Постанова № 35230629, 22.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року о 17 год. 15 хв.Справа № 808/7572/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Білоусі А.О.

представників сторін:

позивача - Філобок О.Л. (довіреність від 07.10.13)

- Скирта І.Я. (рішення від 21.06.1996)

відповідача - Шахрай О.В. (довіреність від 02.09.13 №1522/10-014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Сінон», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Приватного підприємства «Сінон» (далі - ПП «Сінон», позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0000532214/4780 та №000542214/4781.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період з 23.04.2013 по 29.04.2013 фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено документальну позапланову перевірку ПП «Сінон» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «АТМ» їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2012 року, за результатами якої складено Акт №106/22-1421/23793 від 29.04.2013. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 28.05.2013 №0000532214/4780 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9936,25 грн., в тому числі 7949,00 грн. за основним платежем, та 1987,25 грн. за штрафними санкціями;форми «В4» від 28.05.2013 №0000542214/4781 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 523,00 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті незаконно, з порушенням норм матеріального права України, тому мають бути визнані недійсними та скасовані з огляду на наступне. Позивач зазначає, що основною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень є висновок щодо неможливості встановлення походження товарів, зазначених у виписаних ПП «АТМ» документах в адресу контрагентів-покупців, у тому числі і ПП «Сінон», та неможливості підтвердження реальності факту здійснення господарських операцій між ПП «АТМ» та ПП «Сінон» з постачання товарів в травні, червні 2012 року. Позивач звертає увагу, що даний висновок зроблено на підставі Акту №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012, отриманого відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, проте дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки ПП «АТМ», за результатами якої складено Акт №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 та залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 визнано протиправними. Тому, як зазначає позивач, будь-якої протиправності та нереальності господарської діяльності ПП «АТМ», який був постачальником деяких товарів на користь ПП «Сінон», не встановлювалось. Крім того, позивач з посиланням на ст. 204 ЦК України та ч.2 ст. 19 Конституції України, наголошує, що у відповідача в принципі відсутні були законні підстави спиратися на нічим не підтверджені висновки актів перевірки, проведених іншими податковими органами та робити на їх підставі свої похідні висновки, застосовувати наслідки недійсних правочинів, коли вони такими у встановленому порядку не визнавалися. До того ж, позивач вказує, що ним до податкового органу надано вичерпні відомості та документи щодо належного оформлення господрських операцій, а також крім належних доказів фактичного отримання товару від ПП «АТМ», надано ще докази подальшого використання цих товарів для здійснення господарської діяльності ПП «Сінон». Проте податковий орган проігнорував надану інформацію. Також позивач звертає увагу, що факт придбання товарів у продавця ПП «АТМ» підтверджується рядом документів. Таким чином, позивач зазначає, що ПП «Сінон» при оформленні господарських операцій, віднесенні сплачених сум до складу податкового кредиту, а також при складанні податкової звітності з податку на додану вартість діяло належним чином. З огляду на викладене, позивач вважає, що цілком правильно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України, а відповідач за відсутності законних підстав здійснив нарахування податкового зобов'язання, зменшення від'ємного значення і застосування штрафних санкцій. Також позивачем під час розгляду справи надані доповнення до позовної заяви, в яких він акцентує увагу на тому, що судом визнано протиправність дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки ПП «АТМ», за результатами якої складено Акт №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012, і на час винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень останній знав про відсутність порушень у господарській діяльності, податковому обліку, звітності ПП «АТМ». Крім того в доповненнях до позову позивач звертає увагу, що Акт №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 досліджує період діяльності ПП «АТМ» 06-11.2011 року, в той час як договір позивача з ПП «АТМ» було укладено у травні 2012 року. Також зазначає, що в акті перевірки по ПП «Сінон» не вказано, що саме товари, які були поставлено позивачу, стосуються операцій, вказаних в Акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012. Також звертає увагу, що відповідач має копію ліцензії Серії АВ №514522 на виконання будівельних та монтажних робіт, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання водопроводу та каналізації, опалення, вентиляції і кондиціонування повітря, виданої ПП «Сінон». Крім того, позивач вважає, що відповідачем було порушено процесуальні підстави для проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення посилається на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та зазначає, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено документальну позапланову перевірку ПП «Сінон» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «АТМ» їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2012 року, за результатами якої складено Акт №106/22-1421/23793 від 29.04.2013. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 28.05.2013 №0000532214/4780 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9936,25 грн., в тому числі 7949,00 грн. за основним платежем, та 1987,25 грн. за штрафними санкціями; форми «В4» від 28.05.2013 №0000542214/4781 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 523,00 грн. Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки встановлено, що постачальником ПП «Сінон» у травні, червні 2012 року є підпрєимство, яке має ознаки ризикового, а саме ПП «АТМ» (код за ЄДРПОУ 24606641) та сума податку на додану вартість при взаємовідносинах з ризиковим підприємством складає 8471,43 грн. Відповідач також зазначає, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні або подорожні листи, які б підтвеорджували факт перевезення товарів. Крім того, до перевірки позивачем не приєднані такі документи, як сертифікати якості або якісні посвідчення, інструкції по експлуатації придбаного обладнання, інформацію про упаковку обладнання та тару. Відповідач звертає увагу, що оскільки видаткову накладну від 28.05.2012 №535 було виписано на вентилятор у кількості 4 штуки та враховуючи значні розміри обладнання, яке було поставлене встановлено відсутність доказів, які б підтверджували факт перевезення товарів, їх завантаження та розвантаження. Тобто, траспортування товару не підтверджено. Як зазначає відповідач, фактично в ході перевірки по ПП «Сінон» при взаємовідносинах з ПП «АТМ» встановлено відсутність у ПП «АТМ» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності, чисельність співробітників підприємства складала 1 особа. Таким чином, як вказує відповідач, в акті перевірки зроблено висновок, що ПП «Сінон» взагалі не придбавало товар протягом травня-червня 2012 року у підприємства-постачальника - ПП «АТМ». Таким чином, на думку відповідача, виходячи із фактичних обставин ПП «АТМ» не могло приймати участі у операціх по поставці товарів на адресу ПП «Сінон», а також документи оформлені від імені цього постачальника є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Також відповідачем під час розгляду адміністративної справи надано доповнення до заперечень, в яких ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, з посиланням на норми Закону України «Про інформацію» та Податкового кодексу України, зазначає, що акт документальної позапланової перевірки від 21.12.2012 №7198/22-4/24606641 по підприємству ПП «АТМ» є податковою інформацією, яка не може ігноруватися при проведенні перевірки та є підставою для формування висновків. Також відповідач вважає, що транспортні накладні, які не були надані до перевірки та до матеріалів справи, є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. На думку відповідача, ненадання документів по перевезенню товару, якості та походження товару не підтверджують фактичне постачання товару. Також відповідач зазначає, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя дотримано норми Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової перевірки ПП «Сінон». На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Фахівцями Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з 23.04.2013 по 29.04.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Сінон» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «АТМ» (код за ЄДРПОУ 324606641), їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2012 року.

За результатами перевірки 29.04.2013 складено Акт перевірки №106/22-1421/23793486 (далі - Акт перевірки №106/22-1421/23793486).

Перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 ст. 14, пп.44.3, пп.44.6 ст. 44, п. 198.3, ст. 198, пп.200.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України №1492 від 02.02.2012 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством ПП «Сінон» завищено податковий кредит за травень 2012 року на загальну суму 4733 грн., за червень 2012 року на загальну суму 3739 грн., який сформований від контрагента ПП «АТМ» (а.с.15).

В акті перевірки №106/22-1421/23793486 зазначено: «…При проведенні перевірки встановлено, що постачальником ПП «Сінон» є підприємство, за рахунок якого сформовано ризиковий податковий кредит за травень, червень 2012р. є ПП «АТМ» (код за ЄДРПОУ 24606641), яке знаходиться на обліку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в розмірі 8471,43 грн.(а.с.10)…До перевірки не надані товарно-транспортні накладні або подорожні листи, які б підтверджували факт перевезення товарів(а.с.10)…від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ отримано акт №7198/22-4/24606641 від 21.12.12р. про результати документальної позапланової невиїзнної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України Приватного підприємства «АТМ», код за ЄДРПОУ 24606641, під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Будівництво та реконструкція» (код ЄДРПОУ 36274510) за період листопад 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код 31343537) за період червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код 31684481) за період вересень 2011 року, БПП «Сура» (код 30668399) за період вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код 25158848) за червень 2011 року(а.с.10-11)…відсутність за юридичною адресою ТОВ «АТМ», в свою чергу, обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності (а.с.11)…Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Будівництво та реконструкція» (ЄДРПОУ 36274510), ТОВ «Інфотерм» (код 31343537), ТОВ «Пасіфік» (код 31684481), БПП «Сура» (код 30668399), ПВП «Форест» (код 25158848) - ПП «АТМ» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Будівництво та реконструкція» (ЄДРПОУ 36274510), ТОВ «Інфотерм» (код 31343537), ТОВ «Пасіфік» (код 31684481), БПП «Сура» (код 30668399), ПВП «Форест» (код 25158848) - ПП «АТМ». Враховуючи наведене, неможливо встановити походження товарів, зазначених у виписаних ПП «АТМ» документах в адресу контрагентів-покупців, у т.ч. і ПП «Сінон», та неможливо підтвердити реальність факту здійснення господарських операцій між ПП «АТМ» та ПП «Сінон» з постачання товарів в травні, червня 2012 р. з врахуванням вищенаведених фактів. З урахуванням вищенаведеного, з'ясовано, що не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів(а.с.11)…ПП «Сінон» є вигодонабувачем, тобто завідомо укладав угоди з метою ухилення від сплати податків(а.с.14)…Перевіркою встановлені порушення п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 ст.14, пп.44.3, пп.44.36 ст.44, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України №1492 від 02.02.2012р. «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємстовм ПП «Сінон» завищено податковий кредит за травень 2012р. на загальну суму грн. 4733 грн., за червень 2012р. на загальну суму 3739 грн., який сформований від контрагента ПП «АТМ», що призвело до: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.19 податкової Декларації з ПДВ за травень 2012р.) на загальну суму 523 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (р.18 податкової Декларації з ПДВ за травень 2012р.) на загальну суму 4210 грн.; суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ за травень 2012р.) на загальну суму 4210 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (р.18 податкової Декларації з ПДВ за червень 2012р.) на загальну суму 3739 грн.; суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ за червень 2012р.) на загальну суму 3739 грн.(а.с.15)…».

На підставі Акту перевірки №106/22-1421/23793486 відповідачем 28 травня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000532214/4780, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9936,25 грн., у тому числі 7949,00 грн. за основним платежем, та 1987,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.16);

- №0000542214/4781, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 523,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Сінон» оскаржило їх до суду.

Судом з'ясовано, що висновки Акту перевірки №106/22-1421/23793486 від 29.04.2013, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ПП «Сінон» в порушення чинного законодавства сформувало податковий кредит за травень, червень 2012 року на загальну суму 8472,00 грн. від проведення фінансово-господарських операцій з ПП «АТМ».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, судом встановлено, що між позивачем, ПП «Сінон» (покупець), та ПП "АТМ" (продавець) 28.05.2012 укладено Договір купівлі-продажу №28/05-12 (а.с.57-59), відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а останній прийняти та оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики кожної партії товару зазначаються в додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.

На підставі Договору від 28.05.2012 №28/05-12 ПП «АТМ» поставило на користь ПП «Сінон» товар відповідно до специфікації вказаного договору (а.с.59), позивач розрахувався за товар, що підтверджується платіжним дорученням №8 від 30.05.2012 (а.с.63).

На підтвердження формування ПП «Сінон» податкового кредиту за травень 2012 року у відповідності до Податкового кодексу України позивачем надано:

- рахунок-фактуру №28/05-17 від 28.05.2012 на загальну суму 28396,80 грн., в тому числі ПДВ 4732,80 грн. (а.с.60);

- видаткову накладну №535 від 28.05.2012 на загальну суму 28396,80 грн., в тому числі ПДВ 4732,80 грн.(а.с.61);

- податкову накладну №130 від 28.05.2012 на загальну суму 28396,80 грн., в тому числі ПДВ 4732,80 грн. (а.с.62).

Крім того, як встановлено судом, 18.06.2012 між позивачем, ПП «Сінон» (покупець), та ПП «АТМ» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №18/06-12 (а.с.63-66), за умовами якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а останній прийняти та оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики кожної партії товару зазначаються в додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.

На підставі Договору від 18.06.2012 №18/06-12 ПП «АТМ» поставило на користь ПП «Сінон» товар відповідно до специфікації вказаного договору (а.с.66), позивач розрахувався за товар, що підтверджується платіжним дорученням №201 від 04.09.2012 (а.с.71).

На підтвердження формування ПП «Сінон» податкового кредиту за червень 2012 року у відповідності до Податкового кодексу України позивачем надано:

- рахунок-фактуру №18/06-11 від 18.06.2012 на загальну суму 22431,80 грн., в тому числі ПДВ 3738,63 грн. (а.с.67);

- видаткову накладну №950 від 18.06.2012 на загальну суму 22431,80 грн., в тому числі ПДВ 3738,63 грн. (а.с.68);

- податкову накладну №118 від 18.06.2012 на загальну суму 22431,80 грн., в тому числі ПДВ 3738,63 грн. (а.с.69-70).

На підставі виставлених рахунків-фактур позивачем здійснена оплата за придбаний товар безготівковим розрахунком, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень, та картками рахунку ПП «Сінон» за період 01.05.2012 по 31.10.2012. Заборгованість у розрахунках між контрагентами відсутня.

До того ж, позивачем до матеріалів справи долучено докази подальшого руху придбаних у ПП «АТМ» товарів, а саме використання цих товарів у основній діяльності ПП «Сінон». Як встановлено з матеріалів справи за договором підряду від 20.01.2012 №3/35, укладеним між ПП «Сінон» та ПрАТ «Завод напівпровідників», позивач виконував у червні та вересні 2012 року будівельні роботи та застосовував у роботі придбаний у ПП «АТМ» товар.

Вказане підтверджується податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, актами прийому виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів (витрати - по факту) - за червень та вересень 2012 року, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи.

Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача ПП «АТМ», який видав податкові накладні, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Також, з документів наданих відповідачем до суду в обґрунтування викладеного в Акті перевірки №106/22-1421/23793486 від 29.04.2013 не вбачається не можливість здійснення ПП «АТМ» поставок товару на користь ПП «Сінон».

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ПП «Сінон» і ПП «АТМ». Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ПП «АТМ».

Крім того, суд звертає увагу, що Акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України Приватного підприємства «АТМ» (на який відповідач посилається у Акті перевірки ПП «Сінон» №106/22-1421/23793486 від 29.04.2013) охоплює період діяльності ПП «АТМ» за червень-листопад 2011 року, в той час як господарські операції між позивачем та ПП «АТМ» відбувались в травні, червні 2012 року, тобто значно пізніше. Крім того, в Акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України Приватного підприємства «АТМ», серед контрагентів, по яким перевірялася господарська діяльність ПП «АТМ» відсутнє ПП «Сінон». З огляду на викладене суд вважає недоцільним посилання ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на вказаний акт, як на підставу для висновків за результатами перевірки ПП «Сінон».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ПП «АТМ».

З огляду на вищевикладене суд вважає необґрунтованими твердження податкового органу про неможливість встановлення походження товарів, зазначених у виписаних ПП «АТМ» документів в адресу ПП «Сінон», та неможливість підтвердження реальності факту здійснення господарських операцій між ПП «АТМ» та ПП «Сінон» з постачання товарів у травні, червні 2012 року.

Суд вважає необґрунтованим висновок відповідача, що ПП «Сінон» є вигодонабувачем, тобто завідомо укладав угоди з метою ухилення від сплати податків, оскільки зміст договорів від 28.05.2012 №28/05-12 та від 18.06.2012 №18/06-12 не суперечить актам цивільного законодавства, позивачем на підтвердження реальності операцій між ним та ПП «АТМ» надано всі необхідні первинні документи, визначені чинним законодавством, а також банківські платіжні доручення, які підтверджують оплату за товар, придбаний у ПП «АТМ».

Отже, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача, що підприємством ПП «Сінон» завищено податковий кредит за травень та червень 2012 року на загальну суму 8472,00 грн., який сформований від контрагента ПП «АТМ».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст. 44 ПК України).

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як з'ясовано судом, позивачем до перевірки надані первинні документи, документи бухгалтерського обліку та звітності, визначені законодавством України, на підтвердження правомірності формування та правильності показників податкової звітності.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагенту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ПП «АТМ» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Отже, на підставі вищезазначеного, ПП «Сінон» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як видно зі змісту акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем як до перевірки та і при судовому розгляді справи надані докази, які в своїй сукупності підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

При цьому, Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як встановлено судом з акту перевірки №106/22-1421/23793486 від 29.04.2013 відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ПП «АТМ»: рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів в оплату товару.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне переміщення (транспортування), приймання, використання товару ПП «Сінон» у власній господарській діяльності.

Відповідачем не було надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача ПП «АТМ», який видав податкові накладні, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій з ПП «Сінон».

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій спростовуються видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, виписками по рахункам, які підтверджують обставини поставки та отримання позивачем товару, а подальший рух та використання придбаного товару підтверджується податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, актами прийому виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів (витрати - по факту) - за червень та вересень 2012 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження нікчемності правочинів.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є переконливими.

Суд ще раз наголошує, що факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, та підтверджує реальність господарських операцій, а акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних спростовуються видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та виписками по рахункам, які підтверджують обставини поставки та отримання позивачем товару, а подальше його використання у власній господарській діяльності підтверджується податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, актами прийому виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів (витрати - по факту) - за червень та вересень 2012 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені обставини також не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із матеріалів справи видно, що зміст договорів від 28.05.2012 №28/05-12 та від 18.06.2012 №18/06-12 не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків або свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ПП «Сінон» і ПП «АТМ». Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом, саме ПП «АТМ».

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, як платника податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.05.2013 №0000532214/4780 та від 28.05.2013 №000542214/4781, прийняті Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Приватного підприємства "Сінон" є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Сінон" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкових повідомлень - рішень від 28.05.2013 року №0000532214/4780 та №0000542214/4781.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Сінон" судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара