Ухвала суду № 35193879, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/64163/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 р.

у справі №2-а-2202/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХарОптТорг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХарОптТорг» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - відповідач). Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 р. №0000370847/0 та від 05.11.2010 р. №0000370847/0.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість позивача з питань встановлення причин розбіжностей виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України з ТОВ « 4В» за період червень-липень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.09.2010 №3588/47-0/23471357, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 435 600, 00 грн., у тому числі за червень 2010 р. - 133 333, 00 грн., за липень 2010 р. - 302 267, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 р. №0000370847/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 579 613, 00 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 435, 600 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 144 013, 30 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого спірне рішення було залишено без змін, та прийнято нове від 05.11.2010 р. №0000370847/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про невизнання поданої контрагентом позивача - ТОВ « 4 В» декларації з податку на додану вартість за червень липень 2010 року як податкової звітності, а також висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем із ТОВ « 4 В».

Даний висновок зроблений відповідачем виходячи з того, що у ТОВ « 4 В» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відповідач вважає, що вчинений правочин між позивачем та ТОВ « 4 В» не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У той же час, попередніми судовими інстанціями було встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 р., у справі № 2-а-1422/10/2070 задоволено адміністративний позов ТОВ « 4 В» до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про зобов`язання вчинити певні дії: визнано неправомірними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації як податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ « 4 В» за червень 2010 року, за липень 2010 року, визнано неправомірними дії відповідача щодо невизнання уточнюючого розрахунку як податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «4 В» за червень 2010 року та зобов`язано відповідача відобразити в картці особового рахунку товариства показники податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року та показники податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та уточнюючий розрахунок за червень 2010 року як податкову звітність, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства.

За наведених обставин, з урахуванням вказаних судових рішень, які набрали законної сили, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили посилання відповідача на невизнання податкових декларацій ТОВ « 4 В» як податкової звітності як на підставу зменшення суми податкового кредиту позивачу.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ « 4В», суди також аргументовано визначились із наступним.

Так, матеріали справи свідчать про те, що 08.06.2010 р. між позивачем (замовник) та ТОВ « 4В» (підрядник) укладено договір підряду № 11-2010 на виконання робіт по будівництву 52-х павільйонів двоповерхових за адресою: м. Харків, 2-й пусковий комплекс торгово-виставкового комплексу по вул. Академіка Павлова.

Ціна робіт за договором складала 2 163 600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 435 600,00 грн.

04.10.2010 р. між позивачем та ТОВ « 4В» була укладена додаткова угода до договору підряду № 11-2010 р. від 08.06.2010 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо залучення для виконання зобов`язань за основним договором третіх осіб (субпідрядників), строк дії договору подовжено по 17.10.2011 р.

На підставі вказаної угоди від 08.06.2010 р. ТОВ « 4 В» виконано роботи по будівництву блоку з павільйонів двоповерхових 2-го пускового комплексу торгово-виставкового комплексу по вул. Академіка Павлова.

В рамках вказаної господарської операції сторонами договору оформлено договірну ціну № 11-2010-1, локальні кошториси № 11-2010-1, відомості ресурсів до договірної ціни №11-2010-1, розрахунки № 1-2 загальновиробничих витрат у складі договірної ціни № 11-2010-1, які оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Господарські операції з виконання робіт за замовленням позивача відображені ТОВ « 4 В» у податкових накладних №268 від 17.06.2010 р. на суму 800 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 133 333,33 грн., № 328 від 02.07.2010 р. на суму 1 290 880,00 грн., у т.ч. ПДВ - 215 146,67 грн., №371 від 30.07.2010 р. на суму 522 720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 87 120,00 грн.

На виконання умов договору позивачем перераховано на адресу ТОВ « 4 В» кошти згідно платіжних доручень № 3035084 від 17.06.2010 р. на суму 1 290 880,00 грн., № 3036887 від 02.07.2010 р. на суму 1 290 880,00 грн., та № 039422 від 30.07.2010 р. на суму 522 720,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. ст. 7 цього ж Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням наведених нормативних положень, а також зважаючи на те, що господарські операції з виконання ТОВ « 4 В» будівельних робіт за замовленням позивача згідно договору № 11-2010 від 08.06.2010 р. повністю підтверджені первинними документами, оформленими належним чином, а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», судові інстанції дійшли цілком обґрунтованих висновків стосовно правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту у червні-липні 2010 року суму податку на додану вартість по господарським операціям із ТОВ « 4 В» у розмірі 435 600,00 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 р. у справі №2-а-2202/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.