Постанова № 35198757, 06.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 р. Справа № 804/12195/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Панишко А.О. Водопян Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.09.2013 року надійшла на новий розгляд адміністративна справа за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення вимог законодавства України про соціальну захищеність інвалідів відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів у кількості 5 осіб. Таким чином за 5 робочих місць, призначених для працевлаштування і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 207 000,00 грн. Оскільки вищевказана сума у встановлені строки відповідачем не сплачена, на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій позивачем була нарахована пеня в сумі 186,30 грн.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, в матеріалах справи містяться письмові заперечення. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі вимоги прокуратури Криничанського району Дніпропетровської області від 22.02.2011 року посадовою особою Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів проведено невиїзну перевірку стану виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» ст.19 та ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 2010 рік, за результатами якої складено акт від 22.02.2011 року №80.

Згідно висновків даного акту підприємством не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році, а саме, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу осіб відповідача у кількості 163 працівників, працевлаштованими на зазначеному підприємстві є лише 2 інваліди, а не 7, як того вимагає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Невиконання відповідачем нормативу в працевлаштуванні ще п'ятьох інвалідів стало підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 207 000,00 грн.

Враховуючи, що до 18.04..2011 року відповідачем адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік у сумі 207 000,00 грн. на розрахунковий рахунок, вказаний в Акті перевірки від 22.02.2011 року №80, перераховані не були, це потягло за собою нарахування пені у сумі 186,30 грн. згідно з частиною 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 вищевказаного закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, приписами законодавства на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також інформувати про відповідну кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Згідно листа Криничанського районного центру зайнятості від 21.10.2013 року №696 товариство з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» протягом 2010 року звіти про наявність вакансій (форма №3-ПН) не надавало, у зв'язку з відсутністю поданих вакансій направлення на працевлаштування в товариство не видавались. Отже, судом встановлено факт невиконання роботодавцем заходів стосовно щомісячного інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органи працевлаштування.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, встановлена відповідальність, яка за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свого обов'язку по створенню 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році, вина відповідача доведена, оскільки ним не було вжито необхідних заходів для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, а тому є підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів на товаристві з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція», на час розгляду справи доказів погашення заборгованості не надав, суд вбачає підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 207 000,00 грн. (двісті сім тисяч гривень нуль копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 186,30 грн. (сто вісімдесят шість гривень тридцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко