Рішення № 35219603, 12.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19067/13 12.11.13

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант»

До Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп»

про стягнення 286 686,56 грн.

За зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант»

Про розірвання договору оренди

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Жук Ю.В. - по дов. № 32 від 21.10.2013

Від відповідача Сук О.В. - по дов. № б/н від 07.10.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» до Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» про стягнення 197 218,38 грн., з яких: 183 977,78 грн. боргу по орендній платі за липень та серпень 2013 року, 745,80 грн. пені, 12 322,69 грн. штрафу, 172,11 грн. - 3%річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди від 27.08.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19067/13 та призначено справу до розгляду на 22.10.2013.

Позивачем 21.10.2013, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 149 779,32 грн., з яких: 122 364,32 грн. боргу по орендній платі, 2 316,29 грн. пені, 24 559,12 грн. штрафу, 539,59 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19067/13 від 22.10.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2013, розгляд справи був відкладений на 31.10.2013.

Позивачем 29.10.2013, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 273 162,78 грн., з яких: 244 728,64 грн. боргу по орендній платі за липень, серпень та вересень 2013 року, 3 144,34 грн. пені, 24 559,12 грн. штрафу, 730,68 грн. 3% річних.

Відповідач у поданому 31.10.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки цільове призначення нежитлової будівлі - «їдальня» не відповідає меті оренди, зазначеної в п. 1.6. договору (розміщення оптово-роздрібного магазину «Фкршет»), в зв'язку з чим згідно п. 3.2.11. договору відповідач зобов'язаний букв провести необхідні ремонтні роботи протягом 8 місяців з моменту передачі її за актом приймання-передачі. На виконання домовленостей між сторонами відповідач 01.02.2008 уклав договір з підрядною організацією на проведення ремонтних робіт, відповідно до якого в об'єкті оренди було здійснено ремонт на суму, що перевищує 8 000 000,00 грн. Для остаточного виконання робіт з облаштування «їдальні» під магазин необхідні спеціальні дозволи. На звернення позивача, розпорядженням Херсонської міської ради від 04.12.2007 № 1266р позивачу надано дозвіл на виконання проектних робіт із реконструкції нежитлової будівлі під торгівельний комплекс «Фуршет». Цим же розпорядженням (п.2.2.) позивача зобов'язано виконати проект розподілу території промислового призначення та змінити цільове призначення земельної ділянки згідно з метою використання. Однак, позивач досі свої обов'язки не виконав та не змінив цільове призначення земельної ділянки. Що унеможливило отримання дозволу Державною архітектурно-будівельною інспекцією на виконання робіт та стало причиною для зупинення робіт відповідачем, і відповідно, призвело до неможливості використовувати об'єкт оренди згідно з умовами договору оренди. Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Враховуючи викладене, просить в задоволенні первісного позову відмовити повністю.

31.10.2013 на розгляд Господарського суду міста Києва передачі зустрічні вимоги Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» про розірвання з 30.06.2013 договору оренди від 27.08.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19067/13 від 31.10.2013 прийнято зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/19067/13.

В судовому засіданні 31.10.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.11.2013.

Позивачем за первісним позовом 08.11.2013, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 286 686,56 грн., з яких: 244 728,64 грн. боргу по орендній платі за липень, серпень та вересень 2013 року, 4 190,31 грн. пені, 36 795,55 грн. штрафу, 972,06 грн. 3% річних.

11.11.2013 від відповідача за зустрічним позовом до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує, оскільки за умовами договору дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України. Сторона, що ініціює розірвання договору повинна попередити іншу сторону про таку ініціативу за 30 календарних днів та вказати підставу для дострокового розірвання. Листами від 13.07.2012 та від 19.08.2013 позивач висловлював бажання розірвати договір у зв'язку зі своєю нездатністю забезпечити прибуткову діяльність у орендованому приміщенні. Неспроможність позивача організувати прибуткову діяльність є його комерційним ризиком і відповідно не є підставою для розірвання договору оренди. У зустрічній позовній заяві підставою для розірвання договору позивач вказує не вчинення відповідачем дій по зміні цільового призначення земельної ділянки на якій розміщено орендовану будівлю. Жоден пункт договору оренди не передбачає такого обов'язку відповідача. В той же час, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку по вул. Робочій, 66 у м. Херсоні цільове призначення земельної ділянки визначене: «під торгівельний комплекс». Дані обставини повною мірою спростовують твердження позивача щодо неможливості використання орендованої будівлі внаслідок невідповідності об'єкта оренди умовам договору. Таким чином, підстави зазначені позивачем для розірвання договору оренди суперечать положенням договору та Господарського і Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене, просить в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 12.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 12.11.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 12.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 12.11.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 12.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Строй-Маркет груп» (орендар) було укладено договір оренди (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування цілісну нежитлову будівлю (їдальня), розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 66 (далі - будівля).

Згідно з п. 1.2. договору загальна площа будівлі складає 5 089,3 кв. м., в тому числі: приміщень першому поверсі будівлі - 1 738,5 кв. м., приміщень на другому поверсі будівлі - 1783,5 кв. м., приміщень цокольного поверху будівлі - 1 567,3 кв. м.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 2.1. договору будівля передається орендарю протягом 75 календарних днів після укладення цього договору, за актом приймання-передачі № 1, в якому сторони зазначають площу будівлі, технічні характеристики, її стан на момент передачі, перелік внутрішніх мереж та/чи устаткування (в тому числі дахова котельня, вантажопідйомні механізми), покази лічильників та стан пломб на них.

На підставі акту приймання-передачі від 26.12.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування цілісну нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 66, загальною площею 5 089,3 кв. м., в тому числі: приміщень першому поверсі будівлі - 1 738,5 кв. м., приміщень на другому поверсі будівлі - 1783,5 кв. м., приміщень цокольного поверху будівлі - 1 567,3 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 1.4. договору строк оренди будівлі становить 10 років та починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

В п. 6.1. договору визначено, що договір набирає чинності після підписання його уповноваженими представниками, нотаріального посвідчення та моменту державної реєстрації і діє до 20.12.2017.

Відповідно до п. 1.6. договору будівлі буде використовуватись орендарем для здійснення оптової та/чи роздрібної торгівлі продовольчими товарами, виробами народного споживання та товарами широкого вжитку, а також для складування товарів, надання соціально-побутових послуг населенню, організації пунктів харчування, для здійснення діяльності з переробки продовольчих товарів у фабрикати та напівфабрикати і розміщення офісів.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору орендар виплачує орендодавцю місячну орендну плату за користування будівлею в наступних розмірах:

а/ з моменту підписання акта приймання-передачі, впродовж перших восьми місяців, в розмірі 28 913,58 грн.

б/ за дев'ятий та наступні, до закінчення строку оренди, місяці в розмірі 77 102,89 грн.

4.1.1. Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата, зазначена у п. 4.1. даного договору, підлягає щомісячній індексації шляхом множення величини орендної плати, зазначеної в п. 4.1. даного договору, на коефіцієнт індексації (Кі), який розраховується за наступною формулою:

Кі = К1хК2 … Кn,

Де Кі - коефіцієнт індексації

К1 - коефіцієнт інфляції за перший місяць оренди

К2 - коефіцієнт інфляції а другий місяць оренди

Кn - коефіцієнт інфляції за звітний місяць оренди.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що на протязі п'яти банківських днів з моменту нотаріального оформлення договору орендар перераховує орендодавцю орендну плату за два перші місяці оренди в сумі 57 827,16 грн. Починаючи з третього місяця оренди за даним договором орендна плата сплачується на підставі наданого орендодавцем рахунку в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.3.4. договору орендодавець зобов'язався не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендарю рахунки на оплату орендної плати та відшкодування орендарем вартості спожитих комунальних послуг, до моменту підписання орендарем прямих договорів з постачальниками таких послуг, а також акт наданих послуг з оренди та акт розрахунку спожитих комунальних послуг.

В матеріалах справи наявні наступні рахунки-фактури, складені позивачем та надіслані відповідачу поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладень у цінний лист від 08.08.2013, від 09.09.2013 та від 09.10.2013:

№ СФ-0000015 від 07.08.2013 за послуги оренди за липень 2013 року на суму 123 226,91 грн.

№ СФ-0000018 від 09.09.2013 за послуги оренди за серпень 2013 року на суму 122 364,32 грн.

№ СФ-0000020 від 07.10.2013 за послуги оренди за вересень 2013 року на суму 122 364,32 грн.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Пункт 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому відповідачем за первісним позовом належних та допустимих доказів в підтвердження того, що орендар всією орендованою будівлею взагалі не користувався не подано.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом встановленим п. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України та не вимагав зменшення плати за неможливість користування орендованою будівлею саме за призначенням визначеним в п. 1.6. договору.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2.8. договору орендар зобов'язався вчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату (з урахуванням індексації) та відшкодувати вартість використаних ресурсів згідно показників лічильників (спожитих послуг) згідно виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, доки орендар не укладе прямі договори з відповідними службами/організаціями на надання відповідних послуг/ресурсів.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату у період з липня по вересень 2013 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 244 728,64 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 244 728,64 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду будівлі повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у кожному випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати з вини орендаря, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а у разі прострочення перерахування орендної плати більше ніж на 20 календарних днів - також штраф у розмірі 10 відсотків від розміру місячної орендної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 4 190,31 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4 190,31 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за будівлю за липень, серпень та вересень 2013 року мало місце понад 20 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 36 795,55 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за оренду будівлі, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 972,06 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 972,06 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що

Розпорядженням Херсонської міської ради № 1266р від 04.12.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» надано дозвіл з реконструкції власної житлової будівлі (їдальні) під торгівельний комплекс «Фуршет» на власній земельній ділянці по вул. Робочій, 66.

Пунктом 2.2. даного розпорядження Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» до початку проектування виконати проект розподілу території промислового призначення та змінити цільове призначення земельної ділянки згідно з метою використання.

Відповідно до п. 3.2.11. договору орендар зобов'язався провести за свій рахунок необхідні ремонтні роботи будівлі протягом 8 місяців з моменту її передачі за актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2008 між орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарант-сервіс» було укладено договір підряду № 38-П за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єкті будівництва за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 66.

В подальшому підрядник листом 654/1189 від 22.12.2008 повідомив орендаря про те, що за відсутності перепрофілювання цільового призначення забудови і земельної ділянки підрядна організація не зможе ввести об'єкт в експлуатацію у зв'язку з чим зняв з себе відповідальність за подальшу реконструкцію.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2295 га, що розташована за адресою м. Херсон, вул. Робоча, 66 із зміненим цільовим призначенням - під торгівельний комплекс лише 29.07.2010 серія № 515915.

Відповідно до п. 8.5. договору даний договір може бути розірваний за ініціативою орендаря, якщо будівля в силу незалежних від орендаря обставин виявиться у стані не придатному для подальшого використання.

Стаття 784 Цивільного кодексу України встановлює, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.

Відповідно до п. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з п. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З урахуванням положень даної норми можливість розірвання договору оренди (найму) пов'язується не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті цієї статті Цивільного кодексу України при істотній зміні обставин.

Суд приходить до висновку про наступне

Позивач, укладаючи договір оренди не міг передбачити, що «їдальню» не можливо буде облаштувати під продовольчий магазин та відповідач не буде вчиняти дії, які необхідні для цього.

Позивач не міг вчинити дії для зміни цільового призначення земельної ділянки/будівлі при всій турботливості та обачності, так як ці об'єкти належать відповідачу на праві власності і виключно власник має право вчиняти відповідні дії.

Подальше виконання договору оренди порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема можливості отримувати дохід з об'єкту оренди, оскільки його не можливо використовувати за всіма цілями призначення. Тоді як відповідач отримує орендну плату за будівлю, яка повністю не використовується.

Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, є істотною, оскільки обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони уклали б договір на інших умовах.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначений загальний порядок розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (п. 1 ст. 188).

Пункт 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлює, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ст. 188 Господарського процесуального кодексу України позивачем на адресу відповідача було надіслано дві пропозиції № 322/02 від 13.07.2012 та № 74 від 19.08.2013 про розірвання договору з посиланням на неможливість забезпечення всіх видів діяльності в орендованому об'єкті згідно п. 1.6. договору, що спричиняє збитковість підприємству та фінансову неспроможність.

Відповідно до п. 3 ст. 188 Господарського процесуального кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

В матеріалах справи наявні дві відповіді за № 21 від 07.08.2012 та № 28 від 20.09.2013, в яких відповідач відхилив пропозиції позивача з посиланням на те, що збитковість підприємства згідно чинного законодавства не є підставою для розірвання договору.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено що, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на наведене, вимоги позивача про розірвання договору оренди від 28.08.2007 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За приписами ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договір в судовому порядку зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто вказаними нормами не передбачено можливості надання зворотної сили розірванню договору. Відтак, при вирішенні спору про розірвання договору у господарського суду немає підстав визнавати його припиненим з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки розірвання договору.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині розірвання договору з 30.06.2013.

Таким чином, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовами, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» (м. Київ, вул. Ярославська, 56-А, код ЄДРПОУ 33104229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, код ЄДРПОУ 30768940) 244 728 (двісті сорок чотири тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 64 коп. боргу по орендній платі, 4 190 (чотири тисячі сто дев'яносто) грн. 31 коп. пені, 36 795 (тридцять шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 55 коп. штрафу, 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн. 06 коп. 3% річних, 5 733 (п'ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Зустрічний позов Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» задовольнити частково.

4. Розірвати договір оренди від 27.08.2007, який укладено між Дочірнім підприємством «Строй-Маркет Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, код ЄДРПОУ 30768940) на користь Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» (м. Київ, вул. Ярославська, 56-А, код ЄДРПОУ 33104229) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 14.11.2013.

СуддяВ.В. Сівакова