Постанова № 35229891, 12.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 916/1175/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Глос О.І., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП"на постановувід 24.09.2013 року Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1175/13господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП"доКомунального підприємства "Одесреклама"провитребування майна із чужого незаконного володінняв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: Цуркан М.В. (довіреність від 21.05.2013р.)від відповідача:Ковальчук К.С. (довіреність № 01-27/1057 від 07.10.2013р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Погребна К.Ф.) від 27.06.2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Бєляновський В.В., судді - Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) від 24.09.2013 року, у справі № 916/1175/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.387, 1212 ЦК України, ст.43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Одесреклама" про зобов'язання у триденний термін повернути всі рекламні конструкції, а саме два банери розміром 1,4*1*1 та 2*2*1, що належать позивачеві на праві власності та знаходяться у відповідача. Позовні вимоги вмотивовано посиланням на незаконний демонтаж належних позивачеві банерів та протиправне позбавлення права власності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та невідповідність нормам чинного законодавства (ст.ст.316, 387 ЦК України), враховуючи: - неподання позивачем жодного доказу на підтвердження його права власності на банери розміром 1,4*1*1 та 2*2*1, оскільки у позивача існує право власності на банери розміром 2150*1800*150 та 1500*1200*150; - неподання позивачем доказів знаходження майна, яке є предметом спору у відповідача, оскільки останнім були демонтовані не банери а щити, що є різними видами рекламних конструкцій.

Апеляційний господарський суд в цілому погодився з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, але з мотивів безпідставності позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належним чином відсутності у відповідача правових підстав для зберігання демонтованих спірних рекламних конструкцій.

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу; право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами; право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Деякі з перелічених правомочностей можуть належати й іншим особам, які не є власниками даного майна (зокрема, особам, які одержали майно за договорами оренди, лізингу, зберігання).

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.7 ст.319 ЦК України).

Стаття 15 ЦК закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як випливає із змісту наступних статей Глави 3 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюють: суд, Президент України, органи державної влади, органи влади АРК або органи місцевого самоврядування; нотаріус. Цей перелік не є вичерпним. Крім органів, зазначених в ст. 55 Конституції України, відповідно до окремих актів законодавства України здійснюють захист цивільних прав та інтересів або сприяють їх захисту органи прокуратури, органи внутрішніх справ, громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст.19 ЦК України).

Розглянувши спір, суди зазначені вимоги законів не врахували та усупереч вимогам ст.ст.43, 43 ГПК України, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не встановили: - які саме правомочності (володіння, користування, розпорядження) щодо спірного майна і з яких матеріально-правових підстав виникли у відповідача; - з яких підстав (ст.11 ЦК України) у відповідача виникло право зберігання демонтованих конструкцій від 3 до 6 місяців з правом розпорядження ними після спливу цього строку, при тому, що відповідно до п.47 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, розповсюджувач зовнішньої реклами, винний у порушенні цих Правил, несе відповідальність згідно із законодавством; - чи є законним засобом протидії діям позивача притримання відповідачем належної позивачеві на праві власності речі; не дали оцінки змісту п.13.5. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (у редакції рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.03.2011 року №120) стосовно права відповідача вимагати відшкодування витрат з проведення демонтажу рекламного засобу, його транспортування та зберігання у судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом, що не суперечить змісту останнього абзацу п.13.9. цих Правил про заборону повернення рекламних засобів без (а не після) відшкодування витрат на проведення демонтажу.

Також судом не враховано, що до предмету доказування в даній справі не входить з'ясування обставин щодо правомірності демонтажу відповідачем належних позивачеві рекламних засобів, позаяк доказуванню підлягає наявність у позивача права власності на витребуване майно, вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача. При цьому правомірність демонтажу власності позивача не є підставою для висновку про виникнення у відповідача права законного володіння цим майном.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП", оскільки судами було порушено положення ст.43 ГПК України щодо повноти встановлення обставин справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року та рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2013 року у справі № 916/1175/13 - скасувати.

Справу № 916/1175/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Глос

О.Поляк