Рішення № 35201592, 07.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/486/13 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/783/3961/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Каблака П.І., Шумської Н.Л.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

представника ПАТ «УкрСиббанк» - Бондаренка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2013 року та на додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у 2005 році він був призначений начальником новоствореного відділення ПАТ «УкрСиббанк» в м. Дрогобичі, а в 2008 році його було призначено керуючим групи із шести відділень цього банку з розташуванням місця роботи в місті Дрогобичі.

На виконання вимог п.1.4 Наказу від 20 грудня 2010 року №933 по ПАТ "УкрСиббанк" розпочалась процедура скорочення в Першому Львівському управлінні Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк". На засіданні комісії по проведенню процедури вивільнення працівників Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" від 22 грудня 2010 року було прийняте рішення про ліквідацію посади, яку займав позивач.

Наказом по ПАТ "УкрСиббанк" від 07 лютого 2011 року №50-ВК було прийнято рішення про те, що з метою вдосконалення структури банку, у зв'язку із змінами в організації праці ПАТ «УкрСиббанк", що призводить до скорочення чисельності і штату працівників з 08 квітня 2011 року на підставі наказу №933 від 20 грудня 2010 року "Про зміни в штатному розкладі вертикалі роздрібного бізнесу ПАТ "УкрСиббанк" та на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, звільнено ОСОБА_2, керуючого групою відділень Першого Львівського управління Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк".

Позивач вважав такий наказ незаконним, оскільки він виданий всупереч вимогам ст. 42 КЗпП України.

Відтак, ОСОБА_2 просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати незаконним п. 1.1 наказу № 50 - ВК від 07.02.2011 року "Про вивільнення", виданий ПАТ "Укрсиббанк" та п.1.1 наказу № 141-ВК від 07.04.2011 року, виданого ПАТ "Укрсиббанк", яким його звільнено з посади керуючого групою відділень Першого Львівського управління Західного регіонального департаменту ПАТ "Укрсиббанк" та поновити його на зазначеній посаді, а також стягнути з відповідача в його користь моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн. та 82 496,94 грн. різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2013 року вищезазначений позов задоволено частково.

Суд визнав незаконним п.1.1 наказу №141-ВК Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» від 7 квітня 2011 року про звільнення ОСОБА_2 з посади керуючого групою відділень Першого Львівського управління Західного регіонального департаменту ПАТ «УкрСиббанк».

Суд поновив ОСОБА_2 на посаді керуючого групою відділень Першого Львівського управління Західного регіонального департаменту ПАТ «УкрСиббанк».

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в користь ОСОБА_2 82 496,94 грн. різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в доход держави 824,97 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2013 року суд допустив до негайного виконання рішення суду від 19 березня 2013 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 9289,58 грн. та задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Означені вище рішення суду та додаткове рішення оскаржило ПАТ «УкрСиббанк».

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що скасовуючи п.1.1. наказу ПАТ «УкрСиббанк» №141-ВК від 07.04. 2011р. «Про кадрові питання» в частині звільнення ОСОБА_2 з посади керуючого групою відділень Першого Львівського управління Західного регіонального департаменту АТ «УкрСиббанк» з 08.04.2011р. за ч. 1 ст.40 КзПП України, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що ПАТ «УкрСиббанк» допустило порушення процедури та порядку вивільнення працівників, передбаченої ч.1 ст. 40 КзПП України та не застосувало ст.42 КзПП України.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував того, що при визначенні продуктивності праці позивача в останнього були зауваження по роботі та дисциплінарні попередження, що підтверджується копіями наказів та розпоряджень, відповідно до яких позивачу неодноразово звернуто увагу на недостатній рівень контролю за роботою відділень, на неналежну організацію за роботою відділень.

Апелянт зазначає, що у позивача, враховуючи його кваліфікацію та продуктивність праці, не було переваг перед іншими керуючими груп відділень Першого Львівського управління Західного регіонального департаменту АТ «УкрСиббанк», крім того, в підпорядкуванні позивача жодних відділень, починаючи з 01.12.2010р. вже не було.

Апелянт вважає, що позивачем пропущені строки звернення до суду, встановлені ст. 233 КЗпП України, а суд першої інстанції не перевірив і не обговорив причини пропуску цих строків, а також не навів у рішенні відповідні мотиви. Апелянт також вважає, що суд безпідставно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 82 496,94 грн. та не погоджується з таким розрахунком.

Апелянт також не погоджується із додатковим рішенням та вважає, що ПАТ «Укрсиббанк» не є боржником перед позивачем по виплаті заробітної плати за виконану ним роботу, оскільки різниця в заробітку, яку стягнув суд не є заробітною платою за виконану роботу, а тому суд безпідставно послався в додатковому рішенні на ст. 367 ЦПК України.

Апелянт зазначає, що суд не на навів в рішенні розрахунків, з яких він виходив при визначенні сум, які він стягнув.

Апелянт також зазначає, що в резолютивній частині додаткового рішення суду не зазначено чи необхідно стягнути суму коштів 9 289, 58 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця з урахуванням прибуткового податку з громадян, чи без урахування цього податку.

Апелянт просить рішення суду та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників процесу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші. Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог та зібраних у справі доказів.

Указаних вимог суд першої інстанції не дотримав, не встановив дійсних обставин справи.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 працював у АТ «УкрСиббанк» на посаді керуючого групою відділень Першого Львівського управління Західного регіонального департаменту АТ «УкрСиббанк».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до наказу № 849 від 1 грудня 2010 року «Про зміну структури відділень АТ «УкрСиббанк», з метою актуалізації інформації в торговій сітці банку, затверджено і введено в дію «Перелік відділень АТ «УкрСиббанк», а Департаменту персоналом наказано внести відповідні зміни в штатний розклад банку, забезпечити виконання необхідних правових процедур у відповідності до КЗпП України (а.с. 50, том 1).

Із витягу з протоколу № 36/10 засідання правління АТ «УкрСиббанк» від 20 грудня 2010 року вбачається, що цим органом прийняте рішення у зв'язку із змінами в організації праці та зміною кількості груп відділень у Першому Львівському Територіальному Управлінні Західного Регіону Департаменту АТ «УкрСиббанк» ліквідувати штатну посаду «керуючого групою відділень» з розміщенням у м. Дрогобичі. При цьому, збережено фонд заробітної плати за вказаною посадою з розподілом цієї суми на збільшення заробітної плати штатних посад вертикалі роздрібного бізнесу (а.с. 46, том 1).

Наказом виконуючого обов'язки голови правління № 933 від 20 грудня 2010 року внесено зміни в штатний розпис банку та ліквідовано штатну одиницю «керуючого групою відділень» в Першому Львівському Територіальному Управлінні Західного Регіону Департаменту з розміщенням у м. Дрогобичі із збереженням частини фонду оплати праці (а.с. 47-49, том 1).

Наказом начальника Західного регіонального департаменту банку 22 грудня 2010 року створено комісію з вивільнення працівників та розгляду списку осіб щодо вивільнення.

Відповідно до протоколу засідання зазначеної комісії від 22 грудня 2010 року запропоновано включити в список осіб, яких необхідно вивільнити відповідно до наказу № 933 від 20 грудня 2010 року, ОСОБА_2 - керуючого групою відділень в Першому Львівському Територіальному Управлінні Західного Регіону Департаменту з розміщенням у м. Дрогобичі (а.с. 20-21, том 1).

Згідно з наказом № 50-ВК від 7 лютого 2011 року «Про вивільнення», з метою вдосконалення структури банку, у зв'язку із змінами в організації праці, що призводять до скорочення чисельності і штату, 8 квітня 2011 року на підставі наказу № 933 від 20 грудня 2010 року «Про зміни в штатному розкладі вертикалі роздрібного бізнесу АТ «УкрСиббанк» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_2 звільнено з роботи (а.с. 3, том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Відповідач 7 лютого 2011 року попередив позивача про звільнення, у якому зазначено про відсутність вакантної посади відповідно до його кваліфікації, що унеможливило запропонувати працевлаштування шляхом переведення на іншу посаду.

8 лютого 2011 року складено акти про відмову позивача підписати витяг з наказу № 50-ВК від 7 лютого 2011 року щодо попередження про вивільнення і повідомлення з пропозицією зайняти вакантні посади ( а.с.54,56,59 том).

Повідомленням від 17 березня 2011 року позивачеві запропоновано можливість працевлаштування на 18 вакантних посадах, з яким позивач був ознайомлений цього ж числа (а.с.60-61, том 1).

Відповідно до повідомлення від 5 квітня 2011 року, позивачеві запропоновано працевлаштування на посаду начальника відділення № 5855 на вулиці Стрийській, 74 в місті Львові (а.с.62, том 1), з яким позивач також ознайомлений.

Довідкою від 19 червня 2012 року підтверджується, що в період з 7 лютого до 8 квітня 2011 року у відповідача було в наявності 19 вакантних посад (а.с.103, том 2), які були запропоновані ОСОБА_2, однак, останній згоди на переведення на іншу посаду не дав.

Зазначене вище свідчить про те, що відповідачем було вжито реальних заходів для переводу ОСОБА_2 на іншу посаду, однак на зазначені пропозиції він не погодився.

Наказом начальника департаменту управління персоналом АТ «УкрСиббанк» Козлової О.В. від 7 квітня 2011 року № 141 -ВК позивача звільнено із займаної посади з 8 квітня 2011 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 19, том 1).

Відповідно до п. 14.3 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) Статуту ПАТ «УкрСиббанк» від 17 листопада 2010 року, який погоджено Національним Банком України 08 грудня 2010 року та зареєстровано державним реєстратором 14 грудня 2010 року, виконання повноважень голови правління, передбачених пунктом 14.1, крім підпунктів 14.1.2 та 14.1.9, може бути покладено на інших посадових осіб за рішенням Правління ( а.с. 137-171, том 1).

Відповідно до витягу з протоколу № 03/10 засідання Правління АТ «УкрСиббанк» від 08 лютого 2010 року, Правлінням АТ «УкрСиббанк» була затверджена нова редакція «Порядку розподілення повноважень працівників АТ «УкрСиббанк», який було введено в дію наказом № 190 від 17 березня 2010 року та надано посадовій особі - начальнику Департаменту управління персоналом повноваження підписувати накази АТ «УкрСиббанк» про прийом, звільнення, переведення працівників АТ «УкрСиббанк» 5-13 рангів (а.с. 64,65,66-98, 108, том 2).

Таким чином, звільнення ОСОБА_2 здійснено посадовою особою, яка наділена правом прийому та звільнення, і такі повноваження надані їй у передбаченому Статутом ПАТ «УкрСиббанк» порядку.

За правилами ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За змістом ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України, у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

При цьому, таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відсутність переважного права ОСОБА_2 залишення на посаді керуючого групою відділень Першого Львівського управління Західного регіонального департаменту АТ «УкрСиббанк» перед іншими керуючими груп відділень щодо продуктивності праці підтверджуються поданими до суду першої інстанції даними в таблицях показників роботи груп відділень за жовтень-листопад 2010 року (а.с. 206-207, том 2). Так, група відділень №4 під керівництвом ОСОБА_2 у жовтні 2010 року серед п'яти груп знаходилась на останньому місці щодо виконання завдань, а у листопаді - на передостанньому місці.

Крім того, наявність переважного права в ОСОБА_2 залишення на посаді керуючого групою відділень спростовуються поданими суду апеляційної інстанції довідками та таблицею (а.с. 42-45,том 3). Так, зокрема, в довідці ПАТ «УкрСиббанк» від 25.09.2013 року зазначено, що кущ, яким керував позивач займав 15 місце щодо продуктивності праці за перше півріччя 2010 року, тобто мав найгірший рейтинг за результатами роботи впродовж січня-червня 2010 року - фактично за період, який передував рішенню банку про скорочення посади керівника саме зазначеної групи відділень, що знаходилась в м. Дрогобичі.

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_2 неодноразово робилися зауваження по роботі та застосовувалися дисциплінарні попередження.

Так, наказом №277 від 05.06.2009р. (а.с. 99, том.1) вказано на низький рівень контролю керуючому групою відділень ОСОБА_2

Розпорядженням №493/137-1 від 09.07.2010р. (а.с. 100, том 1) вказано на недостатній рівень контролю за роботою відділень керуючому групою відділень ОСОБА_2

Розпорядженням №260/137-1 від 19.05.2010р. (а.с.101, том1) за неналежну організацію і безконтрольність за роботою відділення керівника групи відділень №4 ОСОБА_2 суворо попереджено.

З вищезазначеними наказом та розпорядженнями ОСОБА_2 ознайомлений під розпис.

Безпідставно судом першої інстанції не враховано покази свідка ОСОБА_6 (начальника Першого Львівського управління, безпосереднього керівника ОСОБА_2), який підтвердив, що ОСОБА_2 як керуючий групою відділень у м.Дрогобичі, мав разом з ОСОБА_7 - колишнім керуючим групою відділень з робочим місцем у м.Самборі, який в подальшому за власним бажанням був переведений на посаду начальника відділення у м.Самборі, найнижчі показники щодо продуктивності праці порівняно з іншими керуючими груп відділень Першого Львівського управління, а також ОСОБА_2 неодноразово наголошувалось щодо неналежного виконання ним своїх посадових обов'язків (а.с.242, 244).

З урахуванням зазначеного помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_2, на відміну від інших керівників груп, що займали аналогічні посади, була більш висока продуктивність праці, а відтак, і переважне право на залишення на посаді в силу ст. 42 КЗпП України.

Оцінюючи наведені вище обставини справи та докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі необхідно відмовити.

Оскільки в суді апеляційної інстанції не знайшов свого підтвердження факт порушення законних прав позивача в частині звільнення з посади, тому підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, моральної шкоди в порядку ст.237-1 КЗпП також не вбачається.

Відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення та відповідно додаткове рішення необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2013 року та на додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2013 року задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2013 року та додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, оплату середнього робітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді: Каблак П.І.

Шумська Н.Л.