Ухвала суду № 35194043, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року м. Київ К/9991/71984/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року

у справі № 2а-19507/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсвіт» (далі - відповідач, ТОВ «Укрбудсвіт»)

про стягнення у дохід держави грошових коштів, отриманих за нікчемними правочинами, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС звернулася у грудні 2011 року до суду з позовом до ТОВ «Укрбудсвіт», товариства з обмеженою відповідальністю «РІП» (далі - ТОВ «РІП») про стягнення у дохід держави отриманого за нікчемними правочинами суми в розмірі 943 976,00 гривень.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2012 року закрито провадження у справі за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Укрбудсвіт», ТОВ «РІП» про стягнення у дохід держави отриманого за нікчемними правочинами в частині позовних вимог до ТОВ «РІП».

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Укрбудсвіт» зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.10.2004 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м.Києва.

Позивачем у період з 26.09.2011 року по 30.09.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку відповідача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РІП» за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 392/23-205/33230905 від 07.10.2011 року, яким зафіксовано порушення відповідачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в частині заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 157 329,00 гривень, у тому числі за березень 2011 року на суму 15 817,00 гривень, за квітень 2011 року на суму 32 500,00 гривень, за травень 2011 року на суму 42 769,00 гривень, за липень 2011року на суму 66 243,00 гривні.

При проведенні перевірки ТОВ «Укрбудсвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «РІП» за березень-липень 2011 року використано матеріали перевірки ТОВ «РІП», викладені в акті перевірки від 08.08.2011 року № 1803/23-03/32163147, складеному ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Під час перевірки ТОВ «Укрбудсвіт» податковим органом зроблено висновок про те, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «РІП» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статті 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом із тим, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тобто, застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясуванняцих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «РІП» (Підрядник) та ТОВ «Укрбудсвіт» (Замовник) було укладено ряд договорів підряду.

Факт реального виконання договорів підтверджується дослідженими судами попередніх інстанції та наявними в матеріалах справи документами, а саме: податковими накладними, актами приймання-передачі, заявками-замовленнями на виконання робіт, додаткові угоди, платіжними дорученнями, податковими декларації за березень-липень 2011 року з податку на додану вартість, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень-липень 2011 року.

Судами попередніх інстанцій досліджені податкові накладні, копії яких знаходиться в матеріалах справи, та встановлено, що вони відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 рок за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Розрахунки між ТОВ «Укрбудсвіт» та ТОВ «РІП» за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується дослідженими судами відповідними платіжними дорученнями.

Роботи, виконані ТОВ «РІП», фактично замовлялись ТОВ «Укрбудсвіт» з метою виконання ним своїх зобов'язань перед замовниками по встановленню вхідних металевих дверей, по наданню послуг з технічного обслуговування систем обмеження доступу (домофонів), по заміні електромагнітних замків вхідних дверей тощо, що підтверджується дослідженими судами відповідними договорами.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджені надані відповідачем первинні документи та встановлено факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у своїй господарській діяльності робіт, отриманих згідно даних договорів, зокрема виконання ТОВ «Укрбудсвіт» робіт по встановленню металевих дверей та налагодження домофонів підтверджується довідками житлово-експлуатаційних організацій.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «РІП» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100107770 від 31.03.2008 року.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані, в спорі з третьою особою, доки до них е внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що для сторін за укладеними договорами мало місце реальне настання правових наслідків, ними обумовлених. Разом з тим, податковим органом не доведено, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між відповідачами, а також наявність в діях останніх вини у формі умислу.

Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання позивача на матеріали кримінальної справи, як на підтвердження правомірності висновків, оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи не тягне недійсності угод та їх сумнівність, не позбавляє правового значення виданих податкових накладних та не є підставою для позбавлення права добросовісного покупця на формування податкового кредиту з таких операцій. Крім того, докази прийняття та набрання законної сили відповідного рішенням суду в кримінальній справі у матеріалах справи відсутні.

Отже, судами вірно зазначено, що відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 Цивільного кодексу України правових наслідків, пов'язаних із стягненням вартості виконаного.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі № 2а-19507/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько