Ухвала суду № 35233946, 11.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

11 листопада 2013 р. Справа № 805/11818/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

суддів Ткаченко Т.С., Чекменьова Г.А.,

при секретарі Сапєгіній А.Г.

за участю

представника позивача Карапетян А.Р.,

представника відповідача Мєшалкіна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП" до Служби безпеки України про скасування постанови про накладення арешту б/н від 03.07.2012 та зняття арешту накладеного на майно позивача,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП", звернулось до суду з позовною заявою до Служби безпеки України про скасування постанови про накладення арешту б/н від 03.07.2012 та зняття арешту накладеного на майно позивача.

Представник відповідача надала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що оскаржувана постанова слідчого винесена відповідно до норм КПК України, в межах порушеної кримінальної справи, що розглядається Шевченківським районним судом м. Києва тому вважає, що заявлені позовні вимоги належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначила, що оскаржувана постанова винесена відповідно до порядку, передбаченого ст.ст. 114,125,126,130 КПК України в редакції, що діяла на момент винесення постанови про арешт майна.

КПК України врегульовано порядок накладення слідчим арешту на майно, скасування накладення арешту, а також оскарження дій слідчого до прокурора або до суду.

В порядку, встановленому КПК України дії слідчого щодо накладення арешту позивач не оскаржував.

В обґрунтування заявленого клопотання також посилається на ст. 114, ч. 6 ст. 126, ч. 6 ст. 234 КПК України, рішення Конституційного суду України від 14.12.2011 року № 19-рп//2011 у справі № 29-1/2011, від 23.05.2001 № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001, п. 2 ч.3 ст. 17, ст. 157 КАС України.

Представник відповідача у судовому заявлене клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі, зазначив, що оскаржувана постанова порушує права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП", тому вважає, що справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова прийнята в межах кримінальної справи (а.с.26).

Здійснення зазначених процесуальних дій регулювалась Главою 11 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року із змінами та доповненнями.

Згідно п. 11. Розділу XI Перехідних положень Кримінально - процесуального кодексу України від 13.04.2012, який набрав чинності 20.11.2012 року,- кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином кримінальна справа, що стосується спірних правовідносин, має розглядатись у відповідності до Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року із змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 КПК України, - накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Відповідно до ч. 6 ст. 234 Глави 22 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року із змінами та доповненнями,- дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

14 грудня 2011 року Конституційним Судом України було прийнято рішення № 19-рп/2011 у справі N 1-29/2011 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини).

В наведеному рішенні Конституційний Суд України зазначив наступне. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Стаття 2 КПК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права. За статтею 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані: приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (частина перша); не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю (частина друга); вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування у зв'язку з такими заявами і повідомленнями (частини третя, четверта, п'ята).

У статтях 110, 234, 236 КПК України йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час провадження у кримінальній справі. Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.

Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України,- справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України,- суд закриває провадження у справі з окрема якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, в даному випадку питання про оскарження дій слідчого при прийнятті оскаржуваної постанови належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Зважаючи на вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 157 , 158, 160, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП" до Служби безпеки України про скасування постанови про накладення арешту б/н від 03.07.2012 та зняття арешту накладеного на майно позивача.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 11 листопада 2013 року.

Повний текст ухвали складений 16 листопада 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Головуючий суддя Христофоров А.Б.

Судді Т.С. Ткаченко

Г.А. Чекменьов