Рішення № 35201294, 04.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа № 911/3836/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 130442,77 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Бернацька О.В., довір. № 14-113 від 14.05.2013 р.

від відповідача: Доманська Н.В., довір. № 68 від 09.01.2013 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - КП «Благоустрій Крюківщини», відповідач) про стягнення 130442,77 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за договором № 140020/12-ВПВ-ТЕ від 09.10.2012 р. про відступлення права вимоги до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейшли всі права за договором на постачання природного газу № 1401400302-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р., укладеним між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» та Комунальним підприємством «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань КП «Благоустрій Крюківщини» в частині оплати отриманого природного газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 115449,84 грн. основного боргу, 3990,84 грн. пені, 3127,46 грн. штрафу, 6456,54 грн. 3% річних та 1417,99 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

04.11.2013 р. до господарського суду Київської області КП «Благоустрій Крюківщини» було подано відзив № 560 від 02.11.2013 р., відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та зменшити розмір штрафу, пені та 3% річних, зазначивши при цьому наступне.

КП «Благоустрій Крюківщини» визнає заборгованість перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 115449,84 грн. Водночас, КП «Благоустрій Крюківщини» заперечує проти нарахування інфляційних втрат у зв'язку з тим, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не були враховані місяці, в яких мала місце дефляція.

Крім того, за твердженням відповідача, на даний час КП «Благоустрій Крюківщини» перебуває у скрутному фінансовому становищі, а саме - заборгованість населення перед підприємством станом на 30.10.2013 р. становить 90020,92 грн., так як природний газ за договором постачався для потреб населення; відповідно до довідки «Про наявність рахунку і залишку коштів» від 31.10.2013 р. залишок коштів на рахунку підприємства становить 45641,27 грн.; згідно фінансового звіту станом на 30.09.2013 р. збитки підприємства складають 375,8 тис.грн. Враховуючи, що природний газ був спожитий населенням, а підприємство на даний час перебуває у складному фінансовому становищі, керуючись ст. 233 ГКУ, ч. 3 ст. 83 ГПК, ч. 3 ст. 551 ЦКУ, КП «Благоустрій Крюківщини» просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафу, пені та 3% річних.

У судовому засіданні 04.11.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача частково заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 04.11.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.10.2011 р. між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» (постачальник) та Комунальним підприємством «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (споживач) було укладено договір № 1401400302-ТКЕ-ТЕ/11 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є постачання споживачу в IV кварталі 2011 року та 2012 році природного газу виключно для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з п. 2.1 договору, за цим договором постачальник передає з 01.10.2011 р. до 31.12.2011 р. споживачу природний газ в обсязі 171,0 тис.куб.м, а також з 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р. в обсязі 472,0 тис.куб.м.

У відповідності з п. 5.1 договору ціна за 1000 куб.м природного газу складає 1309,20 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу, з урахуванням вартості постачання і транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 7 числа, наступного за місяцем поставки газу.

В разі невиконання споживачем умов п. 6.1 договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За прострочення строку платежу понад 30 календарних днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості (п. 7.5 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

20.12.2011 р. між ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» (постачальник) та КП «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (споживач) було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 1401400302-ТКЕ-ТЕ/11 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 01.10.2011 р., відповідно до пп. 6.2.2 п. 6.2 якої, у разі порушення споживачем строків оплати, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору, за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року постачальник передав, а споживач прийняв у власність природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2011 року на суму 21244,39 грн., за листопад 2011 року на суму 109060,28 грн., за грудень 2011 року на суму 79570,56 грн., за січень 2012 року на суму 99971,82 грн., за лютий 2012 року на суму 104366,81 грн., за грудень 2012 року на суму 64297,43 грн., за квітень 2012 року на суму 21565,14 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи акта звірки взаєморозрахунків, підписаного представниками ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ПАТ «Київоблгаз» та КП «Благоустрій Крюківщини», станом на 31.10.2012 р. заборгованість відповідача за договором № 1401400302-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. становила 115449,84 грн.

09.10.2012 р. між ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор) було укладено договір № 140020/12-ВПВ-ТЕ про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору первісний кредитор передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП «Благоустрій Крюківщини» за договором на постачання природного газу № 1401400302-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. у сумі 115449,84 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п. 2.2 договору право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів.

25.10.2012 р. сторонами було підписано акт приймання-передачі документів, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, зазначені в п. 2.1 договору про відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного договору та зазначеного вище акта приймання-передачі первісний кредитор повідомив відповідача про уступку права вимоги листом № 1514/1 від 11.10.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий природний газ в сумі 115449,84 грн.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Натомість, як вбачається з відзиву № 560 від 02.11.2013 р., відповідач визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 115449,84 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо прийняття визнання позову відповідачем в частині основного боргу в сумі 115449,84 грн., та, відповідно, щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3990,84 грн. пені та 3127,46 грн. штрафу.

Як зазначалося вище, пунктом 7.5 договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За прострочення строку платежу понад 30 календарних днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно з пп. 6.2.2 п. 6.2 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 20.12.2011 р., у разі порушення споживачем строків оплати із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 3990,84 грн., у тому числі - за період з 08.12.2011 р. до 13.12.2011 р. на суму 64678,07 грн. в сумі 164,80 грн., з 14.12.2011 р. до 31.12.2011 р. на суму 44678,07 грн. в сумі 341,51 грн., з 01.01.2012 р. до 12.01.2012 р. на суму 44678,07 грн. в сумі 227,05 грн., з 13.01.2012 р. до 19.01.2012 р. на суму 34678,07 грн. в сумі 102,80 грн., з 20.01.2012 р. до 24.02.2012 р. на суму 22678,07 грн. в сумі 345,75 грн., з 25.02.2012 р. до 06.03.2012 р. на суму 2678,07 грн. в сумі 12,48 грн., з 08.08.2012 р. до 07.09.2012. на суму 29587,27 грн. в сумі 375,90 грн., з 08.08.2012 р. до 07.10.2012 р. на суму 64297,43 грн. в сумі 1607,44 грн., з 08.08.2012 р. до 07.11.2012 р. на суму 21565,14 грн. в сумі 813,11 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Водночас, розмір штрафу був визначений позивачем в сумі 3127,46 грн. за період з 14.12.2011 р. до 12.01.2012 р. на суму 44678,07 грн.

В свою чергу, як вбачається із зазначеного вище п. 7.5 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що заявлена позивачем сума штрафу не підлягає стягненню з відповідача, оскільки прострочення оплати з боку покупця суми 44678,07 грн. понад 30 днів не відбувалося.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 1417,99 грн. інфляційних втрат та 6456,64 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість по кожному простроченому платежу з урахуванням часткових проплат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 6456,64 грн., у тому числі - за період з 08.12.2011 р. до 13.12.2011 р. на суму 64678,07 грн. в сумі 31,90 грн., з 14.12.2011 р. до 31.12.2011 р. на суму 44678,07 грн. в сумі 66,10 грн., з 01.01.2012 р. до 12.01.2012 р. на суму 44678,07 грн. в сумі 43,95 грн., з 13.01.2012 р. до 19.01.2012 р. на суму 34678,07 грн. в сумі 19,90 грн., з 20.01.2012 р. до 24.02.2012 р. на суму 22678,07 грн. в сумі 66,92 грн., з 25.02.2012 р. до 06.03.2012 р. на суму 2678,07 грн. в сумі 2,41 грн., з 08.01.2012 р. до 06.03.2012 р. на суму 79570,56 грн. в сумі 384,81 грн., з 07.03.2012 р. до 15.03.2012 р. на суму 47248,63 грн. в сумі 34,86 грн., з 16.03.2012 р. до 22.03.2012 р. на суму 27248,63 грн. в сумі 15,63 грн., з 23.03.2012 р. до 27.03.2012 р. на суму 17248,63 грн. в сумі 7,07 грн., з 28.03.2013 р. до 29.03.2012 р. на суму 7248,63 грн. в сумі 1,19 грн., з 08.02.2012 р. до 29.03.2012 р. на суму 99971,83 грн. в сумі 417,91 грн., з 30.03.2012 р. до 04.04.2012 р. на суму 87220,46 грн. в сумі 42,90 грн., з 05.04.2012 р. до 26.04.2012 р. на суму 65220,46 грн. в сумі 117,61 грн., з 27.04.2012 р. до 03.05.2012 р. на суму 35220,46 грн. в сумі 20,21 грн., з 04.05.2012 р. до 24.05.2012 р. на суму 5220,46 грн. в сумі 8,99 грн., з 08.03.2012 р. до 24.05.2012 р. на суму 104366,81 грн. в сумі 667,26 грн., з 25.05.2012 р. до 01.06.2012 р. на суму 89587,27 грн. в сумі 58,75 грн., з 02.06.2012 р. до 06.06.2012 р. на суму 79587,27 грн. в сумі 32,62 грн., з 07.06.2012 р. до 07.08.2012 р. на суму 29587,27 грн. в сумі 150,36 грн., з 08.08.2012 р. до 07.09.2012 р. на суму 29587,27 грн. в сумі 75,18 грн., з 08.09.2012 р. до 31.12.2012 р. на суму 29587,27 грн. в сумі 278,90 грн., з 01.01.2013 р. до 07.08.2013 р. на суму 29587,27 грн. в сумі 532,57 грн., з 08.04.2012 р. до 07.08.2013 р. на суму 64297,43 грн. в сумі 2569,78 грн., з 08.05.2012 р. до 07.08.2013 р. на суму 21565,14 грн. в сумі 808,86 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1417,99 грн., у тому числі - за період з 16.11.2011 р. до 15.12.2011 р. на суму 44678,07 грн. в сумі 89,36 грн., з 16.12.2011 р. до 15.01.2012 р. на суму 34678,07 грн. в сумі 69,36 грн., з 16.01.2012 р. до 15.02.2012 р. на суму 45,36 грн., з 16.12.2011 р. до 15.02.2012 р. на суму 79570,56 грн. в сумі 318,60 грн., з 16.02.2012 р. до 15.03.2012 р. на суму 27248,63 грн. в сумі 81,75 грн., з 16.01.2012 р. до 15.03.2012 р. на суму 99971,83 грн. в сумі 500,46 грн., з 16.02.2012 р. до 15.03.2012 р. на суму 104366,81 грн. в сумі 313,10 грн.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за жовтень 2011 року - лютий 2012 р., вбачається, що позивачем невірно визначено дати початку нарахування інфляційних втрат, а саме 16.11.2011 р. (за зобов'язаннями листопада 2011 року), 16.12.2011 р. (за зобов'язаннями грудня 2011 року), 16.01.2012 р. (за зобов'язаннями січня 2012 року) та 16.02.2012 р. (за зобов'язаннями лютого 2012 року).

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

У відповідності до нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т.п. проводиться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

З огляду на викладене, належні до стягнення з відповідача інфляційні втрати, згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом, становлять 518,22 грн., а саме -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі08.12.2011 - 15.12.201144678.071.0000.0044678.0716.12.2011 - 15.01.201234678.071.0000.0034678.0716.01.2012 - 15.02.201222678.071.0000.0022678.0708.01.2012 - 06.03.201279570.561.004318.2879888.8407.03.2012 - 15.03.201227248.631.0000.0027248.6308.02.2012 - 15.03.201299971.831.002199.94100171.7708.03.2012 - 15.03.2012104366.811.0000.00104366.81За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню судом в сумі 518,22 грн.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, штрафу та 3% річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником;

майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається із заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру пені, останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Клопотання ж відповідача про зменшення розміру 3% річних в порядку ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів. Отже, в силу ст. 625 ЦК України проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155.

Оскільки приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення 3% річних.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 10, код 37606213) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 115449 (сто п'ятнадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 84 коп. основного боргу, 3990 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 84 коп. пені, 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 6456 (шість тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 64 коп. 3% річних, 2528 (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 31 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 11.11.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна