Постанова № 35223835, 07.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 листопада 2013 р. № 820/9925/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року №0000601720 повністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 853/1720/НОМЕР_1 від 11.03.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000601720 від 28.03.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Електродизель" за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання, призначені на 01.11.2013 року, 07.11.2013 року, не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неприбуття не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець (місцезнаходження: АДРЕСА_1, 61136, код: НОМЕР_1), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 56), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво - НОМЕР_2) (а.с. 55).

Судом встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) з питання взаємовідносин з ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 853/1720/НОМЕР_1 від 11.03.2013 року (а.с. 5-9).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:

1) п. 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) у березні-червні 2012 року на суму 19508,00 грн. (у т.ч. ПДВ березень - 160,83 грн., квітень - 13015,00 грн., червень - 6331,67 грн.).

2) встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст.185, 188, 198 Податкового кодексу України. Дані податкового кредиту, відображені ФОП ОСОБА_1 у деклараціях з податку на додану вартість: за березень - червень 2012 року - не є дійсними на суму 19508,00 грн. ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту за 2012 р. на суму 19508,00 грн. ПДВ. Встановлено порушення ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2012 р. - 160,83 грн., квітень 2012 р. - 13015,00 грн., червень 2012 р. - 6331,67 грн., всього на суму 19508,00 грн.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі, зокрема, акту Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.03.2012 р. - 30.06.2012 р.» № 559/22-207/32949132 від 10.08.2012 року, за висновками якого встановлено неможливість контрагента позивача ТОВ "Електродизель" реально здійснювати господарську діяльність у вказаному періоді.

На підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000601720 від 28.03.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24385,00 грн., з яких за основним платежем 19508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4877,00 грн. (а.с. 85).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Електродизель" суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Електродизель" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір № ДПТ 250312 від 25.03.2012 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язаний прийняти його та сплатити його вартість (а.с. 18-19). Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору загальна сума договору на момент укладення договору складає 900 000,00 грн. Поставка товару здійснюється партіями. Вартість кожної партії товару зазначається у рахунку-фактурі. Згідно з п. 4.1 договір діє з моменту його підписання сторонами до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні судом встановлено, що дія договору станом на час розгляду справи триває, а саме: діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Електродизель" у перевіряємому періоді були виписані: рахунок-фактура № РФ/0327 від 27.03.2012 року на поставку товару: «кліше для конвертів поліетиленових (зі скотчем та рисунком у 2 кольори)» на загальну суму 965,00 грн., в т.ч. ПДВ - 160,83 грн., видаткова накладна № ВН/0327 від 27.03.2012 р. на загальну суму 965,00 грн., в т.ч. ПДВ - 160,83 грн. та податкова накладна № 2714 від 27.03.2012 р. на загальну суму 965,00 грн., в т.ч. ПДВ - 160,83 грн., сума податку на додану вартість за якою включена до складу податкового кредиту у березні 2012 року (а.с. 24-27, 57-62); рахунок-фактура № РФ/0403 від 03.04.2012 року на поставку товару: «конвертів поліетиленових (зі скотчем та рисунком у 2 кольори)» на загальну суму 78090,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13015,00 грн., видаткові накладні: № ВН/0403 від 03.04.2012 р. на загальну суму 38803,20 грн., в т.ч. ПДВ - 6467,20 грн., № ВН/0404 від 04.04.2012 р. на загальну суму 39286,80 грн., в т.ч. ПДВ - 6567,80 грн. та податкові накладні: № 309 від 03.04.2012 р. на загальну суму 38803,20 грн., в т.ч. ПДВ - 6467,20 грн., № 402 від 04.04.2012 р. на суму 39286,80 грн., в т.ч. ПДВ - 6567,80 грн., сума податку на додану вартість за якими включена до складу податкового кредиту у квітні 2012 року (а.с. 28-33, 63-68); рахунок-фактура № РФ/0612 від 12.06.2012 року на поставку товару: «конвертів поліетиленових (зі скотчем та рисунком у 2 кольори)» на загальну суму 37990,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6331,67 грн., видаткова накладна № ВН/0612 від 12.06.2012 р. на загальну суму 37990,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6331,67 грн. та податкова накладна № 1202 від 12.06.2012 р. на загальну суму 37990,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6331,67 грн., сума податку на додану вартість за якою включена до складу податкового кредиту у червні 2012 року (а.с. 34-36, 72-77).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Електродизель", про що свідчать долучені до матеріалів справи звіти щодо дебетових та кредитових операцій на рахунку позивача (а.с. 79, 81).

Відповідно до умов вищезазначеного договору та пояснень представника позивача судом встановлено, що навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ "Електродизель" та отриманий товар відразу надходив на адресу замовника товару у ФОП ОСОБА_1 - ПП «Нічний експрес» за адресою: м. Харків, пров. Іванівський, 5, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних та довідкою ПП «Нічний експрес», відповідно до якої ПП «Нічний експрес» знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Іванівський, 5 (а.с. 33, 37).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ "Електродизель" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, в акті перевірки відповідачем не заперечується, та матеріалами справи не спростовується (а.с. 20, 21, 22-23).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Електродизель" було виконано вищезазначений договір.

Суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ "Електродизель" господарських операцій.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні договору купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ "Електродизель" товар за вказаним вище договором, був необхідний позивачу для виконання умов наступного договору.

Так, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ПП «Нічний експрес» (замовник) був укладений договір № ДС 20-2/3 від 20.03.2012 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується поставити товар, індивідуальні ознаки якого зазначені у рахунках-фактурах, які видаються виконавцем на попередню заявку замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (а.с. 38-39).

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями наступних первинних документів, а саме: рахунків-фактур № 2003-2/12 від 20.03.2012 р. на поставку товару: «кліше для конвертів поліетиленових (зі скотчем та рисунком у 2 кольори)», № 2003/12 від 20.03.2012 р. на поставку товару: «конвертів поліетиленових (зі скотчем та рисунком у 2 кольори)», № 1004/12 від 10.04.2012 р. на поставку товару: «конвертів поліетиленових (зі скотчем та рисунком у 2 кольори)», № 1206/12 від 12.06.2012 р. на поставку товару: «конвертів поліетиленових (зі скотчем та рисунком у 2 кольори)», видатковими накладними № 3003 від 30.03.2012 р., № 1304 від 13.04.2012 р., № 1304/2 від 13.04.2012 р., № 1406 від 14.06.2012 р. та податковими накладними № 1 від 27.03.2012 р., № 1 від 04.04.2012 р., № 2 від 10.04.2012 р., № 1 від 12.06.2013 р. (а.с. 42-54).

Вартість продукції була оплачена замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Нічний експрес», що підтверджується долученими до матеріалів справи звітами щодо дебетових та кредитових операціях на рахунку позивача (а.с. 78, 79, 81).

За таких умов, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом ТОВ "Електродизель" зазначений вище договір поставки був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншим суб'єктом господарювання.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.

Визначення об'єкта оподаткування зазначено у ст. 185 Податкового кодексу України, зокрема підпунктом а) пункту 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються, у тому числі, на висновках акту Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.03.2012 р. - 30.06.2012 р.» № 559/22-207/32949132 від 10.08.2012 року, за висновками якого встановлено неможливість контрагента позивача ТОВ "Електродизель" реально здійснювати господарську діяльність у вказаному періоді, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_1 були отримані податкові накладні від ТОВ "Електродизель", які за формою та змістом відповідають нормам чинного законодавства України та засвідчують факт отримання позивачем товарів, повністю сплачені кошти за ці товари, придбані товари використано у власній господарській діяльності підприємства, суд приходить до висновку, що позивач, ФОП ОСОБА_1, правомірно включив до складу податкового кредиту оскаржувану суму податку на додану вартість за перевіряємий період.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем з ТОВ "Електродизель" за вищевказаним договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і його контрагентом мав реальний характер, що свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, що підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000601720 від 28.03.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000601720 від 28.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, 61136, код: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 75 коп. (двісті сорок три грн. 75 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко