Ухвала суду № 35193987, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року м. Київ К/9991/54592/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Держаної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року

у справі № 2а-1114/12/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - позивач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС)

до публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна» (далі - відповідач, ПАТ «Євроцемент-Україна»)

третя особа Державна податкова служба в Харківській області

про нарахування та зобов`язання сплатити грошові зобов`язання, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Євроцемент-Україна» про нарахування та зобов'язання сплатити до Державного бюджету України грошове зобов'язання визначене позивачем у податковому повідомленні-рішенні від 31.10.2011 року № 0000440845 у сумі 13 049 809,50 гривень, у тому числі за основним платежем 8 969 873,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями 4 349 936,50 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Третя особа клопотання про приєднання до вимог касаційної скарги позивача або заперечень на касаційну скаргу до суду не надала.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво у справі позивача шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції зазначено, що передумовою для звернення позивача до суду з даним позовом слугував висновок акту перевірки від 13.10.2011 року № 2073/45-011/00293060 про порушення ПАТ «Євроцемент - Україна» вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 699 873,00 гривні.

Підставою для висновку про порушення відповідачем п. 198.3 ст. 198 ПК України стало включення відповідачем до складу податкового кредиту у серпні 2011 року сум ПДВ, що були нараховані на вартість придбаного у ТОВ «Ріоніт» природного газу по ціні 3006,83 грн. за тис.м.куб., яка, на думку позивача, перевищує рівень звичайних цін на даний товар.

Суд першої інстанції вважав такі твердження позивача необґрунтованими та таким, що спростовується встановленими у справі фактичними обставинами та зазначив, що, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин положення ст. 39 ПК України, якими регламентовано порядок визначення звичайних цін, не набрали чинності, при наданні оцінки правомірності формування рівня звичайної ціни у спірних правовідносинах підлягають положення п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи період проведення перевірки (13.10.2011 року), регламентовано ПК України.

Тобто, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.

Проте суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, з таким висновком суду першої інстанції не погодився, скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

Норма підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 ПК України.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 ПК України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших Показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

Крім того, згідно з пунктом 1 розділу XIX ПК України стаття 39 ПК України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX ПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58 ПК України. У разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в такому повідомленні-рішенні та узгодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягатиме стягненню як податковий борг згідно з нормами глави 9 ПК України.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Держаної податкової служби - відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року у справі № 2а-1114/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно Паніотова В.Г.