Ухвала суду № 35230255, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18257/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а-11230/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківхолодмаш»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Харківхолодмаш» (надалі - позивач, ВАТ «Харківхолодмаш») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (надалі - відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова), у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова від 28.07.2011 № 0000472320 на загальну суму 112 441,15 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, адміністративний позов ВАТ «Харківхолодмаш» задоволено в повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова від 28.07.2011 № 0000472320 на загальну суму 112 441,15 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено виїзну документальну позапланову перевірку ВАТ «Харківхолодмаш» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промтехноопт» за березень та квітень 2011 року, за результатами якої 01.07.2011 складено акт №1083/23-206/14307966 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а саме включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 112 440,15 грн. за товар, отриманий від ТОВ «Промтехноопт» за результатами виконання нікчемного правочину.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 № 0000472320, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 112 441,15 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованість та правомірність висновків суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшли свого документального підтвердження під час судового розгляду, а відтак відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011 № 0000472320.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.12.2010 між ТОВ «Промтехноопт» та ВАТ «Харківхолодмаш» було укладено договір купівлі-продажу № 6/12-10.

Відповідно до вимог договору ТОВ «Промтехноопт» (продавець) передав ВАТ «Харківхолодмаш» (покупець) товарно-матеріальні цінності, а саме: будівельні матеріали згідно прибуткових накладних: від 31.03.2011 № 105 на суму 674 640,95 грн. у т.ч. податок на додану вартість; від 27.04.2011 № 203 на суму 780 000,00 грн. у т.ч. податок на додану вартість.

ВАТ «Харківхолодмаш» були надані податкова накладна від 31.03.2011 № 512 на суму 674 640,95 грн. у т.ч. податок на додану вартість та податкова накладна від 27.04.2011 № 483 на суму 780 000,00 грн. у т.ч. податок на додану вартість. Факт оплати позивачем товару підтверджено платіжними дорученнями від 27.04.2011 № 130 на суму 24 000,00 грн., від 27.04.2011 № 131 на суму 12 472,00 грн., від 27.05.2011 № 171 на суму 42 170,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що доставку продукції з складу продавця (м. Мерефа) на склад покупця (м. Харків) здійснено автомобілями № АХ 4770ВМ п/пр АХ 1802ХТ; № АХ 2799ВІ п/пр АХ 3370ХТ. Даний факт підтверджується договором № 14 про надання транспортних послуг автомобільним транспортом від 01.03.2011, та виписаними, на його підставі, актами надання автотранспортних послуг від 31.03.2011 № 47.2 на суму 14 000,00 грн. та від 27.04.2011 № 70.1 на суму 42 000,00 грн.

Будівельні матеріали, отримані від ТОВ «Промтехноопт» згідно накладних від 31.03.2011 № 105 та від 27.04.2011 № 203, використані позивачем для проведення ремонтних робіт на території підприємства, а саме: зроблено ремонт власними силами підприємства зовнішніх трубопроводів заводської системи опалення, благоустрій території біля виробничого корпусу № 1 лит.Щ-5 з облаштуванням місць для стоянки, ремонт теплопункту, ремонт приміщень підстанцій.

Вказані первинні і розрахункові документи відповідають положенням ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704).

Суди попередніх інстанцій встановили, що вказані первинні документи підтверджують факт товарності господарських операцій, з огляду на що, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів про відсутність підстав вважати господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Промтехноопт» такими, що не мали реального характеру. Тому, віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених у ціні придбаного товару, є правомірним.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій правильно звернули увагу на те, що акт перевірки не містить жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених господарських операцій.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова від 28.07.2011 № 0000472320 обґрунтованими та законними.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень Ї без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 2а-11230/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна