Постанова № 35229798, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 910/10336/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельна компанія "Інтергал-Буд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 23.09.2013 р.

у справі № 910/10336/13 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягуар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельна компанія "Інтергал-Буд"

про стягнення 44 920,11 грн.

за участю представників:

ТОВ "Ягуар" - Середюк С.М.;

ТОВ "БК "Інтергал-Буд" - Оплачко В.О.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягуар" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" 44 920,11 грн., у т.ч. 38 048,49 грн. основної заборгованості, 1 142,30 грн. процентів річних та 5 729,32 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 15/09-2011 від 15.09.2011 р. в частині повної та своєчасної виплати гарантійного фонду (а.с.4-7).

Відповідач у справі - ТОВ "БК "Інтергал-Буд" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що у зв'язку з неповним виконанням позивачем всіх передбачених договором робіт, підстав для виплати гарантійного фонду у відповідача немає (а.с.52-53).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.111-116).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів повного виконання позивачем передбачених договором робіт, що є підставою для відмови у сплаті гарантійного фонду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 38 048,49 грн. основного боргу, 1 050,76 грн. процентів річних та 5 239,46 грн. пені (а.с.161-167).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наявності доказів повного виконання робіт, що є підставою для перерахування гарантійного фонду. При цьому, вимога про стягнення процентів річних задоволена частково, враховуючи здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.174-176).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

15.09.2011 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 15/09-2011, відповідно до п. 1.1. якого, підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами виконати комплекс робіт "під ключ" з капітального ремонту вул. Воскресенська довжиною 359 м.п. з нанесенням дорожньої розмітки та встановленням знаків дорожнього руху, будівництвом тротуару (246 м.п.), встановленням борту гранітного та встановленням поребрика по об'єкту, відповідно до вимог проектної документації та чинного законодавства, в т.ч. державних будівельних норм, у визначені даним договором строки та передати виконані роботи генеральному підряднику, а генеральний підрядник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити своєчасне фінансування та приймання виконаних підрядником робіт.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Згідно п. 4.3. договору з вартості виконаних і прийнятих (за актом виконаних робіт) генеральним підрядником робіт, генеральний підрядник у вигляді забезпечення виконання підрядником належним чином своїх зобов'язань за договором, утримує 5 % гарантійного фонду.

Умовами договору (розділом "Визначення окремих термінів договору") передбачено, що гарантійний фонд формується за рахунок сум, які утримуються генеральним підрядником із сум, що підлягають оплаті за фактично виконані роботи за договором, у розмірі 5 %. Гарантійний фонд є забезпеченням виконання підрядником своїх договірних зобов'язань. Гарантійний фонд виплачується підряднику за вирахуванням сум, які були витрачені генеральним підрядником на виправлення недоліків (дефектів) в роботах, які сталися з вини підрядника, сплату штрафних санкцій замовнику будівництва - ТОВ "Максимум", інших понесених генеральним підрядником витрат через неякісне або несвоєчасне виконання робіт або порушення інших зобов'язань за договором, а також по сплаті санкцій та заходів відповідальності за договором, що є результатом вини підрядника, протягом 6 календарних місяців після підписання акта виконаних робіт та довідки ф. № КБ-3 сторонами щодо 100 % виконання робіт, передбачених цим договором.

Позивачем виконані роботи на загальну суму 760 973,76 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2011 року та № 2 за листопад 2011 року, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за вересень 2011 року і за листопад 2011 року.

При цьому, загальна сума, яка була сплачена відповідачем відповідно до умов договору, складає 722 925,27 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що роботи за договором повністю ним виконані, що є підставою для виплати гарантійного фонду у розмірі 38 048,49 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в актах приймання виконаних підрядних робіт № 1 та № 2 міститься графа під назвою "вартість робіт відповідно до проценту виконання". З указаної графи вбачається, що 100 % виконання робіт за договором не відбулось.

Судом також не прийняті до уваги доводи позивача стосовно того, що сертифікати: серії КВ №164120304 29.02.2012 р., серії КВ №16412030425 від 29.02.2012 р., серії №l641148258 від 29.11.2011 р. про введення об'єкта в експлуатацію, видані Інспекцією архітектурно-будівельного контролю м. Києва, є підтвердженням виконання позивачем зобов'язання за договором в повному обсязі.

Між тим, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позовні вимоги.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що зафіксований в актах відсоток виконаних робіт розраховувався, виходячи не з обсягу їх фактичного виконання, а з вартості їх виконання по відношенню до ціни договору. Отже, фактично це вказує на зменшення вартості робіт позивача у порівнянні із договірною ціною, а не на часткове невиконання робіт.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що акт виконаних робіт у даному випадку не є підтвердженням обсягу виконаних робіт, а є доказом виконання позивачем підрядних робіт та погодження їх вартості.

Правомірно прийняті судом апеляційної інстанції в якості належних доказів повного виконання позивачем передбачених договором робіт видані Інспекцією архітектурно-будівельного контролю м. Києва сертифікати: серії КВ № 164120304 від 29.02.2012 р., серії КВ № 16412030425 від 29.02.2012 р., серії КВ № l641148258 від 29.11.2011 р., згідно яких об'єкт був введений в експлуатацію.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивач виконав всі передбачені договором роботи, натомість, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати утриманого ним гарантійного фонду у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 38 048,49 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 1 050,76 грн., з урахуванням здійсненого судом перерахунку.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків платежів генеральним підрядником у вигляді пені у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.11.3.).

Враховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 239,46 грн.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, між тим, відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 р. відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 р. у справі № 910/10336/13 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.