Рішення № 35212031, 04.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р.Справа № 922/3925/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Міністерства охорони здоров"я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України, м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт - Біолік", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Тоцька А.О. (дов. № 01.05.20-01/775 від 18.10.2013р.).

Представник відповідача - Коваленко О.О. (дов. № 69 від 01.11.2012р.).

ВСТАНОВИВ:

Міністерство охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України звернулось до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт - Біолік", в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 198 291,70 грн., штраф в сумі 76 687,40 грн., посилаючись на неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012 року №36/21-24 щодо поставки товару у визначений сторонами строк, в зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач прострочив постачання товару на 163 календарних дні, внаслідок чого останньому було нараховано штрафні санкції (пеню та штраф) на суму 274 979,10 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2013 року порушено провадження у справі №922/3925/13, розгляд справи призначено на 02.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2013 року з метою виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження, розгляд справи відкладено до 14.10.2013 року. В судових засіданнях 14.10.2013 року та 28.10.2013 року оголошувались перерви, з метою отримання від відповідача доказів в обгрунтування поданих заперечень на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Крім того, вказував на те, що прийняте Держлікслужбою розпорядження від 12.12.2012 року № 27922-1.3/2.1/17-12 повністю відповідає повноваженням, які їй надані Положенням про Державну службу України з лікарських засобів, в зв*язку з чим зазначив, що відповідне розпорядження не може розглядатись як обставина непереборної сили. Крім того, через канцелярію господарського суду за вх. № 40558 від 04.11.2013 року надав розгорнутий розрахунок штрафних санкцій (штрафу та пені).

Представник відповідача в судовому засіданні 04.11.2013 року та в процесі розгляду справи заперечував проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 36076 від 01.10.2013р.) та поясненнях до відзиву (вх.№40445 від 01.011.2013 року), в яких, зокрема, зазначав, що прострочення поставки лікарських засобів відповідачем сталося внаслідок протиправних дій Держлікслужби України при винесенні Розпорядження від 12.12.2012 року № 27922-1.3/2.1/17-12 щодо накладення тимчасової заборони на реалізацію (торгівлю), зберігання та застосування всіх серій медичних імунобіологічних препаратів виробництва ПАТ "Фармстандарт Біолік" з 12.12.2012 року по 14.06.2013 року, які були предметом поставки за договором. Зазначені обставини, відповідач вважає такими, що виключають його вину за несвоєчасну поставку лікарських засобів, в силу ст. 617 ЦК України та кваліфікує їх як обставини непереборної сили в контексті положень договору № 36/21-24 від 04.05.2012 року, оскільки на його думку, "вони фактично відповідають умовам їх настання, а саме мають зовнішній характер впливу на причинно-наслідковий зв*язок діяльності учасників правовідносин, які знаходяться поза контролем учасників цих правовідносин".

Щодо заявленого представником відповідача клопотання (вх. № 36098 від 01.10.2013р.) про зупинення провадження по справі № 922/3925/13 до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 820/8904/13-а в Харківському окружному адміністративному суді, господарський суд не розглядає зазначене клопотання сторони, оскільки в судовому засіданні 04.11.2013р. представник відповідача відмовився від відповідного клопотання, про що надав письмову заяву.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

04.05.2012 року між позивачем Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та відповідачем ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (постачальник) на підставі рішення Комітету з конкурсних торгів МОЗ України від 20.04.2012 року № 12 був укладений Договір № 36/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору; зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно п. 1.1 договору відповідач (постачальник) зобов'язався у 2012 році поставити препарати імунобіологічні, зазначені в Специфікації (Додаток 1), а замовник - Міністерство охорони здоров'я України оплатити такий товар на умовах цього договору.

Товар поставляється уповноваженому підприємству замовника Державному підприємству "Укрвакцина", з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров*я.

Відповідно до укладеного та погодженого між сторонами графіку поставки, відповідач повинен був здійснити постачання товару: 24.42.2 Препарати фармацевтичні різні (препарати імунобіологічні) - Анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії та правцю зі зменшеним вмістом антигену (АДП-М) у кількості 2 255 347 доз, на загальну суму 2 616 202, 52 грн. - до 31 грудня 2012 року.

Відповідно пунктів 4.1., 4.2 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі видаткової накладної.

Оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням Уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України. Замовник має право передбачати попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови КМУ від 09.10.206 року № 1404 у термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником. Постачальник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням.

Відповідно до п. 5.1. Договору, поставка товару здійснюється у відповідності до узгодженого Графіку поставки, що є невід'ємною частиною Договору.

Враховуючи викладене, господарський суд констатує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно приписів ст. ст. 662, 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов*язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, в строк передбачений договором купівлі-продажу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов договору 07.12.2012 року здійснив часткову поставку товару на суму 1 520 668,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №121306 від 07.12.2012 року.

В свою чергу позивач з метою уникнення зриву державного замовлення за державною бюджетною програмою 12.12.2012 року перерахував на рахунок відповідача передоплату за товар, але будь - які зміни до графіку поставки сторонами внесені не були.

Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідач повністю не виконав свої договірні зобов'язання, товар в повному обсязі не поставив, в зв'язку із чим, за прострочення поставки товару з 01.01.2013 року на суму 1 095 534,32 грн., позивачем відповідачу були нараховані штрафні санкції.

Відповідач в свою чергу заперечує проти позову, з посиланням на те, що порушення постачальником умов договору щодо поставки лікарських засобів в строк, сталося внаслідок протиправних дій Держлікслужби України, якою було накладено на підставі Розпорядження від 12.12.2012 року №27919-1.3/2.0/17-12 тимчасову заборону на реалізацію (торгівлю), зберігання та застосування всіх серій медичних імунобіологічних препаратів ПАТ "Фармстандарт-Біолік", які були предметом поставки за договором № 36/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012 року.

Зазначені обставини, відповідач кваліфікує як обставини непереборної сили у контексті положень договору №36/21-24 від 04.05.2012 року.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст..610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В свою чергу, звертаючись до положень цивільного законодавства, якими визначені загальні засади цивільної відповідальності, слід зазначити наступне.

Згідно положень ч.1 ст. 617 цього Кодексу, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З'ясування питання наявності або відсутності вини є невід'ємною частиною при вирішенні питання щодо правомірності застосування наведених норм цивільного законодавства.

Наявність вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання передбачена положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В сукупності дані законодавчі норми передбачають умови, за яких особа, яка порушила зобов'язання може бути звільнена від відповідальності за це порушення, якщо вона зможе довести, що порушення сталося внаслідок непереборної сили, тобто в результаті надзвичайних і не передбачуваних у даних умовах обставин, яких неможливо було запобігти.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, з наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст.. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставини непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

Господарський суд зазначає, що до обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо). Вважається, що й суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше) можуть також визнаватися непереборною силою.

При цьому, категорія «непереборна сила» має відносний характер. Це означає, що одне і те ж явище в одному випадку, за певних умов визнається непереборною силою, а в іншому - ні. Саме з цієї причини не можливо навести навіть приблизний перелік явищ, які на практиці розглядаються як непереборна сила.

На підставі вище означеного, суд констатує, що в кожній окремій ситуації при вирішенні питання про те, чи є певна подія непереборною силою, необхідно з'ясовувати усі конкретні обставини (місце, час тощо) та керуватися такими критеріями, як надзвичайність та невідворотність за даних умов. До того ж, розвиток науки і техніки та обумовлене цим підвищення можливостей опору стихійним явищам, змінюють уявлення про непереборну силу. Те, що донедавна було надзвичайним і невідворотнім, може стати звичайним та переборним.

Хоча непереборна сила й характеризується об'єктивною невідворотністю, але особа не повинна миритися з неминучістю настання шкоди внаслідок її дії. Вона не позбавляється обов'язку здійснювати опір негативному впливу непереборної сили усіма можливими засобами.

Проаналізувавши норми діючого законодавства та надані до матеріалів справи докази, господарський суд зазначає про неприпустимість посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні зобов*язання, в зв'язку з винесенням Держлікслужбою України Розпорядження від 12.12.2012 року №27919-1.3/2.0/17-12, яким обмежено діяльність відповідача, оскільки за приписами ст.617 ЦК України та ст. 218 ГК України суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В силу приписів норм ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Господарський суд зазначає, що дії Державної служби України з лікарських засобів щодо винесення Розпорядження від 12.12.2012 року №27919-1.3/2.0/17-12, відповідно до якого накладено тимчасову заборону на реалізацію (торгівлю), зберігання та застосування всіх серій медичних імунобіологічних препаратів ПАТ "Фармстандарт-Біолік", являються за своєю правовою природою в силу приписів ст. 238, ст.239 ГК України адміністративно-господарськими санкціями, які були застосовані до відповідача за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами та були виявлені при перевірці ПАТ "Фармстандарт-Біолік".

Діяльність Державної служби України з лікарських засобів є публічною і відповідно до покладених на неї завдань, вона, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів, у тому числі тих, які закуповуються за кошти державного та місцевих бюджетів, на всіх етапах обігу, зокрема, під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації суб*єктам господарської діяльності, утилізації та знищення, в тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб*ютерської, зберігання, апетечної), тощо.

Таким чином, виходячи із наведених норм, обставин, на які посилається відповідач, а саме винесення Державною службою України з лікарських засобів Розпорядження від 12.12.2012 року №27919-1.3/2.0/17-12, яким було обмежено діяльність відповідача з 12.12.12 р. по 14.06.13 р., в силу приписів ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України не є дією непереборної сили (надзвичайних і невідворотніх обставин), тобто порушенням зобов'язання за відсутності вини, а отже ці обставини виключають звільнення останнього від відповідальності.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

При цьому ст. 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором № 36/21-24 від 04.05.2012 року щодо поставки товару в строк, передбачений графіком поставки (додаток № 2 до Договору) не виконав, чим порушив умови Договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 7.2. Договору № 36/21-24 від 04.05.2012 року, у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1. Договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% відсотка від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

За розрахунком позивача з ПАТ "Фармстандарт-Біолік" підлягає стягненню на користь МОЗ України пеня у розмірі 198 291,70 грн. та штраф в сумі 76 687,40 грн.

Розмір пені був розрахований позивачем за прострочення поставки товару наступним чином:

1 095 534,32 грн. * 181 день * 0,1% = 198 291,70 грн. (з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року).

Розмір штрафу був розрахований позивачем за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 7% наступним чином:

1 095 534,32 грн. * 7% = 76 687,40 грн.

Аналізуючи доводи сторін та надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд зазначає про наявність правових підстав у позивача для нарахування до стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання останнім умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 36/21-24 від 04.05.2012 року, оскільки відповідно до укладеного та погодженого графіку поставки, відповідач повинен був здійснити постачання товару до 31 грудня 2012 року.

Розрахунок пені та штрафу перевірено судом самостійно та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, в зв*язку з чим, беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару в строк встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача з відповідача заявленої до стягнення пені в сумі 198 291,70 грн. та штрафу в сумі 76 687,40 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються відповідача

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 522, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Дзержинський район, Помірки; код ЄДРПОУ: 01973452; р/р 26006962505448 у відділенні ПАТ "ПУМБ" РЦ у м. Харкові, МФО 334851) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7; код ЄДРПОУ: 00012925; р/р 35213067000021 в ДКСУ, МФО 820172) - пені в сумі 198 291,70 грн., 7% штрафу в розмірі 76 687,40 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Дзержинський район, Помірки; код ЄДРПОУ: 01973452; р/р 26006962505448 у відділенні ПАТ "ПУМБ" РЦ у м. Харкові, МФО 334851) на користь Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України (01601, м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 21508100, р/р 26003200102050 в АТ "КБ "Союз", МФО 380515) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 499,58 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2013 р.

Суддя Попович І.М.