Рішення № 35231953, 12.11.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р. Справа № 923/1294/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Довгань О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І К", м. Каховка Херсонської області

про стягнення 65 001 грн. 98 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 2525 від 04.10.2013 р.;

від відповідача: Карасевич А.О., представник за довіреністю № 47-13/д від 12.08.2013 р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К" (відповідач) заборгованість у розмірі 65 001 грн. 98 коп. та судові витрати.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні до позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОР І К» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №010812 від 01.08.2012 р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити вироби з дерева (далі - товар) згідно специфікацій та на умовах, що визначаються договором. Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору позивач передав відповідачу товар за накладною №2 від 04.08.2012 р. на суму 55536,00 грн. та за накладною №4 від 23.08.2012 р. на суму 53400,00 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється у безготівковому порядку в момент отримання товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 55536,00 грн. (борг за накладною №2 від 04.08.2012 р. в сумі 2136,00 грн. та борг за накладною №4 від 23.08.2012 р. в сумі 53400,00 грн.), що підтверджено матеріалами справи.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55536,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7.2. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7828,09 грн. пені.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4210,72 грн. (за накладною №2 від 04.08.2012 р. сума заборгованості 2136,00 грн., пеня за період з 05.08.2012 р. по 05.02.2013 р. складає 161,95 грн.; за накладною №4 від 23.08.2012 р. сума заборгованості 53400,00 грн., пеня за період з 24.08.2012 р. по 24.02.2013 р. складає 4048,77 грн.).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 54,97 грн. та 3 % річних в сумі 1582,92 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судом не приймаються посилання позивача на неякісний товар, поставлений позивачем за накладною №2 від 04.08.2012 р., та належне оформлення акту, складеного комісією 23.08.2012 р. Суд звертає увагу, що поставлений товар за вищевказаною накладною відповідач 07.08.2012 р. частково оплатив, тобто погодився з його якістю. Також відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про неякісний товар, як це передбачено п.3.3. договору (повідомлення повинно бути надіслано у спосіб, який дозволяє фіксувати як час його відправлення, так і час отримання - телеграма, рекомендований лист тощо). Суд прийняв до уваги наданий позивачем лист ТОВ «ІНТЕРСІТІПОСТ» (вих.№27-11/13 від 04.11.2013 р.), в якому повідомляється, що ТОВ «ІНТЕРСІТІПОСТ» відправлення та доставка кореспонденції за номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 для ОСОБА_1 не здійснювалась.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор і К» (74800, Херсонська область, м.Каховка, Семенівське шосе, 3, код ЄДРПОУ 37431618, р/р 26001219800103 ХФ АБ «Кредитпромбанк», МФО 352651) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 55536,00 грн. боргу, 4210,72 грн. пені, 54,97 грн. збитків від інфляції, 1582,92 грн. 3% річних, судовий збір 1720,50 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.11.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська