Рішення № 35234214, 12.11.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р. Справа № 909/966/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький", вул.Чорновола,155/1, м. Хмельницький,Хмельницька область,29016

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" вул.Пушкіна,6, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

про стягнення 17894,37грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Клюба В.М, довіреність № 32від 01.07.13.

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" про стягнення заборгованості у сумі 17894,37 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №1088 від 09.11.12 щодо розрахунку за поставлену позивачем продукцію та обґрунтовано положеннями статей 525, 526, 530, 692 Цивільного та 193 Господарського кодексів України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 17.10.13 не виконав, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.10.13, відзиву на позов не подав. У судовому засіданні 17.10.13 відповідач позовні вимоги визнав в частині основного боргу, щодо решти позовних вимог заперечив у зв"язку з перебуванням відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" у процедурі санації.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

09.11.12 між сторонами у справі укладено договір поставки №1088. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався поставити, а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості і за ціною, визначеними в рахунках та/або накладних, що є невід"ємною частиною договору. Термін дії договору - до 31.12.13 (п.6.1 договору).

Розділом 2 даного договору сторони погодили порядок і строки поставки: поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотермс-2000" на умовах: EHW- склад постачальника, м.Івано-Франківськ, вул.Ребета, 3; поставка здійснюється партіями; на кожну партію товару постачальник пропонує покупцю рахунок та накладну на продукцію.

Пунктами 3.1, 3.2 договору поставки №1088 сторони погодили, що покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 14 днів з дати поставки партії продукції.Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, на виконання умов договору поставки, позивачем на підставі довіреностей №1383 від 06.11.12, №1407 від 23.11.12, №9від 28.02.13, згідно накладних №04700/06 від 12.11.12, №04899/06 від 23.11.12 та №00830/06 від 05.03.13 поставлено відповідачу товару на загальну суму 18749,36грн., станом на 23.08.13 заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки№1088 становить 16349,52грн.

Керуючись нормами чинного законодавства та умовами договору за порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 1198,38грн. пені та 346,47грн. 3% річних.

Доказів належного виконання своїх зобов'язань відповідачем суду не подано.

Відповідно до п.7 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Пунктом 3 частини 8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зважаючи на вищевикладене, позов підлягає розгляду у позовному провадженні, оскільки справа про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" перебуває у провадженні господарського суду Івано-Франківської області (справа №Б-7/49-21/60), а боржника не визнано банкрутом.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.5.1 спірного договору граничний строк розрахунку відповідача за поставлену продукцію, згідно накладних, наявних у матеріалах справи - відповідно 27.11.12, 08.12.12 та 19.03.13.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов"язань, враховуючи п.5ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимога позивача щодо стягнення 16349,52грн. обґрунтована та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

На підставі вказаної норми закону та пункту договору позивачем нараховано 1198,38грн. пені та 346,47грн. 3% річних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України судом здійснено перерахунок пені у відповідності до вищенаведеної правової норми та задоволено у повному обсязі за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення .

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача .

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 265, 343 Господарського кодексу України, п.5ст.19, ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" до відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" про стягнення заборгованості у сумі 17894,37 грн. задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" (м.Коломия, вул.О.Пушкіна, буд.6, код ЄДРПОУ 00238180) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (м.Хмельницький, вул.Чорновола, 155/1, код ЄДРПОУ 23838102) 16349,52 (шістнадцять тисяч триста сорок дев"ять гривень п"ятдесят дві копійки) основного боргу, 1198,38( одну тисячу сто дев"яносто вісім гривень тридцять вісім копійок) пені, 346,47 (триста сорок шість гривень сорок сім копійок) 3% річних та 1720,50(одну тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.13

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 15.11.13