Ухвала суду № 35224114, 07.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 9104/70008/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" до Луцької об"єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» (далі - ТзОВ «ТД «Луцьккондитер») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2011 року №0003522301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 79333 грн. та №0003502301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 50417 грн. - за основним платежем та 12604,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 11.11.2011 року Луцькою ОДПІ на підставі акту перевірки №8774/23-2/35495109 від 28.10.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року» були винесені податкові повідомлення-рішення №0003522301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 79333 грн. та №0003502301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 50417 грн. - за основним платежем та 12604,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі - ДПА у Волинській області) та Державної податкової служби України (далі -ДПС України) первинна та повторна скарги ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 15.09.2011 року, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Волинській області АА № 473755/1337 від 15.09.2011 року.

ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» є платником податку на додану вартість з 19.11.2007 року, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від №00267539 від 08.02.2010 року, виданого Луцькою ОДПІ.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Вакко» 01.03.2010 року укладено договір про надання послуг з надання інформаційно-консультаційних послуг.

Як вбачається із актів приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2010 року такі послуги позивачу надано на суму 225000 грн., в тому числі ПДВ - 37500 грн. та 135000 грн., в тому числі ПДВ - 22500 грн.

ТзОВ «Вакко» виписані податкові накладні №2426 від 31.03.2010 року на суму 225000 грн., в тому числі ПДВ на суму 37500 грн. та № 2427 від 31.03.2010 року на суму 135000 грн., в тому числі ПДВ на суму 22500 грн.

15.02.2010 року між ТзОВ «ТД «Луцькондитер» та ТзОВ «Скап Холдингс» укладено договір про надання комп'ютерних послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 29.03.2010 року такі послуги надано позивачу на суму 116000 грн., в тому числі ПДВ 19333,33 грн.

Луцькою ОДПІ на підставі направлення на перевірку №002606 від 12.09.2011 року в період з 12.09.2011 року по 07.10.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ТД «Луцьккондитер». За результатами якої складено акт № 8774/23-2/35495109 від 28.10.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

В акті зроблено висновок про те, що ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» допущено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 50417 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 50417 грн. Також, встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункти 5.7, 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальній сумі 79333 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 79333 грн.

На підставі акту перевірки №8774/23-2/35495109 від 28.10.2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.11.2011 року №0003522301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 79333 грн. та №0003502301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 50417 грн. - за основним платежем та 12604,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення та за результатами розгляду, рішеннями ДПА у Волинській області та ДПС України, первинна скарга №327 від 24.11.2011 року та повторна скарга №359 від 21.12.2011 року ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.11.2011 року №0003522301 та №0003502301 прийняті в межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що Луцька ОДПІ при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та застосуванні штрафних санкції до позивача діяла в межах наданих повноважень, із дотриманням вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону визначено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено в судовому засіданні підставою для визначення Луцькою ОДПІ податкових зобов'язань ТзОВ «ТД «Луцькондитер» є те, що під час проведення перевірки не можливо було встановити по наявних актах приймання - передачі виконаних робіт, податкових накладних, які саме послуги підприємству надавались ТзОВ «Вакко» та ТзОВ «Скап Холдингс» та яким чином вони були використані в господарській діяльності позивача, в результаті чого, інших документів які містять в собі інформацію про проведені заходи щодо надання вказаних послуг і, які б підтвердили їх фактичне надання та їх зв'язок із господарською діяльністю товариства під час перевірки не надано.

Згідно вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем і вищезазначеними контрагентами укладались письмові договори на надання інформаційно-консультаційних послуг та комп'ютерного обслуговування по яких є акти приймання - передачі виконаних робіт та виписані податкові накладні на суми наданих послуг.

Тобто, первинні документи є в наявності і по них були внесені дані до податкового та бухгалтерського обліку, включені ці витрати до валових та з метою формування податкового кредиту.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, зокрема, договори по наданню інформаційно-консультаційних послуг, на комп'ютерне обслуговування, акти приймання - передачі виконаних робіт по них та їх вартість, суд вірно дійшов висновку, що Луцькою ОДПІ правомірно зроблено висновок про відсутність причинного зв'язку між наданими по договорах послугами та господарською діяльністю позивача, яким чином надані послуги вплинули на господарську діяльність ТзОВ «ТД «Луцькондитер» та використані ними у своїй господарській діяльності.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи в тому числі повинні містити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи (в даному випадку - акти приймання-передачі виконаних робіт) повинні містити інформацію про те, за які конкретно послуги перераховано кошти. Тобто, містити інформацію про те, що такі послуги пов'язанні з веденням виробництва позивачем, оскільки до валових витрат можуть бути віднесені витрати, які зазначені в підпункті 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

В актах приймання-передачі виконаних робіт, що досліджувались під час перевірки контролюючим органом, перелік робіт виконаних для замовника, вказано в загальній формі, види робіт не в повній мірі співпадають із предметами послуг визначених у договорах.

Крім того, необхідною умовою для включення витрат до валових, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської операції.

Розрахунки із контрагентами на момент підписання актів виконаних робіт та видачею податкових накладних не проводились. Не проведено вказані розрахунки на момент розгляду справи в суді, що на думку суду може свідчити про те, що угоди укладені позивачем із зазначеними вище контрагентами носять формальний характер, та спрямовані не на реальне виконання господарської операції, а на відображення в бухгалтерському обліку штучного збільшення валових витрат, а відтак зменшення податку на прибуток та збільшення від'ємного значення по ПДВ.

Також із представлених в судове засідання доказів, не вбачається, яким же чином надання послуг ТзОВ «Вакко» у такій кількості за період одного місяця вплинуло на фінансово-господарську діяльність позивача, відобразилось на прибутковості підприємства та як ці послуги використані позивачем у його господарській діяльності.

Незрозумілим є формування цін, зазначених в договорі та співмірності наданих послуг позивачу ТзОВ «Вакко».

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про те, що співпраця із ТзОВ «Вакко» дозволила ТзОВ «ТД «Луцькондитер» укласти договори із контрагентами, що знайшло ТзОВ «Вакко» на виконання договору від 01.03.2010 року на значні суми, виходячи із наступного.

По - перше, в судовому засіданні встановлено, що договір із ТзОВ «Вакко», що є предметом спірних правовідносин укладено 01.03.2010 року та як вбачається із актів приймання-передачі виконано 31.03.2010 року, тобто виконувався один місяць.

По - друге, як вбачається із представлених в судовому засіданні контрактів, які, як стверджує представник позивача укладено на підставі інформації наданої ТзОВ «Вакко» по контраагентах ТзОВ «Семотаж», ТзОВ «Аліка», ТзОВ «Содействіє», фірмою «Міс Пол», то вони укладені 22.02.2010 року, 26.02.2010 року, 17.03.2010 року, 17.06.2010 року. Тобто, частина контрактів укладена до 01.03.2010 року - до моменту, після якого почала діяти угода між позивачем та ТзОВ «Вакко».

Подані в судове засідання інші контракти, які, як стверджує позивач укладені на підставі інформації наданої ТзОВ «Вакко» згідно договору, не спростовують висновків податкового органу, виходячи з наступного.

Дані контракти укладені в період з травня по листопад 2010 року, тобто після дії угоди з даним товариством.

Позивачем належними та допустими доказами не доведено тієї обставин, що саме послуги надані по договору від 01.03.2010 року стали підставою для їх укладення, оскільки крім листів наданих ТзОВ «Вакко» в справі відсутні будь-інші документи про це.

Зокрема, наявний в справі договір між ТзОВ «ТД «Луцькондитер» і ТзОВ «Вакко» від 04.01.2010 року про надання послуг не дає можливості розмежувати наявність наданих позивачу послуг по угодам від 04.01.2010 року та від 01.03.2010 року.

Що стосується наданих послуг ТзОВ «Скап Холдингс», то із акту приймання - передачі виконаних робіт від 29.03.2010 року, перелік робіт зазначено лише в загальних рисах.

В судове засідання позивачем не представлено доказів того, ким і коли проводились ці роботи, який об'єм роботи виконано, по якому напрямку. Із акту приймання - передачі не вбачається яким чином надані ТзОВ «Скап Холдингс» роботи по комп'ютерному обслуговуванню пов'язанні із господарської діяльності позивача.

Не спростовується вказана обставина і документами, поданими представником позивача в судове засідання, що дані роботи виконані з обслуговування системи «1С - Бухгалтерія» так як із акту приймання - передачі виконаних робіт, податкових накладних наявних, вказаного на момент перевірки не вбачається.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В акті перевірки зазначено, що під час її проведення надано лише акти приймання - передачі виконаних робіт та податкові накладні.

Інших доказів, які б підтверджували конкретний характер, вид, обсяг наданих контрагентами послуг, позивачем у ході перевірки працівникам контролюючого органу не надано, а тому слід погодитись із доводами Луцької ОДПІ про відсутність належного підтвердження фактично наданих послуг та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача, а отже, відсутня підстава для включення вартості наданих послуг до валових витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток та завищено податкового кредиту.

Заперечень щодо акту перевірки позивачем подано не було.

Тому, на підставі поданих під час перевірки документів, Луцькою ОДПІ зроблено вищезазначені висновки.

Колегія суддів вважає, що позивачем не спростовано твердження Луцької ОДПІ про те, яким же чином ці послуги використані в господарській діяльності підприємства.

Отже, витрати позивача на оплату консультаційних послуг та комп'ютерного обслуговування не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак не підлягають включенню до складу валових витрат (зменшення податку на прибуток) та включення податкового кредиту за відповідний період.

Колегія суддів не погоджується із доводами позивача про те, що наявність первинних документів є достатніми підставами для відображення цих витрат у податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у розумінні спеціальних податкових законів, оскільки, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Такого причинного зв'язку між наданими послугами ТзОВ «ТД «Луцькондитер» по договорах та його господарською діяльністю в судовому засіданні не встановлено.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2011 року №0003522301 та №0003502301, а тому заявлений позивачем позов не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. по справі № 2а-218/12/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик