Рішення № 35216397, 14.11.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючого: Хилевич С.В.,

суддів:Малько О.С., Рожин Ю.М.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю відповідача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 30 вересня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства „Здолбунівкомуненергія" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 30 вересня 2013 року зазначений позов Комунального підприємства „Здолбунівкомуненергія" (далі - КП „Комуненергія") задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача (р\р №260373011829 в РОУ ПАТ „Державний ощадний банк України", МФО 333368, ЗКПО 30032555) 6 420,12 гривень заборгованості за надані послуги з теплопостачання за час з 20 грудня 2009 року по 15 квітня 2013 року з урахуванням 281, 33 гривень встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 309, 95 гривень трьох відсотків річних від простроченої суми та 229,40 гривень судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликався на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначав про відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення з позивачем, від його укладання не ухилявся, жодних пропозицій з приводу договірних відносин від КП „Комуненергія" не надходило. У вересні 2008 року припинив користуватися централізованим опаленням, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Вважав, що він не є споживачем послуг позивача, а тому підстав стягувати заборгованість за послуги з теплопостачання у суду не було. Висновок суду про обов'язок оплатити послуги в разі відключення від централізованого опалення без належного дозволу є безпідставним. При цьому посилався на хибність наданих розрахунків заборгованості, а також наполягав на застосуванні до спору позовної давності.

З цих підстав просив рішення Здолбунівського районного суду від 30 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

У поданих запереченнях позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що самовільне відключення від системи централізованого теплопостачання без додержання встановленого нормативними вимогами порядку не звільняє позивача від оплати заборгованості за надані послуги з теплопостачання. В зв'язку з заявленим клопотанням застосовано позовну давність, починаючи з дня подачі заяви про видачу судового наказу.

Проте з висновками про перебіг позовної давності не можна погодитися.

Матеріалами справи встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3. Не оспорюється й та обставина, що постачання теплової енергії для зазначеного будинку здійснює КП „Комуненергія".

Договору про надання послуг на теплопостачання між сторонами укладено не було.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що у вересні 2008 року він самовільно відключився від централізованого теплопостачання, яке надавалося позивачем, що виключає його цивільно-правову відповідальність за несплату заборгованості.

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Здолбунівської міської ради Рівненської області від 13 жовтня 2008 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 108 (1) КУпАП за самовільне відключення від системи центрального опалення, без відповідних дозволів, технічних вимог на відключення, робочого проекту (а.с. 48).

Вірним вбачається застосування судом до спірних відносин норми ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", за умовами якої забороняється відмова споживача від договірних відносин з приводу надання житлово-комунальних послуг і передбачається його обов'язок оплачувати послуги у встановлені законом чи договором строки. Правильними є й посилання на Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення (п.п. 2.5-2.7), що затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.12.2005 року №1478\11758 (зі змінами, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169, зареєстрованого Міністерством юстиції України 28.11.2007 року №1320\14587), яким передбачено строки і порядок відключення від мереж централізованого палення.

В зв'язку з цим обґрунтованим є його висновок про те, що єдиною підставою для припинення постачання послуг централізованого опалення є складення міжвідомчою комісією, яка створена органом місцевого самоврядування, акту про відключення від мереж центрального опалення та влаштування індивідуального опалення.

Такого акту складено не було, що підтвердив у засіданні апеляційного суду і відповідач. Тому самовільне відключення ОСОБА_3 від системи централізованого теплопостачання не звільняє його як споживача від оплати за послуги з теплової енергії. З урахуванням вимог ст.ст. 901, 526, 530 ЦК України та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" він зобов'язаний оплатити надані послуги у передбачені договором чи законом строки.

В засіданні суду першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про застосування до спірних відносин позовної давності і відмову через цю обставину в задоволенні позову (а.с. 19-20).

Норми ст. 257, ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України передбачають тривалість загальної позовної давності у три роки. Позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Розмір вимог позивачем змінено в судовому засіданні у квітні 2013 року з вирахуванням суми заборгованості з 15 жовтня 2008 року по 15 квітня 2013 року (а.с. 27). Суд першої інстанції, повно і правильно встановивши обставини справи, помилково порахував перебіг позовної давності з 20 грудня 2009 року, а не з 15 квітня 2010 року (від 15 квітня 2013 року відняти 3 роки позовної давності), в зв'язку з чим хибно обчислив суму заборгованості.

З урахуванням наведеного заборгованість за послуги з теплопостачання становитиме 5 358, 8 гривень, інфляційних втрат - 265, 82 гривень, суми трьох процентів річних - 240, 98 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про відсутність цивільно-правового спору між сторонами через відключення від центральної мережі опалення на увагу не заслуговують і є необґрунтованими.

Мотивами для зміни оскаржуваного рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

На підставі ст. 257, ч.ч. 3, 4 ст. 261 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду від 30 вересня 2013 року змінити, зменшивши заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання з 6 420, 12 гривень до 5 358 (п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок, інфляційних втрат з 281, 33 гривень до 265 (двісті шістдесят п'ять) гривень 82 копійок, суми трьох процентів річних з 309, 95 гривень до 240 (двісті сорок) гривень 98 копійок.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: