Ухвала суду № 35193570, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/8144/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Фабрія В.В.

представника відповідача Кошелєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2012

у справі № 2а/0570/17166/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання незаконними дій з формування і направлення податкового повідомлення-рішення, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2012, у задоволенні позову відмовлено.

ПАТ «Донбасенерго» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: ст.ст. 203, 204, 215, 228, 234 Цивільного кодексу України, ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 11, ст. 70, 72 КАС України, наголошуючи на тому, що суди не з'ясували всіх обставин справи, на які посилався позивач у підтвердження придбання, оприбуткування товару та його використання в господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача уточнив вимоги касаційної скарги, просив скасувати вказані судові рішення і задовольнити позов.

Відповідно до ст. 55 КАС України в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2011 № 0000781312/28600/10/15-16-23/3-23343582 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 646632 грн. основного платежу та 12798,5 грн. штрафних санкцій в сумі 12798,5 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 01.07.2011 № 441/15-16-23/3-23343582, про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року витрати за операціями з придбання СО «Енерготорг» ВАТ «Донбасенерго» у ТОВ «Промінь АС» товару за договорами від 24.11.2010 № 721, від 24.11.2010 № 722, від 30.11.2010 № 729, від 30.11.2010 № 730, від 30.11.2010 № 731, перевезення якого не підтверджується первинними документами.

Відповідно до договорів продукція поставляється згідно із товарними накладними, які є невід'ємною частиною договорів.

Суди попередніх інстанцій вказали, що позивачем надано накладні, податкові накладні, платіжні доручення, однак дійшли висновку, що операції з поставки товару реально не здійснювались, оскільки доказів перевезення товару не надано. При цьому суди послались на акт ДПІ у м.Херсоні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промінь АС» від 14.06.2011 № 2011/23-2/36945262, в якому з розрахунку комунального податку встановлено середньообліковий кількісний склад працівників - 1 особа, та зазначено про відсутність належних на праві приватної власності основних фондів, в т.ч. транспортних засобів, та дійшли висновку про те, що контрагент позивача не мав технічних можливостей для перевезення товару. Також врахували пояснення свідка ОСОБА_4 - директора ТОВ «Промінь АС», що зафіксовані протоколом допиту від 28.04.2011, про те, що він не мав наміру займатись фінансово-господарською діяльністю, відомостей щодо контрагентів, а також щодо осіб, які складали бухгалтерські документи, не мав. Також суд не взяв до уваги накладні на поставку товару, вказавши, що вони не містять зазначення посади та прізвищ осіб відповідальних за здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення.

Висновки судів про відсутність реальності здійснення господарських операцій, за наслідками яких було сформовано валові витрати, суди зробили без належного дослідження всіх обставин, що є предметом доказування у даній справі.

Суди не дослідили усі докази - первинні документи, на які посилається позивач у справі у підтвердження придбання товару, не надали оцінки таким доказам, обмежившись лише посиланням як на докази нереального характеру господарських операцій на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та належних на праві власності транспортних засобів, відсутність товарно-транспортних накладних, а також на пояснення свідка, зафіксовані протоколом допиту у кримінальній справі.

Суди залишили поза увагою, що товарно-транспортна накладна в операціях з поставки товару не є основним первинним документом, тому з метою дослідження реального здійснення таких операцій слід досліджувати усі надані позивачем докази, зокрема первинні документи щодо поставки та оприбуткування товару у сукупності: товарні накладні, податкові накладні, записи в книгах виданих довіреностей, довіреності, записи в товарно-грошових звітах, інвентаризаційні відомості про залишки товарів, договори про реалізацію та надання товарів в кредит тощо, а також досліджувати мету придбання товарів, використання їх в господарській діяльності.

При цьому слід врахувати, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на валові витрати у разі реально здійснених операцій. Тому, у разі встановлення деяких дефектів в одному з первинних документів слід досліджувати всі докази, в т.ч. всі первинні документи, в їх сукупності, при цьому слід з'ясувати, чи позбавляють такі недоліки можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість тощо.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Посилання податкового органу на наявність у контрагента платника податків тільки одного співробітника та відсутність основних фондів також само собою не може свідчити про нереальність операції з поставки товарів, оскільки одна людина цілком може здійснювати реальні торгові операції, а матеріально-технічні ресурси для виконання таких операцій постачальником товару можуть залучатися. Тому, докази щодо умов ведення фінансово-господарської діяльності контрагента також можуть оцінюватися судом лише в сукупності з іншими допустимими та належними доказами.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити усі доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2012 скасувати і направити справу на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун