Рішення № 35217599, 14.11.2013, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1791/13-ц

Провадження № 2/743/341/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Сташківа В.Б.,

при секретарі Прохоренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду справу, без фіксування її технічними засобами,

за позовом ОСОБА_1

доПриватного підприємства «Грандфінресурс»

про визнання недійсним договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір від 24 січня 2013 року №217599, укладений між ним та ПП «Гранфінресурс» та стягнути з останнього на його користь кошти на загальну суму 3546 грн. 10 коп. з яких: одноразовий комісійний внесок в розмірі 1600 грн., 3 щомісячних платежів на суму 1250 грн. 10 коп., 3 адміністративні витрати на суму 696 грн..

Вимоги мотивував тим, що маючи намір отримати позику в розмірі 40000 грн., він уклав з ПП «Грандфінресурс» договір від 24 січня 2013 року №217599, на виконання умов якого 24.01.2013 р. сплатив одноразовий комісійний внесок в розмірі 1600 грн., а 19.02.2013 р., 01.04.2013, 11.04.2013 р. сплатив 3 щомісячних платежів по 416 грн. 70 коп. на загальну суму 1250 грн. 10 коп. та 3 адміністративні витрати на загальну суму 696 грн.. Вважав, що умови ст.. 8 Договору є несправедливими та суперечать вимогам ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", уклавши договір внаслідок такої шахрайської схеми та нечесної підприємницької діяльності з боку відповідача він допустив помилку і був введений в оману, що є порушенням ст.. 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, зазначав, що ПП «Грандфінресурс» не мало відповідної ліцензії.

В судове засідання позивач не зявився, просив розглядати справу у їх відсутність, підтримав позовні вимоги.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення проти позову, в якому вони просять відмовити в позові.

Обґрунтування заперечень проти позову зводиться до того, що помилковими є доводи позивача:

- про нікчемність, в силу ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», укладеного між сторонами договору з підстав наявності пірамідальної схеми у діяльності відповідача, яка є забороненою та того, що така діяльність вводить споживача в оману;

- про несправедливість умов Договору.

Також вказують, що:

- основним напрямком діяльності є комерційна діяльність, а тому така установа не має бути внесена Державного реєстру фінансових установ та набувати статус фінансової установи та не підпадає під дію ст.. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,

- вид діяльності, які надає ПП «Грандфінресурс» відноситься до господарських комерційних послуг, повязаних із контролем та посередництвом між учасниками програми «Альянс Україна»;

- в силу п. 8.3 Додатку № 2 до договору, у звязку з простроченням платежу позивачем, договір вважається розірваним з 1 червня 2013 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс» укладено договір №217599 з додатками до нього № 1 та № 2, за умовами якого (ст.1) відповідач за згодою позивача зобов'язується вчинити від його імені та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання ним грошової суми в розмірі 40000 грн., яка зазначена в Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», в тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити заходи по розподілу грошового фонду та надати йому відповідну заявлену для придбання суму у позику, тощо. Для цього позивач доручив відповідачеві використовувати суми чистих внесків для формування фонду реєстру та його розподілу.

За ст.2 цього Договору учасник, поряд із іншим, зобов'язується сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання угоди та не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу (права на отримання відповідної грошової суми), адміністративний платіж, а також своєчасно сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає заявлені грошові суми, та адміністративні витрати, що є платою за послуги з організації діяльності програми.

Відповідно до ст. 4 Договору його укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Цей договір не є поворотною фінансовою допомогою. Всі додатки до нього є його невід'ємною частиною. Підписання угоди є свідченням того, що сторони повністю розуміють її значення та умови, правові наслідки, що вона не носить характеру фіктивного або удаваного правочину, і що договірні умови є обов'язковими для виконання.

Згідно з п.1.3 ст.1 додатку №2 до Договору його предметом є послуги з формування реєстру учасників програми «Альянс Україна», метою яких є придбання грошової суми в розмірі 40000 грн. в позику.

Після вчасної сплати чергового загального платежу учасник набуває право брати участь у найближчому заході, коли фонд реєстру є достатнім ( п.4.1 ст.4 додатку № 2).

Конкретні умови отримання учасником заявленої суми визначені у ст.5 цього додатку.

Адміністратор гарантує учаснику надати обумовлену грошову суму за умови виконання останнім всіх умов договору і додатків до нього (ст.12 додаток №2).

Учасник підтверджує, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника адміністратора, уважно прочитав та зрозумів умови додатку №2 та правові наслідки, що засвідчує своїм підписом (ст.13 додатку №2).

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору позивач ОСОБА_1 (а.с. 13, 14):

-24.01.2013 р. сплатив одноразовий комісійний внесок в розмірі 1600 грн.;

-19.02.2013 р., 01.04.2013, 11.04.2013 р. сплатив 3 щомісячних платежів по 416 грн. 70 коп. на загальну суму 1250 грн. 10 коп.;

-19.02.2013 р., 01.04.2013, 11.04.2013 р. сплатив19.02.2013 р., 01.04.2013, 11.04.2013 р. сплатив 3 адміністративні витрати на загальну суму 696 грн..

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність субєкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та правовий висновок, якій викладений в Постанові Верховного Суду України від 11 червня 2013 р. № 6-40цс13, дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обовязкові ознаки:

а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації;

б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми;

в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття "пірамідальна схема" та "придбання товарів у групах". Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності "пірамідальної схеми" згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш "активними", за умови виконання ними умов договору.

В даному випадку, предметом оспорюваної угоди є надання учаснику програми «Альянс Україна» адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою отримання заявленої до надання грошової суми.

Оплатні послуги адміністратора при виконанні споживачем всіх умов договору забезпечують не можливість, а реальне отримання останнім грошової суми за рахунок фонду реєстру, який формується з чистих внесків його та інших учасників, з наступним повним погашенням цієї суми своїми внесками.

До того ж при невиконанні цього обов'язку настає відповідальність, передбачена ст.9 додатку № 2.

Таким чином, позивач за оспорюваним договором виявив бажання отримати кошти, добровільно скориставшись наданими йому послугами, і у кінцевому результаті не за рахунок залучення інших споживачів, а за рахунок власних внесених коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом повне розуміння ним значення та умов договору, його правові наслідки, отримав від представника Адміністратора усі пояснення, уважно прочитав та зрозумів усі визначення, умови та зміст договору.

За таких обставин є помилковими доводи позивача про нікчемність, в силу ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», укладеного між сторонами договору з підстав наявності пірамідальної схеми у діяльності відповідача, яка є забороненою та того, що така діяльність вводить споживача в оману.

На цих підставах, суд не може визнати недійсним вказаний договір, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс».

Крім того, в позовній заяві, позивач на підставі ст. 18, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" просить визнати недійсним вказаний договір, посилаючись на те, що укладений сторонами Договір порушує його права.

Частина 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" регулює питання недійсності угоди у звязку зі здійсненням нечесної підприємницької практики (недобросовісна конкуренція та діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною).

У той самий час ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Таким чином, ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", та правовий висновок, якій викладений в Постанові Верховного Суду України від 11 червня 2013 р. № 6-40цс13, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак:

- умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України);

- умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін;

- умови договору завдають шкоди споживачеві.

Отже, і на цих підставах, суд не може визнати недійсним вказаний договір, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс».

В той же час, суд погоджується з доводами позовної заяви та відхиляє заперечення відповідача щодо наявності підстав для визнання недійсним договору від 24 січня 2013 року №217599 з додатками № 1 та № 2, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс», на підставі ч. 1 ст. 227 ЦК України.

При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ч.1 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає господарська діяльність, зокрема із надання фінансових послуг.

Згідно з п.п.1,5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансовою установою» розуміється юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку, під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону від 02 червня 2011 року №3462-VI, який введено в дію з 09 січня 2012 року, "фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону.

Пунктом 4 ч.1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.34 вказаного Закону здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліценції. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

На підставі Закону від 02 червня 2011 року №3462-VI Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі Ліцензійні умови). Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

ПП «Грандфінресурс» визнається та обставина, що у них відсутня ліцензія на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та, що вони не внесені до Державного реєстру фінансових установ.

Крім того, на офіційному сайті Нацкомфінпослуг (www.dfp.gov.ua, рубрика „Державний реєстр фінансових установ/Комплексна інформаційна система) відсутня інформація про отримання ПП «Грандфінресурс» від Нацкомфінпослуг ліцензії на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та урахувавши правовий висновок, якій викладений в Постанові Верховного Суду України від 11 червня 2013 р. № 6-40цс13, слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Із викладеного вбачається, що для укладення 24 січня 2013 року договору з позивачем ПП «Грандфінресурс» повинен був отримати у встановленому законом порядку відповідну ліцензію.

Отже безпідставними є заперечення представника відповідача щодо того, що основним напрямком діяльності є комерційна діяльність, а тому така установа не має бути внесена Державного реєстру фінансових установ та набувати статус фінансової установи.

Таким чином, на думку суду, ПП «Грандфінресурс» в порушення вимог законодавства, надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах без набуття статусу фінансової установи та отримання відповідної ліцензії.

В силу ч.1 ст.203, ч.1, 3 ст.215, ст.227 ЦК України, вчинення ПП «Грандфінресурс» оспорюваного правочину без відповідного дозволу (ліцензії) є підставою для визнання недійсним договору від 24 січня 2013 року №217599 з додатками № 1 та № 2, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Гранфінресурс», тому позовні вимоги слід задовольнити саме, на підставі ч. 1 ст. 227 ЦК України.

Оскільки в силу ЦК України розірваний може бути лише дійсний договір, а в даному випадку договір визнається недійсним, то безпідставними є посилання представника відповідача про те, що в силу п. 8.3 Додатку № 2 до договору, у звязку з простроченням платежу позивачем, договір вважається розірваним з 1 червня 2013 року.

У відповідності до абз.2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виходячи з правових наслідків недійсності правочину, визначених абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України, сплачені за даним договором кошти в сумі 3546 грн. 10 коп., з яких: одноразовий комісійний внесок в розмірі 1600 грн., 3 щомісячних платежів на суму 1250 грн. 10 коп., 3 адміністративні витрати на суму 696 грн. підлягають стягненню з ПП «Грандфінресурс», тому вказані позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивач в силу Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, то у звязку з задоволенням позовних вимог, на підставі ст.. 88 ЦПК України, з ПП "Грандфінресурс" слід стягнути в дохід держави 229 грн. 40 коп..

Керуючись ст.ст. 3, 10, 13, 14, 60, 208, 209, 212, 215, 218, 360-7 ЦПК України, ч.1 ст.203, ч.1, 3 ст.215, ст.227 ЦК України, ст.. 18, п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ч. 5 ст. 1, ч. 1 ст. 4, ст.. 34 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" (зі змінами внесеними Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг"), розпорядженням Нацкомфінпослуг від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах", суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання недійсним договору та стягнення коштів задовольнити.

Договір від 24 січня 2013 року №217599 з додатками № 1 та № 2, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Гранфінресурс», визнати недійсним, на підставі ч. 1 ст. 227 ЦК України.

Стягнути з Приватного підприємства "Грандфінресурс" (юридична адреса: м.Київ, вул..Ярославів Вал, 13/2Б, оф. 3, код платника податків згідно з ЄДРПОУ: 31469012) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачені за договором від 24 січня 2013 року №217599 кошти в сумі 3546 грн. 10 коп. /три тисячі пятсот сорок шість гривень десять копійок/, з яких: одноразовий комісійний внесок в розмірі 1600 грн., 3 щомісячних платежів на суму 1250 грн. 10 коп., 3 адміністративні витрати на суму 696 грн..

Стягнути з Приватного підприємства "Грандфінресурс" (юридична адреса: м.Київ, вул..Ярославів Вал, 13/2Б, оф. 3, код платника податків згідно з ЄДРПОУ: 31469012) в дохід держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. /двісті двадцять девять гривень сорок копійок/, реквізити: отримувач коштів: УК у Ріпк.р-ні/РІПКИНСЬКИЙ Р-Н/22030001, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38046020, Банк отримувачаГУДК України у Чернігівській області Код банку отримувача (МФО) 853592, Рахунок отримувача 31213206700421, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копію рішення негайно направити: позивачу та представнику ПП «Грандфінресурс»: ОСОБА_2 (83003, м.Донецьк, вул..Горячкина, 26, оф. 504).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги - особами, які брали участь, і були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, або протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення - особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.

ГоловуючийВ.Б.Сташків