Постанова № 35215459, 12.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа№ 910/10431/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича

на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013р.

у справі № 910/10431/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гринвич - Юг Дистриб'юторська компанія"

до Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича

про стягнення 5 277,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Гринвич - Юг Дистриб'юторська компанія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Галстян Ашота Вардановича (далі - відповідач) про стягнення 5 277, 21 грн. заборгованості за договором поставки № Л 11/13 від 01.04.2013 року, з яких 3 461,25 грн. основного боргу, 64,01 грн. пені, 21,32 грн. 5% річних, 1 730,63 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2013р. у справі

№ 910/10431/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 461,25 грн. основного боргу, 21,32 грн. 5% річних, 173, 05 грн. штрафу, 64,01 грн. пені та 1 187, 14 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, дійшов висновку про обґрунтованість вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013р. у справі № 910/10431/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки справу було розглянуто за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 16.10.2013р.

Ухвалою суду від 16.10.2013р. розгляд скарги відкладено на 12.11.2013р. у зв'язку з клопотанням відповідача на підставі ст. 77 ГПК України.

05.11.2013р. на адресу суду надійшло заперечення позивача проти доводів апеляційної скарги, при цьому позивач просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2013р. у справі № 910/10431/13 повністю, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, позивач просить здійснювати розгляд справи без його участі.

В судове засідання 12.11.2013р. представники сторін не з'явились, хоча повідомлялись про час та місце розгляду скарги своєчасно та належним чином ухвалою суду від 16.10.2013р.

Заяв про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

01.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Гринвич - Юг Дистриб'юторська компанія" (позивач, за договором - продавець) та Фізичною особою - підприємцем Галстян Ашотом Вардановичем (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № Л 11/13 (договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену вартість даним договором та додатком до договору (а.с. 8-10).

Згідно з п. 1.2 договору, перехід права власності і всіх ризиків на товар (випадкового знищення або ушкодження товару) здійснюється в момент передачі товару від позивача відповідачу, що оформляється належним чином (накладні, акти та ін.) у письмовій формі.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товари, що поставляються за даним договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється відповідачем не пізніше 7 днів з дати передачі товару відповідачу.

Відповідно п. 7.2 договору у випадку прострочення розрахунків за продані товари відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього збитки від інфляції та 5% річних відповідно до ст. 214 ЦК України та у випадку затримки оплати більше ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.6.1 договору, відповідач оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за договором суми та збитків.

Позивач зазначає, що поставив відповідачу згідно з договором № Л 11/13 від 01.04.2013р. товар на загальну суму 3 461,25 грн., що підтверджується видатковою накладною № У00000577 від 08.04.2013 року (а.с. 11).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість у сумі 3 461,25 грн. основного боргу. У зв'язку з простроченням боржника та порушенням своїх зобов'язань, позивачем нарахована пеня у розмірі 64,01 грн., 21,32 грн. 5% річних, 1 730,63 грн. штрафу, які він просить стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги у даній справі, а саме в частині стягнення з відповідача 3 461,25 грн. основного боргу, 21,32 грн. 5% річних, 173, 05 грн. штрафу, 64,01 грн. пені, відмовивши в задоволенні 1 557,58 грн. штрафу.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору поставки № Л 11/13 від 01.04.2013р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 3 461,25 грн., що підтверджується видатковою накладною № У00000577 від 08.04.2013р. Доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару в розмірі 3 461,25 грн. матеріали справи не містять.

Отже, зазначені обставини свідчать, що відповідач порушив умови договору, не здійснивши своєчасно та у повному обсязі розрахунок з позивачем, у зв'язку з цим заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором поставки складає 3 461,25 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3 461,25 грн. за договором поставки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 64,01 грн. та 5% у сумі 21,32 грн. колегія суддів зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.7.2 договору у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 5% річних, відповідно до ст. 214 ЦК України та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 6.1, покупець оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за договором суми та збитків.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за отриманий товар за договором не виконав належним чином, у строк встановлений договором оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем пені та 5% річних є правомірним, розрахунок є правильним, тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 64,01 грн. та 5% річних у розмірі 21,32 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 50% штрафу від несплаченої за договором суми, що становить 1 730,63 грн., обґрунтована тим, що даний розмір штрафу обумовлений п. 7.2 договору.

Суд першої інстанції частково задовольнив вказані вимоги в сумі 173,05 грн., в іншій частині відмовив в задоволенні, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 231 ГК України та відповідно на п. 66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, яким визначено, що за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Колегія суддів не може погодитися з такою позицією суду першої інстанції, оскільки у даному випадку застосування названого Положення не відповідає нормам ст. 231 ГК України, оскільки Положення не є Законом, бо затверджене постановою уряду.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У даному ж випадку слід враховувати, що згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, укладаючи договір поставки № Л 11/13 від 01.04.2013р., сторони на власний розсуд визначили умови останнього, зокрема, застосування відповідальності за порушення умов договору передбачено п.7.2 договору.

Також необхідно зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 50% штрафу від несплаченої за договором суми, оскільки неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до прийняття в цій частині неправильного рішення.

Враховуючи наведене, позовна вимога в частині стягнення 50% штрафу від несплаченої за договором суми, яка нарахована позивачем в розмірі 1 730,63 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та дана обставина є підставою для скасування рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з вказаним твердженням відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/10431/13, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 25.06.2013р. Згідно штампу відділу діловодства господарського суду міста Києва про відправлення процесуальних документів, який наявний на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 04.06.2013р. про порушення провадження у справі, дана ухвала була відправлена сторонам 07.06.2013р.

Положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України передбачено, що суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у судове засідання.

Так, підтвердженням отримання відповідачем ухвали від 04.06.2013р. про порушення провадження у справі господарським судом міста Києва є наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ФОП Галстян А.В. (а.с. 3), відповідно до якого вказане поштове відправлення відповідачем отримано 10.06.2013р., яке містить підпис відповідача. Зокрема, матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ФОП Галстян А.В. (а.с. 23,37), які свідчать про належне повідомлення останнього про судові засідання призначені на 25.06.2013р., 20.08.2013р.

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, з підстав наведених вище, та колегією суддів відхиляються.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин в частині вимог про стягнення штрафу, що призвело до прийняття в цій частині неправильного рішення, тому відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2013р. у справі № 910/10431/13 підлягає зміні шляхом викладення його в редакції даної постанови.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2013 р. у справі

№ 910/10431/13 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

,,1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Галстяна Ашота Вардановича (код 3297519317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гринвич-Юг Дистриб'юторська компанія" (код 38327181) 3 461,25 грн. основного боргу, 21,32 грн. 5% річних, 64,01 грн. пені, 1 730,63 грн. штрафу, 1 720, 50 грн. судового збору".

3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 14.11.2013р.