Ухвала суду № 35235660, 15.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/1895/12 Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю. Провадження № 22-ц/780/6053/13 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 4 15.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинку, автомашини та земельних ділянок в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права спільної сумісної власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И Л А :

20 липня 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє інтересах ОСОБА_4, звернулись до суду із позовом, де просили визнати за ними право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_2, автомобіль марки «Шкода» та дві земельні ділянки, будівельні матеріали в самочинно збудованих спорудах - мансарді та гаражі, що розташовані за місцем знаходження житлового будинку до часток позивачів ? та 1/3, відповідно.

За ОСОБА_1, яка була дружиною спадкодавця, на їх переконання, також необхідно визнати право власності на 1/3 частину спадкового майна.

Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, після чого відкрилась спадщина на зазначене спадкове майно.

До кола спадкоємців першої черги за законом відносяться відповідач ОСОБА_1, яка є дружиною спадкодавця, та позивачі. Неповнолітній ОСОБА_4, який прийняв спадщину в порядку, передбаченому нормами спадкового права, є сином ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

З приводу автомобіля «Шкода» позивачі зазначили, що він був придбаний спадкодавцем в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_1 за кошти, отримані від реалізації належної йому на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1.

Крім того, вказано, що, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з відповідачем за кошти, які ОСОБА_5 мав від продажу вищевказаної квартири, він придбав будівельні матеріали та розпочав самочинне будівництво другого поверху над житловим будинком та гаражу.

За життя ОСОБА_5 не зміг оформити самочинно збудовані приміщення і на момент смерті не мав правовстановлюючих документів на вказані споруди.

Всі спадкоємці прийняли спадщину шляхом подачі заяв до приватного нотаріуса, проте відповідач не бажає в нотаріальному порядку отримати свідоцтва про право на спадщину за законом та відмовляється надати оригінали правовстановлюючих документів на будинок, земельні ділянки та автомобіль.

В свою чергу, ОСОБА_1 подала зустрічний позов, де просила визнати спірні житловий будинок, земельні ділянки та автомобіль «Шкода» об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

Окрім цього, додатково заявила вимоги про визнання ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4 такими, що втратили право на прийняття спадщини, яка за життя мала належати ОСОБА_6.

Мотивувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_5, після чого відкрилась спадщина на спадкове майно.

Спадкоємцями першої черги за законом є вона, як дружина померлого, та його сини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року один із них - ОСОБА_6 помер в строк для прийняття спадщини після смерті батька.

Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є його брат ОСОБА_2, матір ОСОБА_8 та неповнолітня дитина - ОСОБА_4.

Після смерті зазначених осіб до неї звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - матір неповнолітнього ОСОБА_4 з пропозицією відшкодувати вартість частки у спадковому майні, шляхом виплати останнім грошової компенсації взамін відмови від права на спадщину, проте домовитись про розподіл спадкового майна у позасудовому порядку не вдалось.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 липня 2013 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_2, 1/2 частини автомобіля «Шкода Октавіа», держномер НОМЕР_1, 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1300 га, що розташована по АДРЕСА_2, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства ( державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №332632, виданий на ім'я ОСОБА_5, 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_2, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку ( державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №332631, виданий на ім'я ОСОБА_5 ).

Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, яке складається з 1/6 частини житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_2, 1/6 частини автомобіля «Шкода Октавіа», держномер НОМЕР_1, 1/6 частини земельної ділянки, площею 0,1300 га, що розташована по АДРЕСА_2, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства ( державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №332632 ), виданий на ім'я ОСОБА_5, 1/6 частини земельної ділянки, площею 0,2500 га, що розташована там же, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку ( державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №332631 ), виданий на ім'я ОСОБА_5.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з 1/3 частини житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_2, 1/3 частини автомобіля «Шкода Октавіа», держномер НОМЕР_1, 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,1300 га, розташованої по АДРЕСА_2, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства ( державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №332632 ), виданий на ім'я ОСОБА_5, 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_2, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку ( державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №332631 , виданий на ім'я ОСОБА_5.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 липня 2013 року, за винятком його частини про відмову в визнанні права на будівельні матеріали, скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 відмовити, а зустрічні позовні вимоги - задовольнити.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 14 жовтня 1973 року уклав шлюб із ОСОБА_8 від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився син ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_4 року - ОСОБА_2 ( а.с. 34, 37, 42 ).

10 січня 1990 року зазначене подружжя розірвало шлюб ( а.с. 36 ).

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження №845 Фонду комунального майна Броварського міськвиконкому від 10 жовтня 1997 року, ОСОБА_5 передана квартира АДРЕСА_1 ( а.с. 23 ).

24 січня 2003 року ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_1 ( а.с. 87, 118 ).

09 липня 2008 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_9 купила зазначене житло за 426 000 грн., а за виручені кошти 03 грудня 2008 року він придбав на праві особистої приватної власності автомобіль «Шкода Октавіа», держномер НОМЕР_1 ( а.с. 6-7, 22, 170 ).

Обставини придбання зазначеного транспортного засобу за особисті кошти, виручені ОСОБА_5 від продажу належного йому житла підтвердила ОСОБА_1 як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно, зазначена обставина не підлягає доказуванню у відповідності до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Окрім цього, ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31 жовтня 2008 року та зареєстрованого 13 листопада 2008 року, у порядку спадкування майна матері - ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року, належить на праві особистої приватної власності житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 ( а.с. 26, 27, 117 ).

Загальна площа будинку під літерою «А» складає 85,5 кв.м., житлова 32,1 кв.м.

На земельній ділянці розташовані також цегляний сарай -«Б», цегляний погріб - «Г», навіс «В», цегляна уборна - «Д», огорожа - №2-4 ( там же ).

Дійсна вартість зазначеного домоволодіння згідно висновку спеціаліста №С-12394 від 06 серпня 2012 року складає 274 727 грн. ( а.с. 53-63 ).

ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності належать також земельні ділянки, площею 0,1300 га, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства та площею 0,2500 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку розташовані по АДРЕСА_2 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯК №332632 та ЯК №332631, відповідно, виданих 06 серпня 2010 року ( а.с. 115, 116 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, а невдовзі - ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер і його син - ОСОБА_6 ( а.с. 24, 25 ).

В установлений законом строк до нотаріальної контори звернулись із заявами про прийняття спадщини спадкоємці ОСОБА_5 - його дружина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а,с. 78, 89 ).

З аналогічними заявами і у визначений строк звернулись до нотаріальної контори і спадкоємці ОСОБА_2 - мати ОСОБА_8 та син ОСОБА_4 ( а.с. 93, 94 ).

При цьому, ОСОБА_8 відмовилась від належної їй частини спадщини на користь ОСОБА_2 ( а.с. 93 ).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, зазначене спірне спадкове майно належало за життя на праві особистої приватної власності ОСОБА_5.

А тому, доля спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в спірному майні після смерті останнього складе 1/3 ( 1 : 3 ) його частину.

Решту майна ( 1/3 частину ), належну ОСОБА_6 успадковують, в порядку спадкової трансмісії, його мати ОСОБА_8 та син ОСОБА_4, доля кожного із них складе 1/6 ( 1/3 : 2 ) його частину.

Оскільки ОСОБА_8 відмовилась від належної частини спадщини на користь свого сина, то доля ОСОБА_2 в спірному майні після смерті батька у даному разі складе ? ( 1/3 + 1/6 ) його частину.

При цьому, ОСОБА_1 не надала суду будь-яких доказів істотного збільшення у своїй вартості спадкового майна внаслідок спільних з ОСОБА_5 трудових чи грошових затрат або власних затрат та на підтвердження факту неприйняття спадщини іншими спадкоємцями.

Не заявляла вона і вимог щодо забезпечення та витребування доказів, з цього приводу, у відповідності до положень ст.ст. 134, 137 ЦПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 1216, 1261, 1268, 1269, 1274, 1276, 1278 ЦК України, ст. 57 СК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-213 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про можливість розподілу спадкового майна у позасудовому порядку, відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_6, неналежне, з точки зору апелянта, оформлення первісних позовних вимог, які може заявити лише власник майна, належність спадкового майна до спільного майна подружжя через істотне збільшення вартості будинку внаслідок спільних трудових та грошових затрат, погодження з цим відповідачів за зустрічним позовом, на переконання апеляційного суду, не відповідають дійсності та не спростовують висновок суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог, а тому, відповідно, не є підставою для задоволення як зустрічних так і апеляційних вимог.

До того ж, посилання ОСОБА_1 на те, що спірне спадкове майно відноситься до спільного майна подружжя суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки воно ( посилання ) не ґрунтується на положеннях сімейного законодавства, зокрема, ст. 60, 61 СК України у редакції цих правових норм на період виникнення права власності на спірне спадкове майно.

Окрім цього, надані суду докази, зокрема, товарні чеки, накладні, квитанції, зазначені в апеляції, на переконання суду другої інстанції, не свідчать про встановлення котлового опалення у спадковому будинку, металопластикових вікон, водопостачання, каналізації, заміну даху, паркану, приведення в порядок надвірних, допоміжних приміщень та саме подружжям, оскільки зазначені документи не містять вказівки, що особисто ОСОБА_1 чи ОСОБА_5 придбавали товари та послуги.

Зазначена в них вартість не свідчить і про істотність вказаних сум у порівнянні із визначеною вартістю будинку в розмірі 274 727 грн.

Про це не свідчить і зведення, не введених в експлуатацію, мансарди та гаража.

Не відповідають дійсності також і твердження апелянта та його представника про належність спірних земельних ділянок до спільного майна подружжя у відповідності до положень ч. 5 ст. 61 СК України, оскільки зазначена норма доповнена частиною п'ятою згідно із Законом №2913-VI від 11.01.2011 року, тобто після отримання майна в особисту приватну власність за життя ОСОБА_5.

Помилковим є і вказівка про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна після смерті його брата - ОСОБА_6, яка, на переконання суду другої інстанції спростовується положеннями матеріального права, зокрема, ст. 1261 ЦК України, згідно якої він не відноситься до першої черги спадкоємців за законом.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинку, автомашини та земельних ділянок в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права спільної сумісної власності на спадкове майно, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба