Ухвала суду № 35224576, 01.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р.Справа № 816/938/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. по справі № 816/938/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металторг-плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання акту нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 р. позовні вимоги ТОВ "Металторг-плюс" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві №0000381502 від 19.02.2013р.

ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС (далі-відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої не взято до уваги доводи податкового органу про безтоварність господарської операції позивача, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача, надані позивачем до перевірки первинні документи не відповідають критеріям ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що привело до невірного вирішення справи.

ТОВ "Металторг-плюс" (далі-позивач) подано заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, винесеною на підставі всебічного, повного і правильного з'ясування обставин справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Сторони, повідомлені належним чином у судове засідання не прибули, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України колегія вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Металторг - Плюс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Агростройперспектива" за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки №61/152/37237836 від 08.01.2013 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України внаслідок завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 14 016 грн. (а.с. 10-20) Подані ТОВ "Металторг - Плюс" заперечення на означений акт відповідачем були залишені без задоволення.

19.02.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000381502, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 14 016 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 504 грн. (а.с.30)

Підставою збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та нарахування штрафних санкцій є висновок податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій ТОВ "Металторг - Плюс" з ТОВ "Агростройперспектива" за договором поставки №080123 від 01.08.2011 р., неможливість встановити факт постачання товару, перевізник ТМЦ не має виробничих та інших умов для таких послуг, ТТН та акти наданих послуг перевезень не ідентифікують осіб, що складали документи, не підтверджено достовірність придбання та отримання матеріалів позивачем. В якості доказу безтоварності операції відповідач зазначає акт іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Агростройперспектива" від 17.01.2013 р. № 82/23-2/35044256, в якому з посиланням на акти перевірок третіх осіб викладено висновок про не підтвердження реальності господарських операцій ТОВ "Агростройперспектива" за червень-вересень 2011р.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового закону, неправильного визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ, нереальності (безтоварності) господарських операцій, не підтверджені доказами, тому податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі таких доводів, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 01.08.2011 р. між ТОВ "Металторг - Плюс" (покупець) та ТОВ "Агростройперспектива" (постачальник) укладено договір №080123 за умовами якого позивач придбав металопрокат ТУ 14-3-190-82 76 4 (20) н.дл., металеві труби ( а.с. 35-37).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано як до перевірки, та суду копії податкових, видаткових накладних, платіжних доручень з відміткою банку про прийняття до виконання (а.с. 38-44).

У користуванні позивача перебуває складське приміщення за адресою м.Полтава, пр. Спортивний, 13 на підставі договору оренди №2 від 01.04.2011 р., укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (а.с.60-62).

Фізичне переміщення ТМЦ від адреси постачальника (м. Дніпропетровськ, вул. Грінченка, 149) до сладу позивача здійснено залученим перевізником ТОВ «Технолоджи», що підтверджується товарно-транспортною накладною, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.45-46).

ТМЦ за угодою №080123 від 01.08.2011 р. в подальшому використано позивачем у господарській діяльності шляхом реалізації ТОВ «Цукоренергомонтаж», що підтверджується видатковими, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, платіжними дорученнями (а.с. 47-54).

На момент укладення та виконання угоди позивач та його контрагент-постачальник мали повний обсяг правосуб'єктності юридичних осіб, перебували на податковому обліку, були платниками податків.

ПДВ в сумі 14 016 грн., сплачені позивачем в ціні товару за угодою №080123 від 01.08.2011 р., віднесено ним до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, зокрема податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України, будь-яких зауважень до наданих документів в акті перевірки не міститься.

Щодо доводів податкового органу про не підтвердження факту постачання товару, з посиланням на відсутність у ТОВ « Технолоджі» (перевізника) основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів для здійснення господарських операцій , колегія суддів зазначає наступне.

Доказами, що містяться в справі, а саме товарно- транспортними накладними, актом приймання послуг транспортування, підтверджено фактичне переміщення придбаного позивачем товару (а.с. 45-46).

ТТН складена у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 і є належним доказом переміщення товару від постачальника до вантажоодержувача.

Доводи ДПІ на недоліки в акті наданих послуг перевезень, а саме відсутність даних про виконавців, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду про реальність здійснених господарських операцій, оскільки зазначений акт містить підписи вповноважених осіб та печатки підприємств, що дає змогу ідентифікувати договірні сторони (ТОВ «НВП Технолоджи» - перевізник, ТОВ "Металторг-плюс" - вантажоодержувач).

Відсутність акту прийому продукції після їх транспортування не свідчить про відсутність поставки товару, посилання на відсутність у перевізника ТОВ "НВП Технолоджи" транспортних засобів та штатного персоналу є припущенням відповідача, оскільки не підтверджено належними доказами.

Крім того відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних та інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угоди з позивачем, яка укладалася та виконувалася у часі раніше.

Відповідачем не досліджено в межах перевірки можливість залучення контрагентом позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів у період виконання спірних правочинів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.

Судом встановлено, що єдиною підставою висновків відповідача про безтоварність операції між ТОВ "Металторг-плюс" та ТОВ "Агростройперспектива" та безпідставне формування податкового кредиту є акт ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Агростройперспектива" від 17.01.2012 р. № 82/23-2/35044256, в якому з посиланням на акти перевірок третіх осіб, щодо яких вказаними актами встановлено відсутність за юридичною адресою, незвітування по податках, відсутність матеріально-технічних та інших умов, не підтвердження поставок ТМЦ за ланцюгом між безпосереднім контрагентом позивача та третіми особами, викладено висновок про нереальності господарських операцій ТОВ "Агростройперспектива" за червень-вересень 2011р.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправильну оцінку вказаного доказу судом першої інстанції. Колегія суддів відхиляє вказане твердження апелянта і підтверджує висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 р. (набрала законної сили 16.05.2013 р.) визнано протиправними дії ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська під час проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено від 17.01.2012 р. № 82/23-2/35044256, тому вказаний акт не є допустимим доказом по даній справі і до уваги судом не приймається (а.с. 153-163).

Інших доказів фізичної відсутності товарів за договором поставки №080123 від 01.08.2011 р. в натурі, використання позивачем цих товарів не за призначенням, несумісності придбаних товарів з напрямом господарської діяльності позивача суду не надано.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договорів, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийшов до правильного висновку в частині задоволення позивних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000381502 від 19.02.2013 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні фінансові санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. по справі № 816/938/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.