Ухвала суду № 35230410, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18451/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № а-8473/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Авек та Ко»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Концерн Авек та Ко» (надалі - позивач, ПАТ «Концерн Авек та Ко») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, адміністративний позов ПАТ «Концерн Авек та Ко» задоволено в повному обсязі: скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 27.04.2011 № 0000200847 та від 25.06.2011 № 0000440847.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень, позивач вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими, скаргу просить відхилити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ«Концерн Авек та Ко» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2010 року - січень 2011 року, за результатами якої 08.04.2011 складено акт № 946/47-0/22649344 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ«Концерн Авек та Ко» вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), що виразилося у безпідставному включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 750 000,00 грн. за операціями з ПП фірма «Бріз СПД».

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0000200847, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 937 550,00 грн., у т.ч. 750 000,00 грн. основного платежу та 187 500,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Концерн Авек та Ко» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за березень 2011 року за взаємовідносинами з ПП фірмою «Бріз СПД» за січень 2011 року, за результатами якої 08.06.2011 складено акт № 1627/47-0/22649344. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у безпідставному включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3 333 333,33 грн. за операціями з ПП фірма «Бріз СПД».

На підставі акта від 08.06.2011 № 1627/47-0/22649344 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 № 0000440847, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 333 334,33 грн., у т.ч. 3 333 333,33 грн. основного платежу та 1,00 - штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між ПАТ«Концерн Авек та Ко» та ПП фірмою «Бріз СПД».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки твердження позивача про відсутність реальності операцій та нікчемність правочину та не знайшли свого документального підтвердження.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2010 між ПАТ«Концерн Авек та Ко» та ПП фірмою «Бріз СПД» укладено Договір підряду від № 201210, з додатковими угодами від 01.02.2011 та від 18.04.2011, предметом яких було проведення інженерної підготовки території для здійснення наступного будівництва та влаштування пожежного водопроводу, ливневої каналізації та дренажної системи.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується кошторисною документацією, платіжними дорученнями, податковими накладними, актом приймання виконаних робіт, договірною ціною № 201210-1, відомістю ресурсів до акта прийому № 201210, ліцензією на проведення будівництва та монтажу інженерних, транспортних мереж, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.

Крім того, між ПАТ«Концерн Авек та Ко» та ПП фірмою «Бріз СПД» укладено Договір підряду від 27.12.2010 № 11, з додатковою угодою від 18.04.2011, предметом якого були роботи з будівництва блоків з павільйонів. Вартість та склад робіт узгоджувався сторонами шляхом підписання кошторисної документації. Договором передбачена 100% передплата вартості робіт.

Фактичне виконання сторонами договору підтверджується платіжними дорученнями, податковими накладними, ліцензію на проведення будівництва та монтажу інженерних та транспортних мереж, договірною ціною № 11-1, кошторисною документацією, відомістю ресурсів до Договірної ціни № 11-1, довідкою про вартість виконаних робіт, актом виконаних підрядних робіт. Відповідно до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року та березень 2011 року, податкові накладні за спірними договорами підряду позивачем були отримані відповідно у грудні 2010 року та березні 2011 року.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що земельна ділянка, на якій здійснювалися підрядні роботи відповідно до спірних договорів підряду, перебуває у позивача в оренді на підставі договору оренди землі від 26.11.2010, укладеного між ПАТ «Концерн Авек та Ко» та Харківською міською радою строком до 31.12.2013. Відповідно до п. 15 вказаного Договору, земельну ділянку передано в оренду для будівництва торговельно-сервісного комплексу з об'єктами культурно-розважального призначення. Факт передачі земельної ділянки в оренду позивачу підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Використання даної земельної ділянки для виконання робіт за договорами, укладеними позивачем з ПП фірма «Бріз СПД» відповідачем не оспорювалося.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані первинні документи та встановлені фактичні обставини підтверджують факт товарності господарських операцій, тому підстав вважати операції з придбання позивачем робіт такими, що реально не були проведені немає. А відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених у ціні придбаних робіт є правомірним. Докази, надані в підтвердження реальності виконання сторонами умов спірних договорів підряду відповідачем не спростовані.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові є законними, а висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову такими, що ґрунтуються на приписах норм матеріального права.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень Ї без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 2а-8473/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна