Постанова № 35224048, 14.11.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7353/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Надія» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправними дії посадових осіб щодо проведення в період з 02 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2013 року перевірки за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у приміщенні універсаму ПП «Надія» у м. Одеса; визнання протиправною та скасування постанови №23 від 11.10.2013 року, суд -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Надія», 23 жовтня 2013 року звернулося в Одеський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправними дій посадових осіб щодо проведення в період з 02 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2013 року перевірки за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у приміщенні універсаму ПП «Надія» у м. Одеса; визнання протиправною та скасування постанови №23 від 11.10.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. 09 вересня 2013 року до Інспекції з питань захисту споживачів в Одеській області звернувся гр.. ОСОБА_1 зі скаргою. Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області було видане направлення №1222 від 01.10.2013 року на проведення позапланової перевірки універсаму ПП «Надія» за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 56. За фактом проведення перевірки було складено акт №001678 від 03.10.2013 року, та встановлено факт стимулювання продажу тютюнових виробів. 11 жовтня 2013 року відповідачем було винесено постанову №23 про накладення стягнень, передбачених ст. 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоровя населення», за якою до ПП «Надія» було застосовано фінансову санкцію у розмірі 30000,00 гривень. Однак позивач вважає таку постанову протиправною, оскільки з системного аналізу приписів законів України «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоровя населення» вбачається, що оформлення місця торгівлі, що обрано позивачем, зокрема пластикової монетниці, не може бути порушенням ані закону України «Про рекламу», ані законуУкраїни «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоровя населення».

Представник позивача в судове засідання не зявився, проте подав клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, однак до суду не зявився.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Так, судом встановлено, що на підставі направлення №1222 від 01.10.2013 року на проведення перевірки універсаму ПП «Надія» за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 56 (а.с.39), було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів на підставі звернення гр..ОСОБА_1

За фактом проведення перевірки було складено акт №001678 від 03.10.2013 року (а.с.35-38), що мав відомості щодо порушення вимог законодавства з боку ПП «Надія», а саме: в графі акту «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» зазначено: «в місці роздрібної торгівлі на касі була розташована монетниця для решти з прозорого пластику, в яку було вмонтовано дві пачки сигарет «Marlboro Touch», що використовувалося для стимулювання продажу та необмежене коло споживачів не усвідомлено запам'ятовували сигарети, закріплені на монетниці, що стимулювало до придбання останніх, в той час як інші сигарети знаходилися в окремо обладнаному боксі».

В зв'язку з встановленим актом №001678 від 03.10.2013 року порушенням позивачем законодавства, 11 жовтня 2013 року відповідачем було винесено постанову №23 про накладення стягнень, передбачених ст..20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоровя населення», якою до ПП «Надія» було застосовано фінансову санкцію у розмірі 30000,00 гривень (а.с.40-41).

Суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення стягнень є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Законом України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" визначено основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання.

Зокрема, ст. 16 вказаного Закону встановлено заборону реклами, стимулювання продажу та спонсорства тютюнових виробів. Положення цієї норми права містить заборону будь-якої реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, де ці вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, за виключенням одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація про наявні в продажу тютюнові вироби та ціни на них.

При цьому, виходячи з положень ст. 1 Закону України "Про рекламу", під рекламою слід розуміти інформацію про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначену сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

В свою чергу, відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону "Про рекламу" розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Зазначене кореспондується із положеннями п. 19 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 218, згідно з якими у торговельному залі тютюнові вироби повинні бути виставлені в повному асортименті, наявному в суб'єкта підприємницької діяльності. Вони розміщуються за видами, класами, сортами на столах, прилавках-вітринах, пристінних гірках.

Сукупний аналіз наведених норм права свідчить, що законодавством встановлена заборона розміщення у місцях реалізації тютюнових виробів, в тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, саме інформації про такі тютюнові вироби або їх виробників, а не безпосередньо самих виробів, розміщення зразків яких у місцях їх реалізації є однією з обов'язкових вимог правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Крім того, з огляду на необхідність розміщення тютюнових виробів у місцях їх продажу за видами, класами, сортами розміщення поруч тютюнових виробів однієї марки на окремому прилавку або його частині не може розглядатись як стимулювання продажу відповідного товару.

Поряд з наведеними положеннями законодавства України під час реалізації тютюнових виробів суб'єкт господарювання також повинен враховувати вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", у статті 15 якого закріплено право споживача на інформацію про продукцію, яке, в свою чергу, кореспондується із відповідним обов'язком суб'єктів, які здійснюють реалізацію продукції, забезпечити реалізацію споживачами такого права.

Відповідно до положень цієї статті споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" визначені також способи доведення вищезгаданої інформації до відома споживачів, а саме, у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

При цьому, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" прямо визначено, що інформація про продукцію не вважається рекламою.

Так, відповідно до п. 13 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 218, маркування тютюнових виробів передбачає наявність такої інформації: на кожній одиниці тютюнової продукції (сигареті, цигарці тощо) - власна назва виробу; на кожній пачці, коробці або сувенірній коробці - найменування підприємства-виробника або тютюнової компанії; загальної та власної назви; наявність фільтрувального мундштука; кількість одиниць у пачці, коробці чи сувенірній коробці; відомості про вміст смол та нікотину, що входять до складу тютюнових виробів і виділяються з тютюновим димом під час їх куріння, які нанесені на зовнішню поверхню однієї меншої сторони пачки, коробки або сувенірної коробки та займають не менше 15 відсотків площини цієї сторони; основне медичне попередження споживачів тютюнових виробів та додаткове медичне попередження відповідно до чинного законодавства; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України); штрихового коду.

Таким чином, розміщення одиниць тютюнової продукції із відповідним маркуванням у місці, в якому здійснюється реалізація таких виробів, є одним із заходів виконання суб'єктами господарювання вимог законодавства України щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію, у зв'язку з чим зазначені дії не можуть розглядатись як реклама або стимулювання продажу у розумінні Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".

Поряд з цим, чинним законодавством України не встановлено будь-яких обмежень щодо способу, послідовності, кількості та форми розміщення тютюнових виробів у місцях їх продажу, у зв'язку з чим доводи відповідача про стимулювання позивачем придбання споживачами сигарет «Marlboro Touch» шляхом особливого їх розміщення у місці продажу не ґрунтуються на діючих нормах законодавства.

Аналогічна позиція з цього приводу висловлена також у листі Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 19.09.2012 року № 4700-3-7/7, в якому зазначено, що дотримання заборони розміщення у місцях продажу інформації про виробника та/або тютюнові вироби не звільняє продавця від виконання обов'язку, передбаченого ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", щодо надання покупцям інформації про продукцію до придбання ним товару.

З урахуванням зазначеного суд вважає безпідставним висновок Інспекції про порушення позивачем вимог ст. 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", а постанову №23 Інспекції про накладення стягнень, передбачених ст..20 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоровя населення», якою до ПП «Надія» було застосовано фінансову санкцію у розмірі 30000,00 гривень - такою, що підлягає скасуванню.

Таким чином, в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови №23 від 11.10.2013 року позов приватного підприємства «Надія» підлягає задовленню.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дії посадових осіб щодо проведення в період з 02 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2013 року перевірки за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у приміщенні універсаму ПП «Надія» у м. Одеса, то суд вважає, що адміністративний позов в даній частині позовних вимог не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", контроль за дотриманням законодавства України щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення у межах своїх повноважень здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи.

Позивач обґрунтовує протиправність дій посадових осіб щодо проведення перевірки за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у приміщенні універсаму ПП «Надія» у м. Одеса тим, що вказана перевірка була проведена за скаргою гр. ОСОБА_1, при цьому позивачу не було надано копію такої скарги. Однак суд спростовує такі твердження позивача, оскільки діючим законодавством передбачено лише необхідність ознайомлення суб'єкта господарювання з наказом на проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного наказу.

На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання протиправною та скасування постанови №23 від 11.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Надія» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправними дії посадових осіб щодо проведення в період з 02 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2013 року перевірки за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у приміщенні універсаму ПП «Надія» у м. Одеса; визнання протиправною та скасування постанови №23 від 11.10.2013 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області №23 від 11.10.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 14 листопада 2013 року.

Суддя Вовченко O.A.