Ухвала суду № 35230370, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К-42691/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 18.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 по справі №3/196-08/5018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 18.06.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» (далі - ТОВ «Плазма», позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, відповідач)- задоволено. Визнано нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.07.2006 №0000202350/0/1825 та від 11.11.2006 №0000202350/1/2425 в частині визначення ТОВ «Плазма» санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 2082,00грн.

При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до абзаців 2, 5 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 №436/95, оскільки позивачем дотримано вимоги пункту 2.16 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 №72 (далі - Положення №72), яке було чинне на час встановлення правопорушення. Крім того, відповідачем пропущено строк давності щодо притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, з моменту вчинення якого минуло більше 1 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 24.12.2010 з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 18.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункти 2.15 та 2.16 Розділу 2 Положення №72, ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №384/23-500/32478803 від 12.07.2006, складеного за результатом проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Плазма» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.08.2003 по 31.12.2005, податковим органом на підставі абзаців 2, 5 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» прийнято рішення від 24.07.2006 №0000202350/0/1825 про застосування до ТОВ «Плазма» штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 26342,00грн., а також за результатами адміністративного оскарження прийнято рішення від 11.11.2006 №0000202350/1/2425 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6602,00грн.

У даній справі оскаржуються рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині визначення санкцій у сумі 2082,00грн. (8330,00грн. х 25%) - за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки - 25 відсотків виданих під звіт сум.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок податкового органу про порушення пунктів 2.3, 2.15 та 2.16 Положення №72, внаслідок перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки за корпоративною карткою на загальну суму 8330,00грн., в т.ч. за 19.11.2003 в сумі 475,00грн., за 02.08.2004 в сумі 5870,00грн., за 15.09.2004 в сумі 630,00грн., за 22.09.2004 в сумі 125,00грн., за 02.10.2004 в сумі 100,00грн., за 04.10.2004 в сумі 350,00грн., за 30.10.2004 в сумі 30,00грн., за 04.11.2004 в сумі 190,00грн. та за 27.11.2004 в сумі 560,00грн.

Відповідно до пункту 2.16 Положення №72 фізичні особи - довірені особи клієнтів (юридичних осіб), які одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної картки для вирішення виробничих (господарських) питань або на відрядження (згідно з вимогами Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24.09.1999 №479 (20802-99), зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.11.1999 за №802/4095), використовують її за цільовим призначенням без оприбуткування в касі підприємства. Зазначені довірені особи мають подавати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт разом з підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб чинним законодавством, з додаванням документів про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідка за формами 377 та 377а, сліп, квитанція торговельного терміналу тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Вщезазначеною нормою врегульовано цільове використання фізичною особою одержаної готівки з карткового рахунку без оприбуткування в касу підприємства та подання до бухгалтерії підприємства авансового звіту з підтверджуючими документами. При цьому авансовий звіт повинен подаватись в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб чинним законодавством, з додаванням документів про одержання готівки з карткового рахунку.

Судами встановлено, що сума 8330,00грн. була отримана працівником підприємства за корпоративною карткою з карткового рахунку №26059053210451, відкритого у Комсомольському відділенні Кременчуцької філії КБ «Приватбанк», згідно квитанцій на отримання готівки, виданих терміналами КБ «Приватбанк» на кожну трансакцію, в тому числі сума 475,00грн. 19.11.2003 була знята на погашення витрат, які були вчинені до 19.11.2003 в процесі реєстрації підприємства, про що свідчать документи в авансовому звіті №1 від 21.11.2003. 02.08.2004 була отримана сума 5870,00грн., для здійснення операції по закупівлі фундаментних блоків, яка фактично відбулася 06.08.2004, про що свідчать документи у авансовому звіті №5 від 06.08.2004, оскільки підзвітна особа знаходилася у відрядженні з метою закупівлі будівельних матеріалів для будівництва тюнінгового центру.

Відповідно пункту 2.15 розділу 2 Положення №72, яке діяло на час отримання готівки та звітування щодо неї, якщо підзвітна особа у відрядженні, то термін звітування за отримані кошти продовжується до завершення терміну відрядження.

З матеріалів справи вбачається, що всі суми, одержаних з карткового рахунку, мають документальне підтвердження про використання на відповідні цілі; до бухгалтерії підприємства підзвітною особою подані авансові звіти щодо цих сум як того вимагають приписи п. 2.16 Положення №72. Даних про порушення з боку підзвітної особи строків подачі авансових звітів та порядку їх подачі матеріали перевірки не містять.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган стверджує про перевищення термінів використання отриманої під звіт готівки (не описуючи яких саме), тоді як п. 2.16 Положення НБУ №72 такої умови як дотримання термінів використання готівки одержаної саме з карткового рахунку не містить.

При цьому, слід зазначити, що словосполучення «строк використання отриманої під звіт готівки» та «строк подання авансового звіту щодо використання отриманої під звіт готівки» не є тотожними.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до абзаців 2, 5 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95.

Крім того, застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Згідно статті 250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність спірного рішення відповідають вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Полтавської області від 18.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв