 року у розмірі 17 500 (сімнадцять тисяч пятсот гривень).

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал буд. 13/2Б оф. 3, код ЄДРПОУ 31469012) в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 (двісті двадцять девять гривень 40 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя М.М. Таус