Рішення № 35214648, 11.11.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4687/13-ц

2/243/3516/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М.О.,

при секретарі Карпенко О.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_6», яке є повним правонаступником Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

22.05.2013 року ПАТ «Креді ОСОБА_6» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 06.10.2008 року АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді ОСОБА_6» (далі - позивач) та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 185/412205-СП2. Відповідно до кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 28000,00 доларів США, строком з 06.10.2008 року до 05.10.2015 року. 06.10.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 185/412205-СП2, згідно якого відповідач ОСОБА_3 зобовязався відповідати матеріально по зобовязанням відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором як солідарний боржник у разі невиконання ним умов цього договору. Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15.06.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» суму боргу в розмірі 239482,59 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. Рішення досі не виконано в звязку з незаконною перебудовою/добудовою предмету іпотеки. В наслідок невиконання умов за кредитним договором, за період з 26.11.2009 року по 27.12.2012 року склалась заборгованість у розмірі 104493,21 грн., а саме: в рахунок нарахованих процентів за кредитом 2298,71 грн., рахунок прострочених процентів 89002,53 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів 13191,97 грн. Просили стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 104493,21 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Креді ОСОБА_6» ОСОБА_1 дав пояснення, які співпадають із викладеним у позові, на задоволені якого наполягав, додатково суду пояснив, що заборгованість за період до 26.11.2009 року, куди входить і заборгованість за тілом кредиту, стягнуто з відповідачів, але банком гроші до теперішнього часу не отримано, заборгованість з процентів та пені за період з 26.11.2009 року по 25.12.2012 року є предметом позову, з 27.12.2012 року заборгованість визнано безнадійною і нарахування процентів та пені припинено. У звязку з тим, що належний відповідачам будинок, на який звернуто стягнення, самовільно перепланований, на нього неможливо звернути стягнення за виконавчим провадженням. У звязку з тим, що кредитний договір № 185/412205-СП2 укладено до 05.10.2015 року, вважає, що договір продовжує свою дію, тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Заборгованість за кредитним договором складає у гривні станом на 27.12.2012 року 104493,21 грн, яка складається з 2298,71 грн. поточні платежі за процентами; 89002,53 грн. нараховані, але не виплачені (прострочені) проценти за договором та 13191,97 грн. пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, надала суду письмові заперечення проти позову, які підтвердила в судовому засіданні, суду пояснила, що дійсно 06.10.2008 року між нею та позивачем був укладений кредитний договір, згідно умов якого вона отримала кредит у сумі 28000,00 доларів США на період з 06.10.2008 року по 05.10.2015 року включно. Рішенням Словянського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року за позовом позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості було здійснено звернення стягнення на житловий будинок № 31 по вул Димитрова у м. Словянську загальною площею 100,1 м2, житловою площею 34,5 м2. Тепер позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитом за період з 26.11.2009 року по 27.12.2012 року у розмірі 104493,21 грн., зазначаючи, що заборгованість складається з нарахованих процентів по кредиту, прострочених процентів та пені за несвоєчасне погашення, що свідчить про те, що позивачем одночасно нараховані крім процентів по кредиту прострочені проценти та пеня за несвоєчасне погашення. Посилаючись на вимоги ст. 549 ЦК України зазначає, що пеня та штраф є різновидами неустойки, обчислюються у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається. Зазначає, що на її думку позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобовязання (прострочення виконання грошового зобовязання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а заборгованість має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення, під якими вважає ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі. Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обовязок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобовязання, але у всякому разі не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обовязку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено ч. 2 ст. 616 ЦК України, згідно до якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Також зазначає, що відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосована лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Далі позивач посилається на те, що Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2003 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

В інших запереченнях проти позову від 09.09.2013 року відповідач ОСОБА_2 просила закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ст. 205 ЦПК України у звязку з тим, що судом вже було винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості, даний позов є повторним зверненням до суду про той самий предмет до тієї ж самої сторони за тих самих обставин.

Відповідач ОСОБА_2 також пояснила суду, що після укладання кредитного договору у неї погіршився матеріальний стан, вона втратила роботу, на якій отримувала заробіток, достатній для виконання договірних зобовязань, зараз її заробітна плата менше встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Під час усього розгляду судом справи відповідач ОСОБА_2 не надала суду письмову заяву про зменшення відсотків за кредитним договором, який є предметом судового розгляду, та не заявила такого клопотання усно, не дала суду пояснень стосовно того, чи вважає вона дії позивача по нарахуванню як процентів, так і пені недобросовісними та неправомірними, а вимоги завищеними, тільки просила суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 у судовому засіданні 28.10.2013 року позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволені відмовити, дав пояснення, які співпадають із викладеним відповідачем ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення у звязку із перебігом строку позовної давності, надав суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що останній платіж за кредитним договором був здійснений 26.11.2009 року, а позивач звернувся із позовом до суду у 2013 році, після спливу строку позовної давності, також пояснивши, що йому відомо про те, що кінцевий термін дії договору визначено у договорі у 2015 році, що за невиконання умов кредиту відкрито виконавче провадження, але вимоги виконавчого провадження йому невідомі.

У своїх запереченнях проти позову від 09.09.2013 року відповідач ОСОБА_3 просив закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ст. 205 ЦПК України у звязку з тим, що судом вже було винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості, даний позов є повторним зверненням до суду про той самий предмет до тієї ж самої сторони за тих самих обставин.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 дала пояснення, яків співпадають із викладеним відповідачем ОСОБА_3, просила суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачеві у задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін та представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

06.10.2008 року між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 185/412205-СП2 згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 28000,00 доларів США, зі сплатою відсотків 14,10 % строком з 06.10.2008 року по 05.10.2015 року. Розмір процентів складає 14,10 % річних, які сплачуються щомісячно в робочі дні до 15 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим (п.п. 1.4 та 2.5 Договору), у разі прострочення позичальником строку сплати процентів позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (п. 5.2 Договору) (а.с. 6-12).

Згідно графіка погашення заборгованості за кредитним договором позичальник повинен погашати кредит щомісячно, із виплатою процентів, в період дії договору, починаючи з 15.11.2008 року і по 02.10.2015 року (а.с. 13-14).

В забезпечення зобовязань за кредитним договором між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 06.10.2008 року, згідно якого у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобовязань по Кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком нарівні з Позичальником за Кредитним договором (а.с. 15-16).

Заочним рішенням Словянського міськрайонного суду по справі № 2-981-2010 від 15 червня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором № 185/412205-СП2 від 06.10.2008 року в сумі 239482,59, судові витрати в сумі 1820,00 грн. та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 185/412205-СП від 06.10.2008 року - житловий будинок № 31 по вул. Димитрова у м. Словянську, житловою площею 34,5 м2, загальною площею 100,1 м2 . Рішення набуло чинності 29.06.2010 року (а.с. 96-99).

30.06.2010 року Словянським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист по справі 2-981-2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок № 31 по вул. Димитрова у м. Словянську (а.с. 46).

Зазначені обставини визнаються сторонами справи, тому не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Згідно розрахунку заборгованості внаслідок невиконання умов за кредитним договором, за період з 26.11.2009 року по 27.12.2012 року склалась заборгованість у розмірі 104493,21 грн., а саме: рахунок нарахованих процентів по кредиту за період з 01.12.2009 року по 27.12.2012 року 2298,71 грн. (у доларах США 287,59), рахунок прострочених процентів 89002,53 грн. (у доларах США 11135,06) ; пеня за несвоєчасне погашення процентів 13191,97 грн. (у доларах США - 1650,44) (а.с. 4-5).

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1044,93 грн. (а.с. 3).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23).

Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_6» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» (а.с. 73).

З листа начальника ВДВС Словянського МРУЮ, отриманого ПАТ «Креді ОСОБА_6» 18.01.2013 року, слідує, що у звязку з тим, що залогове майно - житловий будинок № 31 по вул. Димитрова у м. Словянську перебудований з одноповерхового у двоповерховий будинок без дозволів та реєстрації, звернути на нього стягнення за виконавчим документом не можливо (а.с. 100).

ОСОБА_3 працює водієм в ПП «Источник», його заробіток за квітень 2013-вересень 2013 року складає 8961,59 грн. (а.с. 113, 118).

ОСОБА_2 працює економістов у ПП «Словянська кондитерська фабрика «Валенсія», її заробіток за травень жовтень 2013 року складає 7692,65 грн. (а.с. 119-126).

ОСОБА_2 в період квітень-травень 2009 року, лютий 2013 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у звязку із наявним у неї захворюванням (а.с. 115-117).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Статтею 131 ЦПК України подання доказів покладено на сторін справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 549, 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п 1) ч. 2 ст. 258 ЦПК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обовязок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобовязання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обовязку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягується з боржника, що передбачено ч. 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В судовому засіданні ані відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ані їх представники ОСОБА_4, ОСОБА_5 не заявляли незгоди із розміром заявлених позовних вимог, не заявляли про зменшення судом розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України; відповідач ОСОБА_2 у своїх запереченнях на позов тільки виклала законодавчі підстави для зменшення судом розміру неустойки, самі вимоги про зменшення судом розміру неустойки за конкретним позовом позивача ПАТ «Креді ОСОБА_6» до неї у запереченнях відсутні.

За таких умов суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для предявлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для предявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що заява відповідачів про необхідність закриття справи відповідно до п. 2 ст. 205 ЦПК України є безпідставною, такою, яка задоволенню не підлягає.

Розглядаючи вимоги відповідачів в частині застосування наслідків спливу позовної давності та наявності у позивача права на звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного: позивач ПАТ «Креді ОСОБА_6» звернувся до суду із цим позовом 22.05.2013 року, кредитним договором № 185/412205-СП2 від 06.10.2008 року передбачена дія договору у разі його належного виконання сторонами до 05.10.2015 року.

Заочне рішення Словянського міськрайонного суду по справі № 2-981-2010 від 15 червня 2010 року, яким було стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором № 185/412205-СП2 від 06.10.2008 року в сумі 239482,59, судові витрати в сумі 1820,00 грн. та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 185/412205-СП від 06.10.2008 року набуло чинності 29.06.2010 року.

18.01.2013 року начальник ВДВС Словянського МРУЮ повідомив ПАТ «Креді ОСОБА_6» про неможливість виконання заочного рішення суду від 15.06.2010 року та звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки.

Таким чином, до теперішнього часу зобовязання за кредитним договором та заочне рішення суду від 15.06.2010 року не виконано.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено наступне: зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 601, 604 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

По даному спору в судовому засіданні встановлено, що судове рішення від 15.06.2010 року про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки боржниками не виконано, судом рішення про припинення зобовязань за кредитним договором не приймалося, тому правовідносини сторін договору не припинені, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звільнені від відповідальності за невиконання грошового зобовязання за кредитним договором № 185/412205-СП2 від 06.10.2008 року, яке залишається невиконаним належним чином, ПАТ «Креді ОСОБА_6» не позбавлений права на отримання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суми боргу та процентів від простроченої суми.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Кінцевий строк виконання боржником основного зобовязання за даним кредитним договором не настав, позивачем предявлено вимоги до поручителя.

Враховуючи усе викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач ПАТ «Креді ОСОБА_6» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності, тому відсутні підстави для відмови у позові відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦПК України.

Розглядаючи позовні вимоги в частині валюти та розміру нарахувань, суд виходить з наступного:

Пунктом. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», яким передбачено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст. 533 ЦК.

Разом із тим як за предявлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Позивач ПАТ «Креді ОСОБА_6» здійснив розрахунок заборгованості, виходячи з валюти кредитного договору, але просить здійснити стягнення заборгованості у національній валюті України гривні, судовий збір сплачено також у національній валюті України гривні.

Сторонами визнається відсутність сплати відповідачами внесків за кредитним договором за період з 26.11.2009 року по 27.12.2012 року, неповернення позивачу тіла кредиту, передбачений умовами договору обовязок відповідачів з щомісячного повернення кредиту в період з 26.11.2009 року по 27.12.2012 року.

Розмір нарахувань з нарахованих процентів за кредитом у сумі 2298,71 грн., прострочених процентів в сумі 89002,53 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 13191,97 грн. відповідає умовам кредитного договору від 06.10.2008 року та законодавству України.

Заяв про зменшення розміру пені, неустойки, процентів за кредитом від відповідачів до суду не надходило.

З урахуванням усього вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за договором кредиту у розмірі 104493,21 грн., до складу якої входить: 2298,71 грн. в рахунок нарахованих процентів за кредитом, 89002,53 грн. в рахунок прострочених процентів; 13191,97 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦПК України, згідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового законодавства, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 104493,21 грн. підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача потрібно стягнути усі понесені по справі судові витрати, так, як стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_6» яке є повним правонаступником Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3 РФ, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2

на користь Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_6» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4) на п/рах. № 37397840000001 в ПАТ «Креді ОСОБА_6» м. Києва, код ЄДРПОУ 14361575, МФО 300614:

·заборгованість за кредитним договором № 185/412205-СП2 від 06.10.2008 року за період з 26.11.2009 року по 27 грудня 2012 року включно, а саме: заборгованість з нарахованих процентів за кредитом у сумі 2298,71 грн., заборгованість з прострочених процентів за кредитом у сумі 89002,53 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів у сумі 13191,97 грн., усього у сумі 104493 грн. 21 коп.;

·витрати по сплаті судового збору у сумі 1044 грн. 93 коп.;

·витрати по сплаті друкування оголошення в газеті про виклик відповідача до суду у сумі 174 грн. 00 коп., а усього 105712 грн. 14 коп. (Сто пять тисяч сімсот дванадцять гривен 14 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2013 року.

Суддя Словянського міськрайонного суду М.О.Гусинський