Постанова № 35229815, 12.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 911/1042/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "СПРІНТ-К" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 рокуу справі№911/1042/13 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стара Ферма" до Приватного підприємства"СПРІНТ-К" простягнення 559 071,60 грн. за участю представників сторін:

позивача: Деркач С.С.,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "СПРІНТ-К" на свою користь 1 095000 грн. вартості попередньо оплаченого та непоставленого товару, а також понесених судових витрат.

07 травня 2013 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення, згідно яких останній зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 559 071,60 грн. за недопоставлений товар.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2013 року у справі №911/1042/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р., позов задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 559 071,60 грн. та 20 600,98 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ПП "СПРІНТ-К" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року та рішення місцевого господарського суду від 21.05.2013р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 06 серпня 2012 року між ТОВ "Стара Ферма" (покупець) та ПП "СПРІНТ-К" (постачальник) укладено договір поставки товару №06/08-1/12, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити товар загальною вартістю 555 000,00 грн.

Також позивач вказував, що між сторонами було укладено договір у спрощеній формі згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити товар загальною вартістю 540 000,00 грн. Укладення такого договору підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача, де, як зазначає позивач містяться відомості про надсилання такого договору відповідачу, а також проектом договору, який доданий до матеріалів справи.

Протягом вересня 2012 року позивачем, було сплачено відповідачу 1 095 000 грн. у якості попередньої оплати вартості товару, що підлягає поставці, з яких, як зазначає позивач: 555 000,00 грн. за договором №06/08-1/12 та 540 000,00 грн. за договором, який укладено у спрощеній формі. Сплата вказаних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Факт отримання вказаної суми від позивача відповідачем не заперечувався.

Відповідач, в свою чергу, свої договірні зобов'язання, в частині поставки попередньо оплаченого товару, належним чином не виконав, здійснивши поставку товару лише частково на суму 535 928,40 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що продукцію на суму 559 071,60 грн. відповідач йому не поставив, сплачені ним кошти не повернув, тому просив суд стягнути вказану суму на його користь.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що позивачем доведено належним чином , що відповідач не здійснив поставку продукції на суму 559 071,60 грн., сплачені позивачем грошові кошти в якості попередньої оплати за продукцію не повернув.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами було встановлено, що за своєю правовою природою, договори укладені між сторонами є договорами поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 ст. 181 Господарського кодексу України закріплено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

ТОВ "Стара Ферма" виконало умови договорів та перерахувало кошти в розмірі 1 095 000 грн. за передбачений договором товар.

Відповідач покладені на нього зобов'язання виконав частково. Доказів передачі позивачу товару на суму 559 071,60 грн., чи доказів повернення зазначеної суми відповідач суду не надав.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки попередньо оплаченого товару, згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України, породжує у відповідача обов'язок по поверненню сплаченого позивачем авансу, тому колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно стягнули на користь позивача 559 071,60 грн., сплачених позивачем в якості попередньої оплати за продукцію, яку повинен був поставити відповідач.

Що стосується доводів касаційної скарги, а саме, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно не взяли до уваги, що у позивача перед відповідачем існує заборгованість, тому суду слід застосувати у даних правовідносинах ст. 601 ЦК України, колегія суддів звертає увагу на те, що зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватися лише за заявою однієї із сторін, якої у матеріалах даної справи немає, тому вказані доводи скаржника не приймаються до уваги, як необґрунтовані.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "СПРІНТ-К" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року у справі №911/1042/13 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова