Рішення № 35203925, 13.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 415/4937/13-ц

Провадження № 22ц/782/4558/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.

суддів - Украінцевої Л.Д., Іванової І.П.

при секретарі - Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2013 року позивач в особі Публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Родовід Банк" звернувся з зазначеним позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що 07 серпня 2008 року ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ „Родовід Банк") та ОСОБА_2 уклали договір №Ск- 1241-021052/8-2008, відповідно до якого банк відкрив йому картковий рахунок НОМЕР_1 з оформленням платіжної картки Visa Electron НОМЕР_2 та надав йому споживчий кредит у розмірі 21818,00 грн. строком до 07.08.2010 року включно, який він зобов'язався повністю повернути.

Однак відповідач прийняті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30.07.2013 року склала 238.794,52 грн.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму та судовий збір у розмірі 2387,95 грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ „Родовід Банк" було відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, в зв`язку з грубим порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.

Про місце, день та час слухання справи в суді апеляційної інстанції сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, але до судового засідання представник позивача та відповідач не з`явились і про причини своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

У частині 2 статті 124 Конституції України закріплено положення про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно з вимогами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Положеннями ст.4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. А відповідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, у відповідності із вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано було не в повному обсязі.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 07 серпня 2008 року між сторонами по справі було укладено договір за №Ск- 1241-021052/8-2008, відповідно до якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок НОМЕР_1 з оформленням платіжної картки Visa Electron НОМЕР_2 та надав йому споживчий кредит у розмірі 21818,00 грн. строком до 07.08.2010 року включно, який він зобов'язався повністю повернути.

Станом на 30.07.2013 року свої зобов`язання за кредитним договором відповідач у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30.07.2013 року склала 238.794,52 грн.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що ним було пропущено трирічний строк позовної давності за кредитом, який сплив 04.09.2012 року. При цьому суд послався також на те, що остання сплата за кредитом була здійснена відповідачем 04.09.2009 року, а тому відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності почався незалежно від закінчення дії договору, з того моменту, з якого боржник перестав виконувати свої зобов`язання за договором.

Між тим, до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного Банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, Закону України «Про захист прав споживачів» та ін.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, згідно до ст. 1056-1 ЦК України визначається розмір процентів та порядок їх сплати за договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищезазначені вимоги були повністю дотримані сторонами під час укладення Кредитного договору, Кредитний договір підписаний сторонами на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту стосовно дотримання прав споживачів, та принципу справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов Кредитного договору. .Інформація про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту була доведена до відома відповідача в Детальному розписі сукупної вартості споживчого кредиту. Позивачем було повністю дотримано вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач мав право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Протягом цього строку, та до моменту звернення з позовом про стягнення кредитної заборгованості, жодних заяв з приводу невідповідності умов Кредитного договору вимогам діючого законодавства України Відповідачем заявлено не було.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені , родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1.1.5 Кредитного договору передбачено, що Позивач надав Відповідачу споживчий кредит строком дії до 07 серпня 2010 року включно, а відповідач зобов'язався повністю погасити споживчий кредит, сплатити процента за користування грошовими коштами та плату за обслуговування споживчого кредиту у строки та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1.9 Кредитного договору Відповідач зобов'язався щомісяця погашати-заборгованість за споживчим кредитом згідно графіку (додаток 1 до Кредитного договору), а також остаточно погасити заборгованість за споживчим кредитом в строк остаточного погашення, зазначеного в п. 1.1.5 Кредитного договору.

Згідно п. 4.1.24 Кредитного договору Відповідач зобов'язався забезпечити повне погашення заборгованості за споживчим кредитом згідно з умовами цього договору не пізніше 07 серпня 2010 року, а саме - погасити всю суму заборгованості за споживчим кредитом та сплатити нараховані

проценти за користування грошовими коштами, плату за обслуговування споживчого кредиту згідно із встановленим графіком.

Тому, строком остаточного та повного погашення відповідачем заборгованості за Кредитним договором є 07 серпня 2010 р. включно.

Умови Кредитного договору діють до повного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за ним (п. 9.1 Кредитного договору).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. .1 ст. 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, шли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч, 1 ст. 260 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України, ст. 68 ЦПК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України, ст. 89 ЦПК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 ЦК України).

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч. 1, 2 ст. 255 ЦК України, ст. 70 ЦПК України).

З урахуванням вищенаведених норм, у правовідносинах, які виникли між сторонами по справі, перебіг позовної давності почався з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, тобто 08 серпня 2010 р., останнім днем для подання позову є відповідно 03 серпня 2013 р.

Позивач здав позовну заяву до відділення поштового зв'язку 06 серпня 2013 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності за кредитом.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України пеню за прострочення кредиту, процентів та щомісячної плати за обслуговування кредиту було обраховано банком за останній рік невиконання кредитного зобов'язання на момент подання позову, а саме з 30.07.2012 р. по 29.07.2013 р., оскільки у разі пропущення встановленого для вимог про стягнення пені (штрафу) річного строку позовної давності неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання, в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат заявлено позивачем за весь час прострочення, з 01.11.2008 р. по 29.07.2013 р. Оскільки суми, нараховані згідно з ч. 2 ст. 625 ЦКУ, мають іншу правову природу, на них не поширюється річний строк позовної давності, встановлений статтею 258 ЦКУ для неустойки. Аналогічна позиція встановлена в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року.

Згідно п.5.1.5. Кредитного договору відповідач мав право звернутись до позивача з клопотанням про перенесення строків погашення заборгованості у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин. Проте таким своїм правом відповідач не скористався.

Зазначені положення закону та обставини справи суд першої інстанції до уваги не взяв, належну оцінку їм не дав та через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права ухвалив помилкове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідно до роз'яснень у п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 3 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у резолютивній частині рішення суду в разі задоволення позовних вимог в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті.

Згідно зі ст.309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

За таких обставин рішення суду 1-ої інстанції, на підставі вимог ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог позивача зі стягненням на його користь з відповідача заборгованості за кредитним договором № Ск-1241-021052/8-2008 від 07 серпня 2008 року в розмірі 238.794,52 грн. та судового збору, на підставі ст.88 ЦПК України, в сумі 2387,95 грн. і 1193.97 грн., понесені ним при розгляді справи в першій та апеляційній інстанціях.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2013 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" (код ЄДРПОУ 14349442, п/р. 2909762 в АТ «Родовід Банк», МФО 321712) заборгованість за кредитним договором № Ск-1241-021052/8-2008 від 07 серпня 2008 року в розмірі 238.794 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 52 коп., з яких: прострочений кредит 20908 (двадцять тисяч дев`ятсот вісім) грн. 58 коп., прострочені проценти 40 (сорок) грн. 41 коп., прострочена плата за обслуговування кредиту 12636 (дванадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 49 коп., пеня за прострочення кредиту 122106 (сто двадцять дві тисячі сто шість) грн. 11 коп., пеня за прострочення процентів 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., пеня за прострочення плати за обслуговування кредиту 73797 (сімдесят три тисячі сімсот дев`яносто сім) грн. 11 коп., 3% річних за прострочення кредиту 2402 (дві тисячі чотириста дві) грн. 40 коп., 3% річних за прострочення процентів 4 (чотири) грн. 63 коп., 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 76 коп., інфляційні витрати за прострочення кредиту 3332 (три тисячі триста тридцять дві) грн. 67 коп., інфляційні витрати за прострочення процентів 6 (шість) грн. 38 коп. і інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування кредиту 1908 (одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" (код ЄДРПОУ 14349442, п/р. 2909762 в АТ «Родовід Банк», МФО 321712) судовий збір в розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 95 коп. та 1193 (одну тисячу сто дев`яносто три) грн. 97 коп.

Це рішення суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: