Рішення № 35234930, 12.11.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" листопада 2013 р. Справа № 906/1295/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Думич А.М. - довіреність б/н від 30.08.2013р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (с. Ставчани Пустомитівський район Львівська область)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (с. Щеніїв Черняхівський район Житомирська область)

2) Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету (смт. Черняхів Житомирська область)

про стягнення 142362,13 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 142362,13грн., з яких: 121529,80грн. - основний борг, 8440,66грн. - 10% річних, 12391,67грн. - пеня. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого заборгованість відповідачів станом на 28.08.2013р. складала 142359,89грн., з яких 121529,80грн. - основний борг, 11581,19грн. - пеня, 9248,90грн. - 10% річних. Додатково пояснив, що відповідачами під час розгляду справи у суді заборгованість частково сплачено. Станом на 08.11.2013р. сума основного боргу становить 26285,43грн., на підтвердження чого надав довідку від 08.11.2013р. (а.с.56). Крім основної суми боргу просить стягнути солідарно з відповідачів 11581,19грн. - пені, 9248,90грн. - 10% річних та витрати по сплаті судового збору.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, відзиву не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно і належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.54-55).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідачі своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідачів або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (перевізник/позивач) та Спільною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" з Дочірнім підприємством "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету" (замовник/відповідачі) було укладено договір транспортного перевезення №121112-ЄШ/1 з Додатком №1 (13-17), за умовами якого перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню Вантажу на умовах, визначених у даному Договорі, автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити належним чином виконані Перевізником послуги по перевезенню (п.1.1 договору).

Відповідно до довіреності від 14.04.2011р. учасники договору про спільну діяльність від 13.04.2011р. уповноважили ТОВ "Агростем" представляти інтереси учасників даного договору, укладати договори тощо (а.с.30).

Кількість вантажу визначається у товаротранспортних накладних (п.1.2 договору).

Згідно п.3.1 Додатку вартість послуг по перевезенню вантажу за кожну тонну становить 270,00грн., включаючи ПДВ.

Оплата наданих Перевізником послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника протягом 5 (п'яти) днів після виконання перевезення. Датою виконання перевезення є дата підписання акту виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання перевезення вважається дата надання послуг з перевезення, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання послуги (п.3.2 договору).

Сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення Перевізником та відповідно їх прийняття Замовником є або підписаний Сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим Договором (п.3.3 договору).

На виконання умов Договору ТОВ "Транс-Сервіс-1" надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 121529,80грн., що підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) №4438 від 26.02.2013р. та актом виконання робіт (надання послуг) №34770 від 30.11.2012р. (а.с.19-20).

Відповідачі зобов'язання щодо оплати наданих послуг по перевезенню вантажу не виконали, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість, яка на день пред'явлення позову складала 121529,80грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2013р. (а.с.18).

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідачів 11581,19грн. - пені та 9248,90рн. - 10% річних.

За даними позивача відповідачами після пред'явлення позову частково сплачено основний борг в сумі 95244,37грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідачів перед ТОВ "Транс-Сервіс-1" залишилась непогашеною наступна заборгованість: 26285,43грн. - основного боргу, 9248,90грн. - 10% річних та 11581,19грн. - пені.

Не проведення відповідачами розрахунків за надані послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору №121112-ЄШ/1 від 12.11.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, регулювання яких здійснюється главою 32 "Правове регулювання перевезення вантажів", ст.ст. 306-316 ГК України, главою 64 "Перевезення", ст.ст.908-928 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст.916 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем свої зобов'язання згідно договору виконано в повному обсязі, що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 26285,43 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані. В частині стягнення 95244,37грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню в зв'язку зі сплатою.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 11581,19грн. - пені та 9248,90грн. - 10 % річних.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2 договору при несвоєчасній оплаті послуг перевізника замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обґрунтованого розрахунку, здійсненого позивачем, пеня за несвоєчасну оплату наданих послуг складає 11581,19грн., 10% річних - 9248,90грн. (а.с.58-59).

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі позов щодо підстав та предмету не оспорили, доказів сплати решти заборгованості суду не надали.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в частині стягнення 26285,43грн. - основного боргу, 9248,90грн. - 10% річних та 11581,19грн. - пені. В частині стягнення основного боргу в сумі 95244,37грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору в зв'язку зі сплатою.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,80,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (12344, Житомирська область, Черняхівський район, с. Щеніїв, вул. Поліщука, буд.3, код 37376945) та Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету" (12301, Житомирська область, Черняхівський район, смт. Черняхів, вул. Мельнична, 6, код 00487155)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (81118 с.Ставчани Пустомитівський район Львівська область, код 32602104) - 47115,52грн., з яких: 26285,43грн. - основний борг, 9248,90грн. - 10% річних, 11581,19грн. - пеня, а також 2847,24грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 95244,37грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 листопада 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - відповідачам (рек. з повід.)