Ухвала суду № 35222005, 14.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4411/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/6322/13 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 26 14.11.2013

У Х В А Л А

іменем України

14 листопада 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Олійника В.І.,

при секретарі Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», Відділ державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області про визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року у вказаній вище справі відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту і неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що заявником не надано доказів, які свідчать про існування підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому суд виходив з того, що мають бути враховані не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судді, поскільки вони зроблені в результаті неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи .

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

З поданого ОСОБА_1 позову вбачається, що він позичив ОСОБА_2 кошти в сумі 800000 грн., які останній не повернув у встановлений строк. За умовами позики ОСОБА_2 у випадку неповернення коштів зобов'язався передати позивачу приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1». У зв'язку з чим позивач просить визнати за ним право власності на приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Заява про забезпечення позову у вигляді накладення арешту обумовлена тим, що дане приміщення кафе описане державним виконавцем і передане на реалізацію на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрбізнесбанк».

Згідно ч.4 ст.153 ЦК України суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Прийшовши до висновку, про можливе порушення прав інших осіб у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, суд на порушення вимог ч.4 ст.153 ЦПК України не обговорив питання щодо можливості внесення позивачем на депозитний рахунок суду застави та її розмір, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування, а питання передається на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку згідно ст.324 ЦПК України не підлягає.

Головуючий

Судді :