Ухвала суду № 35235625, 12.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1028/8/12 Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.Провадження № 11-кп/780/505/13 Доповідач у 2 інстанції ГабрієльКатегорія 34 12.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Сливи Ю.М., Черкасова В.М.

при секретарі Шуліпа О.В.

з участю прокурора Красківського В.П.

представника потерпілої ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою цивільного позивача ОСОБА_2 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 16.08.2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Яготин, Київської області, українця, гр. України, мешканця АДРЕСА_1, розлученого, з середньою спеціальною освітою, працюючого охоронцем Державного підприємства Київський бронетанковий завод м. Київ, учасника бойових дій, ідентифікаційний код НОМЕР_1,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки та покладено обов'язки, передбачені п. 4 ч. 1 ст.76 КК України.

Запобіжний захід не обирався.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь Яготинської центральної районної лікарні 14755, 72 грн., на користь ОСОБА_2 9961 грн. 65 коп. матеріальної шкоди та 40000 грн. моральної шкоди, а в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області, м. Київ, вул. Воздвиженська, 2, - 1029, 84 гривень за проведення автотехнічної експертизи.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджено за скоєння кримінального правопорушення вчиненого за наступних обставин.

Так, 24 вересня 2012 року, близько 04 години 00 хвилин, в темну пору доби, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-110308», д.н.з. НОМЕР_2, рухався зі швидкістю 55 км/год. по вул. Шевченка в м. Яготині Київської області, в напрямку залізничного вокзалу. Під час руху по зазначеному автошляху, водій ОСОБА_3, проявляючи самовпевненість, допустив неуважність до дорожньої обстановки, чим грубо порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху і втратив контроль за нею. При виникненні небезпеки для руху, яку останній був спроможний об'єктивно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безперешкодного для інших учасників об'їзду перешкоди, чим грубо порушив п. 12.3 ПДР, в результаті чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, яка рухалася по даному автошляху в попутному напрямку попереду нього. В результаті наїзду пасажир велосипеда ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому обох кісток лівої гомілки та закритого перелому обох кісток правої гомілки, рани передньої поверхні лівої гомілки, які згідно висновку експерта № 125/д від 27 листопада 2012 року, в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння. Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 1016А від 19 листопада 2012 року за даних дорожніх обставин водій автомобіля «ЗАЗ-110308», д.н.з. НОМЕР_2, мав технічну можливість попередити наїзд на велосипедиста шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, який грубо порушив Правила дорожнього руху: п. 2.3 «б» ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим технічним засобом у дорозі; п. 12.3 ПДР, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Порушення ОСОБА_3 п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з ДТП та отриманням ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі цивільний позивач ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікацію вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, вид та розмір призначеного покарання, просить вирок Яготинського районного суду Київської області від 16.08.2013 року в частині відшкодування моральної шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_3, та щодо стягнення з засудженого на її користь витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого змінити та ухвалити в цій частині нове судове рішення, відповідно до якого стягнути з ОСОБА_3 на її користь 100 000 гривень моральної шкоди та 3500 гривень судових витрат, понесених нею за надання їй правової допомоги.

В обґрунтування своїх вимог цивільний позивач зазначив, що висновки суду щодо часткового задоволення цивільного позову є невмотивованими, не ґрунтуються на відповідних нормах права, в судовому рішенні не наведено те, чи визнано цивільний позов цивільним відповідачем та правові підстави його задоволення чи відмови у задоволенні. Висновки суду в частині часткового задоволення цивільного позову обумовлені лише внутрішнім переконанням суду і не ґрунтуються на відповідних нормах права. Судом першої інстанції при ухваленні вироку у справі допущено порушення положень ст.ст. 120 та 124 КПК України, відповідно до норм яких витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення, оскільки вважає, що доводи апелянта з приводу незаконності часткового задоволення цивільного позову є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судом враховано вимоги ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, а тому рішення суду в цій частині є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Окрім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а тому вимоги апелянта щодо стягнення з засудженого 3500 грн. судових витрат, які вона понесла за отримання правової допомоги, задоволенню не підлягають.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений просить вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки на його думку, постановляючи рішення про розмір стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2, суд в повній мірі врахував ступінь її моральних страждань, його щире каяття, часткове визнання ним позову, надання ним посильної допомоги на її лікування, його матеріальне становище, причини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема ту обставину, що потерпіла в якості пасажира в темну пору доби рухалась на велосипеді, на якому були відсутні освітлювальні прилади та відбивачі світла.

Заслухавши суддю-доповідача, представника цивільного позивача ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який вважав апеляційну скаргу обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга цивільного позивача підлягає задоволенню, а вирок зміні, з наступних підстав.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Так, вирішуючи питання в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу судом першої інстанції не в повній мірі враховано вимоги кримінального процесуального законодавства та обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_3, потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом першої інстанції в повному обсязі не враховано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат та стан здоров'я потерпілої. Зокрема те, що незважаючи на тривалий період лікування та неодноразове оперативне втручання, потерпіла ОСОБА_2 самостійно пересуватися не може та потребує постійного стороннього догляду, подальшого лікування та оперативного втручання.

Отже колегія суддів вважає, що розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає збільшенню до 100000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 118 КПК України, витрати на правову допомогу є процесуальними витратами.

Згідно ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

А тому, необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, які відповідно до матеріалів провадження складають 3500 грн. (а.п. 51, 167, 168).

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу цивільного позивача ОСОБА_2 - задовольнити.

Вирок Яготинського районного суду Київської області від 16.08.2013 року, відносно ОСОБА_3, в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: