Ухвала суду № 35233666, 30.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

30 вересня 2013 року Справа № 2а-1936/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

суддів Александрової М.А., Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Наумчик Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Ягодинської митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (том 2, а.с.89-90).

Заява обґрунтована тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року у даній справі адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 10 червня 2010 року №1014-к, пункти 1, 2, 5 наказу Ягодинської митниці від 11 червня 2010 року №366-к в частині звільнення з митних органів ОСОБА_1, поновлено позивача на посаді старшого інспектора сектору спеціальних операцій та фізичного захисту відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Ягодинської митниці з 10 червня 2010 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4906,24 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2913,08 грн. звернуто до негайного виконання.

Проте постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року в частині, допущеній до негайного виконання, відповідачами добровільно виконано не було.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2013 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року залишено без змін.

Відповідачі затримали виконання судового рішення і поновили позивача на посаді наказом Державної митної служби України від 12 червня 2013 року №1004-к "По особовому складу митних органів" та наказом Ягодинської митниці Міндоходів №373-к від 13 червня 2013 року.

Позивач на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) просить стягнути з відповідачів за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 28 липня 2010 року по 12 червня 2013 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року допущено процесуальне правонаступництво відповідачів у даній справі: Державну митну службу України на її правонаступника - Міністерство доходів і зборів України, Ягодинську митницю на її правонаступника - Ягодинську митницю Міндоходів (том 2, а.с.108).

В судовому засіданні позивач заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі підтримує з підстав, викладених у ній, просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2010 року по 12 червня 2013 року. Суду додатково пояснив, що звертався до керівництва Ягодинської митниці про виконання рішення суду про поновлення на посаді, допущеного до негайного виконання, однак в його виконанні було відмовлено; присуджений середній заробіток за час вимушеного прогулу не виплачений досі.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі заперечує. Суду пояснила, що законодавством передбачено два способи виконання судового рішення: негайне (добровільне) та примусове. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Проте позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах до Державної митної служби України не звертався. Затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідачів причинами, в тому числі діями та бездіяльністю позивача. Виконання судового рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу не проводилося.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід задовольнити з таких мотивів та підстав.

Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі підлягає розгляду в межах адміністративної справи, у якій судом прийнято постанову про поновлення на роботі з вирішенням питання по суті шляхом прийняття судового рішення у формі ухвали.

Як слідує із матеріалів справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 10 червня 2010 року №1014-к, пункти 1, 2, 5 наказу Ягодинської митниці від 11 червня 2010 року №366-к в частині звільнення з митних органів ОСОБА_1, поновлено позивача на посаді старшого інспектора сектору спеціальних операцій та фізичного захисту відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Ягодинської митниці з 10 червня 2010 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4906,24 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2913,08 грн. звернуто до негайного виконання (т. 1, а. с. 128-133, 204-209, т. 2, а. с. 85-87).

25 листопада 2010 року позивач отримав виконавчі листи на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року (том 1, а.с. 217), проте, як слідує із пояснень позивача, вказані виконавчі листи до органів державної виконавчої служби для їх примусового виконання не були пред'явлені. Позивач звертався до керівництва Ягодинської митниці в усному порядку, що не заперечує представник відповідачів, проте рішення суду, яке підлягало негайному виконанню виконане не було.

Лише наказом Державної митної служби України від 12 червня 2013 року №1004-к "По особовому складу митних органів" на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року було скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 10 червня 2010 року №1014-к "По особовому складу Ягодинської митниці" в частині припинення 10 червня 2010 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, старшого інспектора сектору спеціальних операцій та фізичного захисту відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Ягодинської митниці та поновлення його на посаді з 10 червня 2010 року (том 2, а.с.128). Згідно із наказом Ягодинської митниці від 13 червня 2013 року №373-к зазначений наказ Державної митної служби України оголошено позивачу (том 2, а.с.127).

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 слідує, що 13 червня 2013 року до трудової книжки внесено запис №20 про визнання недійсним запису №19 від 10 червня 2010 року та про поновлення позивача на посаді старшого інспектора сектору спеціальних операцій та фізичного захисту відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Ягодинської митниці з 10 червня 2010 року (том 2, а.с.121-122).

З пояснень позивача та представника відповідачів встановлено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року позивачу не виплачувався взагалі. Доказів протилежного суду не надано, хоч ухвалою суду від 17 вересня 2013 року було зобов'язано Ягодинську митницю Міндоходів надати докази про виплачені ОСОБА_1 кошти при поновленні на посаді. Крім того, із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 також слідує, що з часу звільнення з митних органів до моменту поновлення на посаді позивач не був працевлаштований, будь-які дані про отримання ним доходів за вказаний період відсутні.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору спеціальних операцій та фізичного захисту відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Ягодинської митниці з 10 червня 2010 року добровільно виконана відповідачем Державною митною службою України лише 12 червня 2013 року шляхом прийняття наказу від 12 червня 2013 року №1004-к "По особовому складу митних органів", а фактично оголошена ОСОБА_1 13 червня 2013 року, про що Ягодинською митницею Міндоходів видано наказ від 13 червня 2013 року № 373-к. За період з дня прийняття постанови суду ( з 28 липня 2010 року) по день її фактичного виконання (по 12 червня 2013 року) позивачу не оплачена заробітна плата за час її вимушеного прогулу.

При вирішенні заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі суд враховує таке.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як передбачено частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 255 цього ж Кодексу визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено значення термінів: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Суд - Європейський суд з прав людини; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідачеві Державній митній службі України лежав обов'язок негайно виконати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року у даній справі в частині поновлення позивача на посаді незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

Відповідачам - і Державній митній службі України, і Ягодинській митниці - було відомо про судове рішення у даній справі (розгляд справи здійснювався з участю представників відповідачів). Разом з тим, ними не вжито необхідних заходів для виконання рішення суду, у зв'язку з чим заперечення представника відповідачів щодо причин невиконання судового рішення судом до уваги не беруться.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи, на підставі статті 236 КЗпП України на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 28 липня 2010 року по 12 червня 2013 року, що становить 723 робочих днів, з яких: з 28 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 112 робочих днів, з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 250 робочих днів, з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 251 робочий день, з 1 січня 2013 року по 12 червня 2013 року - 110 робочих днів. При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід виходити із кількості робочих днів, зазначених у листах Міністерства праці України від 25 серпня 2009 року №9681/0/14-07/13 "Про розрахунок тривалості робочого часу на 2010 рік", від 25 серпня 2010 року №9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік", листах Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2011 року №8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік", від 21 серпня 2012 року №9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік", а також з розміру середньоденного заробітку 153,32 грн., визначеним довідкою Ягодинської митниці від 27 липня 2010 року №4/45-603 (том 1, а.с.75), що бралася судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Таким чином, за період з 28 липня 2010 року по 12 червня 2013 року середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі буде становити 110850,36 грн. (723 робочих днів х 153,32 грн.), який підлягає до стягнення з Ягодинської митниці Міндоходів на користь позивача.

Керуючись частинами третьою, п'ятою, сьомою статті 160, статтею 165 КАС України, на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів (44350 Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 38592872) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 110850,36 грн. (сто десять тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 36 коп.).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, яка буде складена у повному обсязі 03 жовтня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Ж.В. Каленюк

Судді М.А. Александрова

Р.С. Денисюк