Рішення № 35201883, 03.09.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18102/13-ц

Провадження № 2/522/9634/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

« 3» вересня 2013 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря - Шарага А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», за участі третьої особи - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою про визнання договору поруки № SR-501/144/2008/1, що укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» 29 жовтня 2008 року, припиненим. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що у спірному договорі поруки не встановлено строку його припинення, а тому, відповідно до чинного законодавства, порука є припиненою зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Враховуючи, що строк виконання зобов'язання позичальника настав 02 жовтня 2009 року, а банк не висунув вимогу протягом 6 місяців до поручителя, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Позивач надав суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутністю, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

ОСОБА_2 надала суду заяву, якою позовні вимоги позивача вважала обґрунтованими, просила розглядати справу за її відсутністю, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку.

Представник відповідача у судове засідання не з'являвся неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача, який не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі необхідно постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

09 червня 2008 року між ТОВ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-501/144/2008. Відповідно до цього кредитного договору ОСОБА_2 отримала від банку кредит в сумі 118 755,00 доларів США, строком погашення до 09 червня 2022 року.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» 29 жовтня 2008 року укладено договір поруки № SR-501/144/2008/1, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед ПАТ «ОТП Банк» відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, що виникли з умов кредитного договору № ML-501/144/2008 від 09 червня 2008 року.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено настання відповідальності поручителя у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За правилом ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При цьому, пунктом 4.1 зазначеного договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником чи поручителем.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до загального правила, встановленого ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Таким чином, судом констатується невідповідність змісту ст.4.1 спірного договору поруки вимогам ст.252 ЦК України в частині визначення строку у відповідній формі, з огляду на що, суд робить висновок, що у вказаному договорі поруки строк його дії не встановлено. При цьому, умова договору про дію поруки до повного виконання боржником зобов'язання перед банком або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Порушення боржником за кредитом свого зобов'язання перед банком надало право кредитору на пред'явлення одночасно вимоги й до поручителя. Строк пред'явлення вимоги принаймні має бути обрахований, починаючи від першої дати звернення банку до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, банк, скориставшись своїм правом, звернувся до боржника із вимогою про дострокову сплату усієї заборгованості та всієї суми кредиту 10.09.2009 року за вих. №22-2/103498. Таким чином, з моменту висунення такої вимоги банком, у боржника виник обов'язок з виконання усього зобов'язання за укладеним кредитним договором.

Згідно наявної розписки боржник ОСОБА_3 вказану вимогу отримала 02 жовтня 2009 року. Таким чином, банк, як кредитор мав би звернутися із відповідною вимогою до поручителя протягом 6 місяців, починаючи від цієї дати, тобто до 02.03.2010 року.

Втім, кредитор - банк - до поручителя не звернувся ані протягом шести місяців після настання строку виконання боржником зобов'язання, ані пізніше. Позивач звернувся до суду 18 липня 2013 року, отже, на момент цього звернення суд вважає, що строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя є таким, що сплинув.

З огляду на викладене, суд вважає умови припинення поруки ОСОБА_1, встановлені ч. 4 ст. 559 ЦК України, такими, що настали, а саме: договором поруки не встановлено строку його припинення, доказів на підтвердження пред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня прострочення боржником зобов'язання суду надано не було.

Згідно п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про припинення поруки суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що зазначені позивачем підстави припинення його зобов'язання, що виникли внаслідок укладання договору поруки, передбачені нормами Цивільного кодексу, є доведеними у повному обсязі, суд вважає за необхідне поруку позивача припинити.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що чинним Цивільним кодексом не передбачено такого способу захисту права, як визнання договору припиненим, а належним способом захисту є припинення цивільних прав.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення правовідношення.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 16, 252, 553, 554, 598, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», за участі третьої особи - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим - задовольнити частково.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № SR-501/144/2008/1 від 29 жовтня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Банк» для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Банк» за кредитним договором № ML-501/144/2008 від 09 червня 2008 року.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С У Д Д Я С.О.ПОГРІБНИЙ

03.09.2013