Рішення № 35198202, 22.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Рибкін О.А.

Доповідач Маширо О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Смєлік С.Г., Жарової Ю.І.

при секретарі Саєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Димитровського міського суду від 04 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник товариства з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1: суд визнав недійсною угоду від 27 грудня 2011 року, укладену між сторонами; стягнув з товариства на користь позивача сплачені за цією угодою грошові кошти у сумі 4 303 грн. 36 коп. та судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.

Суд першої інстанції виходив з того, що 27 грудня 2011 року позивач ОСОБА_1 уклав з товариством «Авто Просто» угоду та додатки до неї, за якою позивачеві надавались послуги системи АвтоТак, спрямовані на придбання автомобіля на вигідних для учасника системи умовах, а саме: товариство організовує та проводить асигнаційні акти для надання учаснику права на отримання автомобіля, при цьому, фонд групи - це сума щомісячних платежів (чистий, повний та авансовий внески), сплачених учасниками групи, що витрачаються на їхню користь і знаходяться на спеціальному банківському рахунку товариства.

Судом встановлено, що у день укладання цієї угоди ОСОБА_1 сплатив товариству фіксований платіж у розмірі 3 309 грн. 12 коп., а 23 лютого наступного року сплатив також черговий платіж у сумі 994 грн. 27 коп., однак ці кошти були сплачені не за товар безпосередньо, а за дозвіл на його отримання, що випливає з укладеної сторонами угоди.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що товариство на час укладання з ОСОБА_1 угоди здійснювало нечесну підприємницьку діяльність, вводило в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, бо фонди групи з придбання товару формувались виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, оскільки вважає, що судом першої інстанції були порушені вимоги матеріального і процесуального права, не встановлені обставини, які мають значення у справі, а висновки суду взагалі не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, висновок суду першої інстанції про причетність товариства до пірамідальних схем не ґрунтується на законі та діяльності товариства, оскільки учасник системи отримує автомобіль після повної сплати його вартості ним самим, незалежно від платежів інших осіб.

Основою діяльності товариства є надання фінансових послуг у відповідності до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі, за рахунок отримання коштів від третіх осіб та їх перерозподіл на користь інших осіб.

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги доповнення, внесені до цього закону, за якими фінансовими послугами вважається адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, залучення коштів фізичних осіб та їх перерозподіл, а також не врахував, що у випадку створення пірамідальних схем не укладаються письмові угоди між сторонами, не закріплюється право споживачів на отримання компенсації тощо.

Сторони до апеляційного суду не з"явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення - судової повістки позивачу ОСОБА_1 та товариству «Авто Просто».

Будь-яких доказів про те, що сторони та їхні представники за станом свого здоров"я чи з інших поважних причин не можуть бути присутніми у суді, до апеляційного суду не надійшло.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та їхніх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що товариство «Авто Просто» провадить нечесну підприємницьку діяльність, вводить споживачів в оману, залучаючи їхні кошти для подальшої реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

У розумінні п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» поняття пірамідальної схеми має такі обов»язкові ознаки у їх сукупності: здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; надання компенсації за рахунок залучення кожним учасником інших споживачів схеми; відсутність продажу або споживання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2011 року між сторонами у справі відбулась угода, а також було підписано два додатки, за якими позивач ОСОБА_1 був включений до числа учасників послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля (а.с.7, 8, 9-12).

Отже предметом угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «АвтоТак», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст.2 укладеної угоди товариство «Авто Просто» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов»язань, передбачених угодою.

Укладеною угодою чітко передбачено, що споживач кожного місяця оплачує частину вартості автомобіля. Якщо автомобіль був одержаний учасником послуг до повної сплати його вартості, то споживач зобов»язаний після одержання та реєстрації на своє ім»я автомобіля і надалі сплачувати кошти за цей транспортний засіб до повної його оплати.

При цьому, у відповідності до вимог ст.8.2 додатку № 2 до укладеної угоди право на отримання автомобіля означає право учасника послуг одержати безпосередньо автомобіль та обов»язок товариства передати цей автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належним чином виконує свої обов»язки.

Таким чином, щомісячні грошові внески учасника послуг є платою за автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної сторонами угоди, а не платою за можливість одержання права на придбання цього товару, як про це вказано у рішенні суду.

Споживач, який виконав усі умови угоди та повністю оплатив вартість автомобіля, має право вимагати від товариства передачі автомобіля незалежно від того, чи провадять свої грошові внески інші учасники послуг, тобто системою придбання автомобілів у групах «АвтоТак» передбачено, що кожен учасник, який належним чином виконує свої зобов»язання за укладеною угодою, отримує автомобіль через передбачений в угоді певний механізм, при цьому, кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, які можна придбати за рахунок фонду цієї групи, створеного щомісячними внесками учасників цієї ж групи (п.1.2 ст.1, п.4.1 ст.4 додатку № 2 до угоди).

За таких обставин не можна погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно пірамідальної схеми діяльності товариства, оскільки відсутні головні ознаки такої схеми: безтоварність та сплата компенсації одним учасником за рахунок інших, бо згідно з укладеною угодою усі учасники групи за встановленою певною схемою отримують товар - автомобілі - за рахунок об»єднання усіх їхніх внесків, хоча дійсно, є різниця у часі отримання товару кожним споживачем за умови виконання своїх зобов»язань.

Суд першої інстанції також зробив висновок про нібито введення позивача в оману з підстав оплати не самого товару, а права на його придбання та відсутності залучення власних коштів товариства.

Натомість під час укладання угоди ОСОБА_1 отримав примірник цього документу та додатки, де міститься перелік послуг товариства, мав можливість ознайомитись з цими документами та добре вивчити їх, протягом семи днів, передбачених п.13.8 ст.13 додатку № 2, не відмовився від угоди, із заявою про її розірвання не звертався.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про введення позивача в оману також є помилковим, бо суперечить вимогам ч.1 ст.230 ЦК України.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції не відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам закону, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні його вимог.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Рішення Димитровського міського суду від 04 червня 2013 року скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: