Постанова № 35222922, 15.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ15 жовтня 2013 р. Справа № 804/10093/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. при секретаріБідник М.В. за участю: позивача: відповідача: Фролова І.І Гагарського А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Безпека Комплекс" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001162210 від 15.07.2013 року Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі якого Приватному підприємству «Безпека комплекс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на 79 050 грн., в тому числі за основним платежем - 63240 грн., за штрафними санкціями - 15810 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001152210 від 15.07.2013 року Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі якого Приватному підприємству «Безпека комплекс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 83001,50 грн., в тому числі за основним платежем - 66402 грн., за штрафними санкціями - 16600,50 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Безпека комплекс» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «ВКФ «Екопостач» за результатами якої складено акт перевірки, яким встановлено ряд порушень. В ході проведення перевірки було встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з постачання робіт (послуг) між позивачем та ПП «ВКФ «Екопостач». На підставі зазначеного акту перевірки відповідач виніс безпідставні та протиправні податкові повідомлення - рішення. У зв'язку з чим, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі та скасувати податкові повідомлення - рішення.

У судовому засіданні позивач та його представники адміністративний позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на факти викладені в акті перевірки. Доводи, викладені у позові, відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення такими, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом України.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі наказу від 19.06.2013р. №579 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Безпека Комплекс», було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Безпека Комплекс» по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Екопостач» за січень 2012 року.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 04.07.2013р. №512/222-33611884 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Безпека Комплекс» (код ЄДРПОУ 33611884) по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Екопостач» (код ЄДРПОУ 32466363) за січень 2012 року», яким виявлено наступні порушення, а саме: пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1, п.138.1, п.138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 66401 грн. в т.ч. за 1 кв. 2012 року 66402 грн. та п.198.1, 198.2,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 63240 грн. в т.ч. за січень 2012 року у сумі 63240 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки Верхньодніпровськоє об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області винесені податкові повідомлення-рішення № 0001162210 від 15.07.2013 року за платежем податок на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на 79 050 грн., в тому числі за основним платежем - 63240 грн., за штрафними санкціями - 15810 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0001152210 від 15.07.2013 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 83001,50 грн., в тому числі за основним платежем - 66402 грн., за штрафними санкціями - 16600,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ПП „Безпека комплекс" є діяльність приватних охоронних служб, здійснення якої безпосередньо пов'язано і організацією мобільних груп реагування, які на автомобілях здійснюють патрулювання та виїзд за викликами. ПП „Безпека комплекс" не має на праві власності транспортних засобів для забезпечення свого основного напрямку діяльності, отже ефективне функціонування мобільних груп реагування здійснюється насамперед за рахунок орендованих транспортних засобів або транспортних засобів із екіпажем.

Таким чином, ПП „Безпека комплекс" укладено договір з ПП „ВКФ „Експостач" від 01.01.2012 року №07-т за умовами якого, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування транспортні засоби, транспортні засоби з екіпажем для здійснення орендарем своєї господарської діяльності.

Орендна плата за транспортний засіб та послуги екіпажа з розрахунку складає 30грн./год./ в тому числі ПДВ 5 грн. при балансовій вартості транспортного засобу 70000 грн. та 35 грн./год. в тому числі ПДВ 5.83, якщо балансова вартість вища за 70000грн. Договір діє до 31.12.2012 року.

Перевіркою дотримань вимог податкового законодавства ПП „Безпека комплекс" по взаємовідносинам з ПП „ВКФ „Експостач" за січень 2012 року встановлено, що ПП „Безпека комплекс" по господарськім операціям з ПП «ВКФ «Енергопостач» задекларовано у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року в складі податкового кредиту в сумі ПДВ 63240 грн.

Відповідно до заявки № 1 ПП «ВКФ «Енергопостач» в адресу ПП „Безпека комплекс" надано послуги, з оренди транспортних засобів за січень 2012 року сума ПДВ яких склала 63240 грн. (податкова накладна від 31.012012 року № 585), та у відповідності до акту прийому передачі № 656 передано наступні транспортні засоби Chevrolet Niva 212300L в кількості 20 одиниць, балансова вартість однієї одиниці складає 68000 грн. Згідно зазначеного акту прийому передачі виконаних послуг орендодавець у відповідності до договору та заявки № 1 передав транспортні засоби Chevrolet Niva 212300L графік 01.01.2012-31.01.2012 по 24 год. на добу, вартість однієї години 25 грн. загальна вартість склала 260400 грн. та Chevrolet Niva 212300L графік 01.01.2012-31.01.2012 с 21-00 год. по 9-00 годину, вартість однієї години 25 грн. загальна вартість склала 55800 грн.. Розрахунки за отриманий товар від ПП «ВКФ «Енергопостач» відбувались згідно платіжних доручень № 316 від 25.01.2012 року на суму 60000 грн. та № 332 від 31.01.2012 року на суму 60000 грн. Заборгованість станом на 01.01.2012 року складала 757100 грн.

Згідно АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» сума ПДВ по контрагенту ПП «ВКФ «Енергопостач» відображена позивачем у складі податкового кредиту січня 2012 року у розмірі 63240 грн.

Верхньодніпровська ОДПІ отримала акт перевірки державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ПП «ВКФ «Енергопостач» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, лютий 2012 р. № 1816/225/32466362 від 10.12.2012 року, у якому встановлено, що за 1 квартал 2012 року кількість працюючих на підприємстві становить 12 осіб, які враховуючи реальні можливості не могли здійснювати обсяг роботи відображений підприємством в податковій звітності.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання послуг, товарів від ПП «ВКФ «Експостач» на підставі укладеного договору.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктами 11.5 - 11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, що підтверджує фактичне переміщення товару від вантажовідправника вантажоодержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що підтверджують фактичне переміщення товару від орендодавця до орендаря у позивача відсутні.

Також позивачем не надано документів, що підтверджують якісні характеристики отриманого товару, які мають у нього бути в наявності, зважаючи на характер придбаного товару.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємців», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємців» визначено що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженням наданих відповідачем документів підтверджено відсутність у контрагента позивача кваліфікованого персоналу, основних фондів та можливості виконання ним укладених із позивачем договорів.

Судом встановлено, що позивачем надано тільки вищевказана податкова накладна, акт прийому передачі транспортних засобів та акт прийому передачі виконаних послуг.

При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших вищевказаних первинних документів, зокрема, доказів на підтвердження здійснення прийому передачі транспортних засобів хто саме приймав, транспортні засоби були надані з екіпажем або без екіпажу, де саме зберігалися транспортні засоби у кількості 20 шт. та чи були взагалі посада водія у штатному розписі підприємства, не надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на осіб, які здійснювали доставку транспортних засобів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, а відомості, які зазначені в акті прийому передачі виконаних послуг, не дають можливості в повній мірі встановити суть цих господарських операцій.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо).

Суд зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, суд звертає увагу, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Тобто, судом встановлено, що факт передачі товару (робіт, послуг) від контрагента позивача - ПП «ВКФ «Експостач» до позивача не підтверджується документально. Позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ПП «ВКФ «Експостач», а надані лише такі докази як: податкова накладна, акт прийому передачі транспортних засобів та акт прийому передачі виконаних послуг, що є недостатніми для підтвердження виконання договору оренди.

Так, позивачем не було надано доказів щодо місця зберігання орендованих транспортних засобів у кількості 20 штук, доказів чи були орендовані зазначені транспортні засоби разом з екіпажем або за його відсутністю, не було надано товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення орендованих транспортних засобів.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами, які є належними і достатніми доказами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Безпека Комплекс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року

Суддя О.С. Луніна