Постанова № 35230626, 28.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

>

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року о 12 год. 55 хв.

Справа № 808/7761/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними дій,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі – позивач або ВАТ «Запоріжжяобленерго») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі – відповідач або СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів), за участю прокуратури Запорізької області про визнання протиправними дій, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо відмови у задовленні заяви ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 11.08.2011 № 001-008/6056 про списання податкового боргу з податку на додану вартість на суму 37 809 687,50 грн., а також списання пені, яка нарахована на суму податкового боргу та обліковується за даними Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі; зобов’язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняти рішення про списання податкового боргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» з податку на додану вартість на суму 37 809 687,50 грн., а також списання пені, яка нарахована на суму податкового боргу та обліковується за даними Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, який (податковий борг) виник внаслідок визначення Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі податкового зобов’язання ВАТ «Запоріжжяобленерго» з податку на додану вартість через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії) та був погашений неправомірним зарахуванням за самостійним розподілом Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі грошових коштів за податковими деклараціями ВАТ «Запоріжжяобленерго» з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2004 №0000210203/2, яке винесено Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість ВАТ «Запоріжжяобленерго» через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії) за періоди 2001-2004 роки. З урахуванням постанови Верховного суду України від 01.09.2009 та враховуючи те, що зазначена сума не була сплачена ВАТ «Запоріжжяобленерго» у строк, встановлений п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у ВАТ «Запоріжжяобленерго» виник податковий борг з податку на додану вартість у сумі 37 809 687,50 грн. з 12 вересня 2009 року. Законом України № 3320-VІ від 12.05.2011 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» передбачено списання податкового боргу суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, перед бюджетом, який виник внаслідок визначення податковими органами податкового зобов'язання суб'єкта господарювання через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відносяться до періодів до 1 січня 2011 року. На виконання вимог цього Закону, 11.08.2011 ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі із заявою від 11.08.2011 вих. № 001-008/6056 про списання податкового боргу в сумі 37 809 687,50 грн., а також пені, яка нарахована на суму податкового боргу та обліковується за даними Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі. Проте, листом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 19.08.2011 № 6855/10/2-013 у задоволенні заяви ВАТ «Запоріжжяобленерго» про списання податкового боргу відмовлено у повному обсязі, оскільки зазначений податковий борг повністю погашений податковим органом в порядку застосування п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашеня зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Позивач вважає, що відмова відповідача в задоволенні заяви ВАТ «Запоріжжяобленерго» про списання податкового боргу є наслідком неправомірних дій відповідача щодо зміни призначення платежів, які ВАТ «Запоріжжяобленерго» самостійно визначало у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Таким чином, своїми неправомірними діями відповідач штучно зменшив податковий борг позивача (який підлягає списанню), визначений податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2004 № 0000210203/2. Низкою судових рішень Запорізького окружного адміністративного суду дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів зі сплати поточних платежів з податку на додану вартість на загальу суму 85 346 171,00 грн. визнані протиправними, з них за судовими рішеннями, які на день звернення позивача до суду набрали законної сили – на загальну суму 35 176 210,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що Закон України № 3320-VІ від 12.05.2011 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» передбачає списання податкового боргу суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, перед бюджетом, який виник внаслідок визначення податковими органами податкового зобов’язання суб’єкта господарювання через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відноситься до періодів до січня 2011 року. Відповідно до п. 3.1. «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1034, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється на підставі даних автоматизованої інформаційної системи (АІС), за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. В той же час, з урахуванням фактичних обставин, податковий борг з податку на додану вартість погашавася відповідно до положень п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181), податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, податковий борг ВАТ «Запоріжжяобленерго», який виник на підставі Постанови Верховного Суду України є повністю погашеним, натомість виникає новий податковий борг за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання за декларацією, кошти за якою шляхом перерозподілу зараховувались у погашення саме податкового боргу, а не поточних податкових зобов’язань. Відтак в даному випадку відсутній предмет правового регулювання Закон України № 3320-VІ від 12.05.2011 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» у вигляді суми податкового боргу, що виникла внаслідок наявності небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії).

Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 по справі № 2а-0870/7247/11 (суддя Стрельнікова Н.В.) адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 по справі № 2а-0870/7247/11 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2013 №К/9991/50082/12 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 скасовано та направлено адміністративну справу № 2а-0870/7247/11 до суду першої інстанції на новий розгляд.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні просили суд у задоволенні позову відмовити.

Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову відмовити.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 28 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки №2735 Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» 17.05.2000 зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926 (т. 1 а. с. 14).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів) на підставі рішення за результатами розгляду скарги від 04.10.2004 №4016/10/25-020 відповідно до: пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) ВАТ «Запоріжжяобленерго» визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 37 809 687,50 грн. (т. 1 а. с. 13).

Постановою Верховного Суду України від 01.09.2009 скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду від 14.03.2007, ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.01.2006, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2005, в частині задоволення позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 07 жовтня 2004 № 0000210203/2, та відмовлено у задоволенні позову у вказаній частині.

З огляду на те, що сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням відповідача № 0000210203/2 від 07.10.2004, не була сплачена ВАТ «Запоріжжяобленерго» у строк, встановлений пп. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з 12 вересня 2009 року у ВАТ «Запоріжжяобленерго» виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 37 809 687,50 грн.

11 серпня 2011 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» зверулося до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів із заявою про списання податкового боргу від 11.08.2011 №001-008/6056, в якій просить прийняти рішення про списання податкового боргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» з податку на додану вартість в сумі 37 809 687,50 грн., а також пені, яка нарахована на суму податкового богу та обліковується за даними СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів (т. 1 а. с. 15).

19 серпня 2011 року на адресу позивача надійшов лист про розгляд заяви від 16.08.2011 №6855/10/24-013 від СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів, в якому зазначено, що за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість ВАТ «Запоріжжяобленерго» узгоджена у судовому порядку сума, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 07.10.2004 №0000210203/2 на загальну суму 37 809 687,50 грн. через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії) за періоди 2001-2004 роки сплачена в повному обсязі (з урахуванням вимог Закону №2181 та Податкового кодексу України), тобто податковий борг за вказаним податковим повідомленням-рішенням відсутній. Враховуючи пп. 7.7 ст. 7 Закону №2181 та п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів відмовило у задоволенні заяви про списання податкового боргу від 11.08.2011 №001-008/6056 в повному обсязі (т. 1 а. с. 16).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

За змістом пп. 3 п. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» від 12.05.2011 № 3320-VІ (який 04 червня 2011 року набрав чинності), підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнений пунктом 2-1, яким, зокрема, передбачено наступне :

- підлягає списанню податковий борг суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, перед бюджетом, який виник внаслідок визначення податковими органами податкового зобов'язання суб'єкта господарювання через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відносяться до періодів до 1 січня 2011 року;

- відповідні рішення про списання зазначених сум приймаються контролюючими органами в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків;

- списанню підлягають суми, що залишаються несплаченими станом на перше число місяця, у якому набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 № 3319-VІ (тобто станом на 01 червня 2011 року).

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 06.08.2011) податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2010 по справі №2а-991/10/0870 (суддя Татаринов Д.В.) адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання дій протиправними задоволено повністю, визнано протиправними дії СДПІ у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях на загальну суму 10 682 895,00 грн., якими позивач сплатив до Державного бюджету України поточні податкові зобов’язання з ПДВ за листопад та грудень 2009 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2010 по справі № 2а-991/10/0870 залишено без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 по справі №2а-1543/10/0870 (суддя Артоуз О.О.) адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання дій протиправними задоволено в повному обсязі, визнано протиправними дії СДПІ у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях на загальну суму 3 150 000,00 грн., якими позивач сплатив до Державного бюджету України поточні податкові зобов’язання з ПДВ за лютий 2010 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 по справі № 2а-1543/10/0870 залишено без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2010 по справі №2а-2066/10/0870 (суддя Садовий І.В.) адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволено, визнано протиправними дії СДПІ у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях на загальну суму 3 263 394,00 грн., якими позивач сплатив до Державного бюджету України поточні податкові зобов’язання з ПДВ за лютий 2010 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 апеляційну скаргу Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2010 по справі № 2а-2066/10/0870 залишено без змін.

Зі змісту Ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2013 року №К/9991/50082/12, вбачається, що судовими рішеннями у справах №2а-2066/10/0870, 2а-991/10/0870, №2а-1543/10/0870, які набрали законної сили, встановлено, що позивач не здійснював погашення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 17 096 289,00 грн. В той же час, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було в повному обсязі встановлено вищевказані обставини справи, та не з’ясовано в повному обсязі всі фактичні обставини справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, дії відповідача, щодо самостійного спрямування (направлення) на часткове погашення існуючого податкового боргу, фактично сплачених ВАТ «Запоріжжяобленерго» до бюджету поточних податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 17 096 289,00 грн., визнані протиправними судовими рішенням, що набрали законної сили.

Враховуючи вищевикладене, судами, під час розгляду справ № 2а-2066/10/0870, № 2а-991/10/0870, № 2а-1543/10/0870 встановлено обставини неправомірної зміни відповідачем призначень платежів та неправомірного розподілу ним сум, які надходили від позивача в рахунок сплати його поточних податкових зобов'язань.

Як наслідок, судовими рішеннями, які набрали законної сили, фактично встановлені ті обставини, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» не здійснював погашення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 17 096 289 грн.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України./P>

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 по справі № 2а-6441/09/0870 (суддя Щербак А.А.) позов задоволено частково визнано протиправними дії СДПІ у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях на загальну суму 7 285 983,00 грн., якими позивач сплатив до Державного бюджету України поточні податкові зобов’язання з ПДВ за вересень 2009 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 по справі 2а-6441/09/0870 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 по справі №2а-6441/09/0870 залишено без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2010 по справі № 2а-23/10/0870 (суддя Нестеренко Л.О.) позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання дій неправомірними задоволено, визнано протиправними дії СДПІ у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях на загальну суму 4 058 564,00 грн., якими позивач сплатив до Державного бюджету України поточні податкові зобов’язання з ПДВ за жовтень 2009 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 по справі № 2а-23/10/0870 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2010 залишено без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 по справі № 2а-2820/10/0870 (суддя Конишева О.В.) адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії СДПІ у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях на загальну суму 8 390 485,00 грн., якими позивач сплатив до Державного бюджету України поточні податкові зобов’язання з ПДВ за березень 2010 року.

P >Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 по справі №2а-2820/10/0870 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 по справі № 2а-2820/10/0870 залишено без змін./P>

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 по справі № 2а-4932/10/0870 (суддя Малиш Н.І.), визнано протиправними дії СДПІ у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях на загальну суму 18 079 921,00 грн., якими позивач сплатив до Державного бюджету України поточні податкові зобов’язання з ПДВ за квітень та травень 2010 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 по справі № 2а-4932/10/0870 залишено без змін.

Сторонами по справі не заперечується і підтверджується наданою відповідачем суду копією зворотнього боку облікової картки платника податку на додану вартість – ВАТ «Запріжжяобленерго», обставина, що податковий орган фактично здійснював погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 37 809 687,50 грн., визначену податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2004 № 0000210203/2 за рахунок грошових коштів позивача, сплачених останнім до бюджету як поточні зобов’язання з податку на додану вартість і що відбувалось таке погашення боргу у строк до 01.01.2011. В свою чергу, відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву від 06.10.2011 вх. № 37688. не спростовує цю обставину, хоча позивач посилається на неї у позовній заяві. Однак, у письмових запереченнях відовідач зазначає, що борг, який виник на підставі рішеня Верховного Суду Украни є повністю погашеним, натомість виникає новий податковий борг за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання за декларацією, кошти за якою шляхом перерозподілу зараховувались у погашення саме податкового боргу, а не поточних податкових декларацій.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Натомість СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів вважає зазначені свої дії щодо погашення податкового боргу відповідача правомірними. Суд не погоджується із зазначеною позицією податкового органу з оляду на таке.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, який був чинним до 31 грудня 2010 року, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Таким чином, норма Закону № 2181 дійсно передбачає пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку.

Разом з тим, Закон № 2181 не встановлює порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону № 2181, з урахуванням положень пп. «б» пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону, не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань. Законом № 2181 визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст.7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» останній визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Суд звертає увагу на те, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відтак, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Також, при розгляді даної справи суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України із зазначеної категорії справ між платниками податків та органами державної податкової служби (щодо розподілу коштів та зміні призначення платежів), викладену в листах ВАСУ від 17.03.2009 № 358/13/13-09 «Щодо застосування п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Стосовно посилання відповідача у листі вих. № 6855/10/24-013 від 16.08.2011 на положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з наданої суду відповідачем копії зворотнього боку облікової картки платника податку на додану вартість – ВАТ «Запоріжжяобленерго», самостійне погашення податкового боргу відповідачем згідно рішення Верховного суду України від 01.09.2009 відбулося до 01.01.2011, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що неправомірними діями відповідача щодо зміни призначення платежів, які ВАТ «Запоріжжяобленерго» самостійно визначало у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, штучно зменшений податковий борг позивача, який підлягає списанню відповідно до Закону № 3320, на суму 37 809 687,50 грн.

Зокрема, неприйняття відповідачем рішення про списання податкового боргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» на суму 37 809 687,50 грн., що, в свою чергу, призвело до порушення прав та законних інтересів позивача в сфері публічно-правових відносин.

P >З матеріалів справи вбачається, що з боку відповідача допущено невиконання приписів Закону України від 12.05.2011 № 3320-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії», що полягає в не прийнятті рішення про списання податкового боргу позивача в сумі 37 809 687,50 грн. з податку на додану вартість, який виник через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відносяться до періодів до 1 січня 2011 року, та залишався несплаченим станом на 01 червня 2011 року.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає ч. 4 ст. 105 КАС України, відповідно до якого адміністративний позов може містити вимоги про : скасування або визнання нечинним рішення відповідача; суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача; суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як наслідок, позивач довів наявність свого права на списання вищезазначеного податкового боргу з податку на додану вартість на зазначену суму з огляду на не надання суду Відповідачем належних та допустимих доказів сплати позивачем такого боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок доказування в спорі покладається на суб’єкта владних повноважень – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, за участю прокуратури Запорізької області про визнання протиправними дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів щодо відмови у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» вих. №001-008/6056 від 11.08.2011 про списання податкового боргу та пені.

Зобов`язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів прийняти рішення про списання податкового боргу і пені, яка нарахована на суму такого податкового боргу, Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з податку на додану вартість у сумі 37 809 687,50 грн., який виник внаслідок визначення Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів Відкритому акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2004 № 0000210203/2 суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова