Ухвала суду № 35230373, 04.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року м. Київ К/9991/95476/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Чорного О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.05.2011 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011 р.

у справі №2а-1055/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

та Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі

про визнання дій протиправними та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя та Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 2 352 128,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність відповідача по невідшкодуванню позивачу суми податку на додану вартість, стягнуто з Державного бюджету України з відповідних рахунків відповідача на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 2 352 128,00 грн., стягнуто з Державного Бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700,00 грн. та 3,40 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішенням, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя як платник податків та зборів.

Позивачем надіслані відповідачу Декларації з податку на додану вартість за серпень, грудень 2009 року, за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, разом з якими надані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких позивач просить перерахувати на його поточний рахунок визначені у податкових деклараціях суми бюджетного відшкодування, а саме: за серпень 2009 року -3713,00 грн., грудень 2009 року - 8013,00 грн., за січень 2010 року -322756,00 грн., за березень 2010 року - 96766,00 грн., за квітень 2010 року -430264,00 грн., за травень 2010 року -157318,00 грн., за червень 2010 року-180056,00 грн., за липень 2010 року-134329,00 грн., за серпень 2010 року-315925,00 грн., за вересень 2010 року -607200,00 грн., за жовтень 2010 року -96543,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено ряд позапланових виїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку в банку, заявлених у зазначених деклараціях даних, за результатами яких складено відповідні акти, згідно яким підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Так, за результатами перевірки 26.10.2009 р. було складено акт № 4655/23-211/25147690/32, якою підтверджено відображене позивачем у декларації за серпень 2009 року бюджетне відшкодування у сумі 125 262,00 грн.; в порушення пп. 4.5.1 п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит липня 2009 року у розмірі 705,00 грн.; в порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 705,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 02.11.2009 р. №0000031232/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 705,00 грн.).

Перевіркою 24.02.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за грудень 2009 року бюджетне відшкодування у сумі 52 098,00 грн. За результатами перевірки складено довідку від 24.02.2010 р. № 748/23-211/25147690/43.

Перевіркою від 02.06.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за січень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 262 560,00 грн.; також перевіркою не підтверджено відображене у декларації за січень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 60 196,00 грн., що пов'язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок. За результатами перевірки було складено довідку від 02.06.2010 р. № 2300/23-211/25147690/151.

Перевіркою від 31.05.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за березень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 55 356,00 грн.; перевіркою не підтверджено відображене у декларації за березень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 41 410,00 грн., що пов'язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок; в порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на суму 29 008,00 грн. За результатами перевірки було складено акт від 31.05.2010 р. № 2771/23-211/25147690/10.

Перевіркою від 15.06.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за квітень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 400 312,00 грн.; перевіркою не підтверджено відображене у декларації за квітень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 29 952,00 грн., що пов'язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок. За результатами перевірки було складено довідку від 15.06.2010 р. № 2489/23-211/25147690/166 .

Перевіркою від 09.07.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за травень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 83 173,00 грн.; перевіркою не підтверджено відображене у декларації за травень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 74 145,00 грн., що пов'язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок; в порушення пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту у травні 2010 року на 180,00 грн.; в порушення п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму експортних операцій у травні 2010 року на суму 704,00 грн. За результатами перевірки було складено акт від 09.07.2010 р. № 2822/23-211/25147690/13.

Перевіркою від 29.09.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за липень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 107 682,00 грн.; перевіркою не підтверджено відображене у декларації за липень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 26 647,00 грн., що пов'язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок; в порушення пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту у липні 2010 року на 110,00 грн. За результатами перевірки було складено акт від 29.09.2010 р. № 4355/23-211/25147690/21.

Перевіркою від 12.11.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за вересень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 513 757,00 грн.; перевіркою не підтверджено відображене у декларації за вересень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 93 443,00 грн., що пов'язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок. За результатами перевірки було складено довідку від 12.11.2010 р. № 5361/23-211/25147690/377.

Перевіркою від 20.10.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за серпень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 234 698,00 грн.; перевіркою не підтверджено відображене у декларації за серпень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 81 227,00 грн., що пов'язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок; в порушення абз.11 пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 10 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, який затверджено наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 р. № 163/121 підприємством занижено об'єм експортних операцій за серпень 2010 року на 52 939,00 грн. За результатами перевірки було складено акт від 20.10.2010 р. № 4842/23-211/25147690/22.

Перевіркою від 24.12.2010 р. було підтверджено відображене позивачем у декларації за жовтень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 81 793,00 грн.; перевіркою не підтверджено відображене у декларації за жовтень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 14 750,00 грн., що пов'язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок; в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит на суму 40 176,00 грн.; підприємством завищено об'єм імпортних операцій за жовтень 2010 року на 52 916,00 грн. За результатами перевірки було складено акт від 24.12.2010 р. № 6130/23-211/25147690/25.

У ході розгляду справи, попередніми судовими інстанціями було встановлено, що сума від'ємного значення з податку на додану вартість у період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року у загальному розмірі, з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 02.11.2009 р. № 0000031232/0 складає 2 352 128,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 вказаної статті передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Положеннями пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, достовірність нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку було підтверджено довідками та актами перевірок, що відповідачем не заперечується.

Отже, питання правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість податковою інспекцією не оскаржується, у той же час, на момент звернення позивача з позовом до суду та на день постановлення оскаржуваних у даній справі судових рішень заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість останньому невідшкодована.

Зважаючи на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій при визначенні того, що у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість належним способом захисту його порушеного права є стягнення відповідної суми.

Відтак, при постановленні рішень про задоволення позовних вимог судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано вимоги матеріального та процесуального права.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.05.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011 р. у справі №2а-1055/11/2770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. НечитайлоСудді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук