Рішення № 35221918, 14.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 р. Справа № 914/3421/13

За позовом: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів

до відповідача: Фізичної особи підприємця Молящого Андрія Тимофійовича, м. Яворів

про: стягнення 9 630,38 грн. заборгованості по орендній платі,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Гоцій О.І. - дов. №2879 від 11.11.2013 р.,

до відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району до Фізичної особи підприємця Молящого Андрія Тимофійовича про стягнення 9 630,38 грн. заборгованості по орендній платі. Ухвалою від 09.09.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2013р. Розгляд справи відкладався з підстав з наведених у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №4 від 26.08.2011 р. невчасно та не в повному обсязі здійснював розрахунки за оренду приміщення, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 9 142,46 грн. Крім того, відповідачу нараховано 140,63 грн. - пені та 347,29 грн. - штрафу.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

15.10.2013 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із погашенням частини заборгованості відповідачем. Просить стягнути з відповідача 841,77 грн. в тому числі: 353,85 грн. - заборгованість по орендній платі, 140,63 грн. - пені та 347,29 грн. - штрафу. Крім того, подав клопотання про продовження строку розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази у справі.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Ухвалою від 15.10.2013 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду справи з 06.11.2013 р. на 15 календарних днів.

В судове засідання 12.11.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, подав заяву про зменшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 140,63 грн. - пені, 347,29 грн. - штрафу, так як основна сума заборгованості по орендній платі погашена відповідачем в процесі розгляду даної справи в суді, що підтверджується банківською випискою, яка долучена до матеріалів справи.

В судове засідання 12.11.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву не подав. У визначеному законом порядку не заперечив проти позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.11.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.08.2011 р. між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (позивач у справі) та Фізичною особою підприємцем Молящим Андрієм Тимофійовичем (відповідач у справі) укладено договір оренди №4 (надалі - Договір), згідно умов якого, орендодавець (позивач у справі) передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 377,3 кв.м. в будівлі №437, нежитлові приміщення площею 379,1 кв.м. в будівлі №438, нежитлові приміщення площею 103,5 кв.м. в будівлі №439 військового містечка №53 (далі-майно), що знаходиться на балансі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, розташоване за адресою: м. Яворів, вул. Ів. Хреститиля, вартість якого визначена на 30.11.2010 р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 434950,00 грн. та відповідає актуалізованому висновку станом на 31.05.2011 року (434950,00 грн.).

05.01.2012 р. між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (позивач у справі) та Фізичною особою підприємцем Молящим Андрієм Тимофійовичем (відповідач у справі) підписано додаткову угоду №6/4 до договору оренди №4 від 26.08.2011 р. (надалі - Додаткової угоди). Згідно п.1 додаткової угоди пункт 1.1. договору оренди №4 від 26.08.2011 р. викладено в такій редакції: «Орендодавець (позивач у справі) передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 377,3 кв.м. в будівлі №437 військового містечка №53 (далі-майно), що знаходиться на балансі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, розташоване за адресою: м. Яворів, вул. Ів. Хреститиля, вартість якого визначена на 30.11.2010 р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 122 970,00 грн. та відповідає актуалізованому висновку станом на 31.05.2011 року (122 970,00 грн.).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, пункт 3.1. договору оренди№4 від 26.08.2011 р. викладено в наступній редакції: «орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2010 року) на рівні 1738,55 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 (зі змінами)». Всі інші пункти даного договору залишено без змін.

Згідно пункту 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання - передачі Майна.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2010 року) на рівні 5650,00 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) (далі - методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2010 р.) 5583,95 грн. (додаток №5).

Відповідно до пункту 3.6. Договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів, відповідач прийняв нерухоме майно в користування, що підтверджується підписаним актом приймання - передачі нерухомого військового майна інв. №№437,438, 439, військового містечка №53, м. Яворів, вул. Ів. Хрестителя, площею 859,9 кв.м., що передається в оренду фізичній особі-підприємцю А.Т. Молящому, однак відповідач не виконував своїх зобов'язань по сплаті орендної плати і комунальних послуг в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 02.07.2013 р., підписаного сторонами станом на 01.07.2013 р.

В процесі розгляду справи в суді, відповідачем погашена основна сума заборгованості, що підтверджується банківськими виписками, які подані представником позивача.

На день розгляду справи залишилась непогашеною заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 487,92 грн., а саме щодо сплати 140,63 грн. - пені та 347,29 грн. - штрафу.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти заявленого позову, доказів сплати 487, 92 грн. суду не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, в тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату .

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами у справі укладено договір оренди №4 від 26.08.2011 р., згідно якого, відповідачу передано в строкове користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 377,3 кв.м. в будівлі №437, нежитлові приміщення площею 379,1 кв.м. в будівлі №438, нежитлові приміщення площею 103,5 кв.м. в будівлі №439 військового містечка №53, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта оренди від 26.08.2011 р. підписаного та завіреного печатками сторін та додаткову угоду №6/4 до договору оренди №4 від 26.08.2011 р.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, пункт 3.1. договору оренди№4 від 26.08.20111 р. викладено в наступній редакції: «орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2010 року) на рівні 1738,55 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 (зі змінами).

12.11.2013 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 140,63 грн. - пені та 347,29 грн. - штрафу і суму сплаченого судового збору, так як основна сума заборгованості по орендній платі погашена відповідачем в процесі розгляду справи судом, що підтверджується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи.

Пунктом 3.7. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України(нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нарахувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням статтей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому ч. 2 ст. 260 ГК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 р., якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Пункт 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013 р., вказує на те, що господарським судам слід мати на увазі, що з огляду на положення частини шостої статті 231, частини другої статті 343 ГК України та статей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" яким би способом не визначався в договорі оренди (найму) розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов'язанням, стягнуто може бути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

А відтак, вимоги позивача про стягання з відповідача пені в підлягає до задоволення частково в сумі 123,00 грн. У стягненні решта суми пені необхідно відмовити, як у безпідставно - нарахованій.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України(нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нарахувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням статтей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому ч. 2 ст. 260 ГК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.8. Договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 5% суми заборгованості. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 347,29 грн. - штрафу, згідно з проведеного ним розрахунку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 р., частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, як у даній справі спір виник з вини відповідача і основна сума заборгованості погашена відповідачем в процесі розгляду справи в суді, тобто після порушення провадження у справі, то в силу приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача в повному розмірі.

Враховуючи наведене, ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 625 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Молящого Андрія Тимофійовича (адреса: 81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Садова, 6; ідентифікаційний код 2814613775) на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (адреса: 81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Львівська, 19; код ЄДРПОУ 07930854) 127,63 грн. - пені, 347,29 грн. - штрафу та 1 720,50 грн. витрат понесених на сплату судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.11.2013 р.

Суддя Долінська О.З.