Постанова № 35235001, 13.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 922/2531/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

позивача - Станішевський І.С. - дов. №14-69 від 22.03.2013р.,

відповідача - Литвиненко Ю.О. - дов. №1248/17 від 15.08.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2964 Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2013р. у справі 922/2531/13-г,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошеве, Харківська обл.,

про стягнення коштів у сумі 2968940,55 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2013 р. у справі № 922/2531/13-г (суддя Ковальчук Л.В.) клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено. Зменшено розмір стягнення штрафних санкцій на 50%. Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення задоволено частково. Розстрочено виконання рішення суду на шість місяців, починаючи з серпня 2013 року, шляхом щомісячної виплати боргу рівними частинами, а саме: серпень 2013 року - 457597,80 грн.; вересень 2013 року - 457597,80 грн.; жовтень 2013 року - 457597,80 грн.; листопад 2013 року - 457597,80 грн.; грудень 2013 року - 457597,80 грн.; січень 2014 року - 457597,80 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2460680,71 грн. основного боргу, 107729,37 грн. пені, 94803,83 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 82372,88 грн., 59379,00 грн. судового збору. В частині стягнення пені у розмірі 107729,37 грн. та 7% штрафу у розмірі 94803,83 грн. відмовлено. Відмовлено в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 20820,56 грн.

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2013 р. по справі № 922/2531/13-г скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 107729,37 грн. та 7% штрафу у розмірі 94803,83 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким позов в цій частині задовольнити, в частині надання розстрочки на 6 місяців - відмовити, в іншій частині рішення просить залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2013р. - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.01.2012р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу №93/5-БО, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 даного договору встановлено, що позивач передає відповідачу з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 9522,000 тис. куб. м.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та поставив відповідачу природний газ протягом січня - квітня 2012 року на загальну суму 13655209,17 грн., що підтверджуються складеними між сторонами актами приймання-передачі природного газу з посиланням на спірний договір купівлі-продажу природного газу, які підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору, оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов`язання виконав частково, розрахувався за поставлений природний газ у розмірі 11194528,46 грн., тому, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 19.04.2013 року складає 2460680,71 грн.

Оскільки факт наявності заборгованості підтверджена матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2460680,71 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вказана сума - стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У пункті 7.3 спірного договору сторони встановили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 215458,74 грн. та 7% штрафу від суми простроченого понад 30 днів платежу у розмірі 189607,65грн.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заборгованість за договором виникла не з вини відповідача, а через невідповідність діючого тарифу на теплову енергію економічно обґрунтованому тарифу.

Так, відповідно до п.1 Листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про надання інформації" від 06.07.2012 р. № 7/20-11089 "на виконання законів України від 12.04.2012року №4647-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та від 08.06.2012року № 4961-V1 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" щодо розрахунків енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11.06.2012року №517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Таким чином, борг держави за 2011р. та за 2012 року із-за різниці в тарифах на послуги з теплопостачання перед КП теплових мереж Харківського району, м. Харків складає 4543114,46 грн., який до цього часу не відшкодовано.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір нарахування пені і 7% штрафу на 50% та правомірно стягнув з відповідача пеню у розмірі 107729,37 грн. та 7% штрафу у розмірі 94803,83 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зменшення пені та 7% штрафу не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Що стосується посилань позивача в апеляційній скарзі на неправомірне надання судом першої інстанції розстрочки виконання оскаржуваного рішення на 6 місяців, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

03.12.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ", якою запроваджені схеми проведення розрахунків комунальних підприємств (теплопостачальною організацією) за спожитий природний газ.

На виконання Постанови №1082 КП теплових мереж Харківського району відкрито спеціальний розрахунок, куди надходять всі кошти за послуги з теплопостачання та з якого банком відраховується ПАТ "ПАК "Нафтогаз України" від 82,72% до 97,20% усіх надходжень від споживачів в рахунок сплати боргу за спожитий газ, в той час як тільки від 2,80% до 17,28% надходжень залишається підприємству для забезпечення його роботи по наданню послуг з централізованого опалення та на фінансові витрати, пов'язані з основною діяльністю. Тобто, на рахунок позивача відраховується від 82,72% до 97,20% усіх надходжень від споживачів.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, враховуючи важкий фінансовий стан підприємства відповідача, надав належну оцінку викладеним КП теплових мереж Харківського району обставинам, що унеможливлюють негайне виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2013р., а також документальним доказам на їх підтвердження, та навів належне обґрунтування підстав для задоволення заяви боржника стосовно розстрочки виконання рішення.

При цьому колегія суддів зазначає, що передбачені ст. 121 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочки, є оціночними, та місцевим господарським судом така оцінка здійснена і, з урахуванням фактичних обставин справи, заява відповідача частково задоволена: розстрочка надана на 6 місяців, а не як просив відповідач на 12 місяців.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тоді як доводи, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами, через що рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2013р. по справі 922/2531/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволені апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2013р. у справі №922/2531/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.11.2013р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.