Рішення № 35234346, 12.11.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 925/1617/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - представник не з'явився,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська

кондитерська фабрика"

до

відповідача: фізичної особи-підприємця Соколова Олександра Віталійовича

про стягнення 32 932,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Соколова Олександра Віталійовича про стягнення 32 932,62 грн. заборгованості та відшкодування у зв'язку із цим судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору на постачання кондитерської продукції №19/02 від 27.02.2012 позивач у липні 2012 року здійснив поставку відповідачу кондитерської продукції, яку останній прийняв, однак її вартість повністю не сплатив, внаслідок чого утворився прострочений борг у сумі 32 932,62 грн.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися.

Позивач подав суду клопотанням №680-юр/2142 від 16.10.2013, в якому просив справу розглянути за наявними у ній матеріалами без участі його представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання повторно не направив, хоча був двічі належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджено відповідними відмітками канцелярії суду на ухвалах про їх направлення рекомендованими листами на адресу відповідача з ЄДР та фактичну адресу.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.10.2013 та про відкладення розгляду справи від 29.10.2013 направлені на адресу відповідача, повернуті поштою з довідками - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, виходячи із того, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

27 лютого 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" (продавцем - позивач у справі), та фізичною особою - підприємцем Соколовим Олександром Віталійовичем (покупцем - відповідач у справі), було укладено договір №19/02 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця кондитерську продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування, ціна, кількість, вартість товару вказуються у заявках; оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день (п.3.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін, строк дії договору 3 27 лютого 2012 року по 31 грудня 2013 року (п. 5.1 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика", за накладною від 18.07.2012 №2151, передало фізичній особі - підприємцю Соколову О.В., а останній прийняв товар на загальну суму 46 662,10 грн.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, сплативши 13 729,48 грн., станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість становить 32 932,62 грн.

Порушення відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Статтями 173, 174 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №19/02 від 27.02.2012, зміст якого відповідає положенням Глави 54 та, зокрема, ст. 655 ЦК України, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 46 662,10 грн., що підтверджується оригіналом накладної (а.с.12).

Обов'язки відповідача щодо оплати товару та строку її проведення визначені у пункті 3.3 договору, відповідно до якого оплати вартості товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день.

Відповідач, порушуючи умови договору, за отриманий товар у строки визначені договором повністю не розрахувався, остання проплата частини заборгованості у розмірі 1 000,00 грн., була здійснена останнім 07.05.2013, що є додатковим доказом на підтвердження обізнаності відповідача про свої зобов'язання за вказаним договором.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання його зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару позовна вимога про стягнення 32 932,62 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

Частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач не скористався своїм правом заперечення проти позову, не підтвердив доказами, відповідно до ст.33, 34 ГПК України, про відсутність у нього заборгованості, відтак позовна вимога про стягнення 32 932,62 грн. боргу підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Соколова Олександра Віталійовича (вул. Руднєва, буд. 16/1, кв. 19, м. Черкаси, код 2398713991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" (вул. Перекопська, буд.12, м. Херсон, 00382272) - 32 932,62 грн. боргу, 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено та підписано 15.11.2013.

Суддя О.І. Кучеренко