Постанова № 35191765, 09.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р. Справа № 820/5713/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 820/5713/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552223 від 27.06.2013 року, форма "В-1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 120394 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 59656 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000562223 від 27.06.2013 року, форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 211441 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 105720,50 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000572223 від 27.06.2013 року, форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 400891 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 120504,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.13 в задоволенні позову відмовлено .

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 138, 198 Податкового кодексу України.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на законність та обгрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Едельвейс" (код 25178147) щодо взаємовідносин з ТОВ "НВО "Бінар" (под.ном. 13968750) за період липень 2010 року, ТОВ "Арсенал-опттогр" (под.ном. 35699388) за період березень-вересень 2011 року, ТОВ "Айвар-МС" (под.ном. 37426854) за період червень 2011 року, ТОВ "Оптима-лайт" (под.ном.36814845) за період квітень 2011 року, ТОВ "ТБ "Імператив" (под.ном. 33288502) за період вересень-листопад 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 538/22.1-07/25178147 від 10.06.2013 року (т.1, а.с. 30-77).

Перевіркою встановлено, порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями та п. 138.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI зі змінами та доповненнями, в наслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі - 400891 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року на суму 234375 грн., за І кв. 2011 року на суму 6634 грн., за ІІ-ІV кв. 2011 року на суму 695138 грн.; в порушення п.п. 7.4.1. 7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року № 168/97 - зі змінами та доповненнями, ст. 185, ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI зі змінами та доповненнями завищено суму податкового кредиту на загальну сума 331835 грн., в т.ч. за серпень 2010 року в розмірі 187500 грн., за травень 2011 року в розмірі 1084 грн., за червень 2011 року в розмірі 74723 грн., за липень 2011 року в розмірі 8601 грн., за серпень 2011 року в розмірі 25549 грн., за грудень 2011 року в розмірі 7200 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 187500 грн., за вересень 2011 року в сумі 23941 грн. та в порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу підприємству ТОВ "Едельвейс" зменшено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування за червень 2011 року на суму 1084 грн. за липень 2011 року на суму 74723 грн., за серпень 2011 року на суму 8601 грн. та за грудень 2011 року на суму 35986 грн. (т. 1 а.с.76)..

На підставі акту перевірки № 538/22.1-07/25178147 від 10.06.2013 року Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби були прийняті податкове повідомлення - рішення № 0000552223 від 27.06.2013 року, форма "В-1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 120394 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 59656 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000562223 від 27.06.2013 року, форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 211441 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5105720,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000572223 від 27.06.2013 року, форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 400891 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 120504,50 грн. (т. 1 а.с.14-16).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-опттогр", ТОВ "Айвар-МС" , ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" не мали реального характеру та ці господарські операції не мають правових наслідків у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та віднесення до валових витрат вартість придбаних товарів та послуг.

Колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі п.. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. І, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки

відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит- сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Кодексу - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необхідних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

На підставі 198.6 ст. 198 Закону до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2010 року між позивачем та TOB «НВО «Бінар» було укладено Договір поставки № 29/03-П, відповідно до умов якого TOB «НВО «Бінар» зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар, а саме бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 та 90/130, в обсягах, узгоджених сторонами.

Згідно договору було здійснено дві поставки товару. Перша поставка товару мала місце 01.07.2010 р. Отримання позивачем товару підтверджується видатковою накладною від 01.07.2010 p. № РН-0000096 та актом № ОУ-0000022 від 01.07.2010 р. здачі- приймання робіт за послуги автоперевезення на загальну суму 12 428,64 грн. Також, факт перевезення та поставки підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.07.2010 р. за № 0000000038; № 0000000039; № 0000000040; № 0000000041 та приходним ордером № 953 від 02.07.2010 року.

За фактом поставки постачальником було виписано податкову накладну № 107 від 01.07.2010 р.

Відповідно до платіжного доручення №2104 від 02.07.2010 р. TOB «ЕДЕЛЬВЕЙС» було здійснено оплату отриманого товару.

Друга поставка товару мала місце 28.07.2010 року. Отримання позивачем товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000128 від 29.07.2010 р., та актом прийому-передачі товару № 29/07-01 від 29.07.2010 р. Факт поставки та отримання товару також підтверджується з/д накладними від 28.07.2010 р. за № 44921541; № 44921542; № 44921543 та приходними ордерами №1230; №1231 та №1232 від 31.07.2010 року.

За фактом поставки постачальником було виписано податкову накладну № 147 від 29.07.2010 р. та зведену податкову накладну № 148 на передплату товару.

Оплата за товар Позивачем була здійснена 27.07.2010 р. згідно платіжного доручення №2547.

Придбаний товар (бітум), як основна сировина, був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме у виробництві покрівельних матеріалів, які в подальшому були реалізовані різним контрагентам (покупцям), що підтверджується вимогами- накладними № 437 від 02.08.2010 p.; № 439 від 03.08.2010 р.;№ 441 від 04.08.2010 p.; № 389 від 14.07.2010 р. (підтверджує рух товару зі складу до виробництва); накладними на передачу готової продукції № 100 від 14.07.2010 p.; № 119 від 02.08.2010 p.; № 121 від 03.08.2010 p.; № 123 від 04.08.2010 р. (підтверджують рух готової продукції з виробництва до складу для подальшої реалізації); картками складського обліку готової продукції в кількості 45 шт. (підтверджують подальшу реалізацію готової продукції, виготовленої на основі бітуму).

17.06.2011 року між позивачем та ТОВ "Айвар-МС" було укладено договір поставки нафтопродуктів №1706 відповідно до якого TOB «Айвар-МС» зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар, а саме бітум нафтовий дорожній (БНД 60/90). Відповідно до додаткової угоди до Договору обсяг поставки складає 64,200 тонн загальною вартістю 420 510 грн.

23.06.2011 року залізничним транспортом було здійснено поставку обумовленого товару, що підтверджується з/д накладною від 23.06.2011 р. № 44292787, приходним ордером № 749 від 24.06.2011 року та накладною на переміщення товару №883 від 24.06.2011 року. 22.06.2011 року постачальник виписав видаткову накладну № РН- 0000468 на суму 420 510 грн. За фактом поставки постачальником було виписано податкову накладну № 468 від 22.06.2011р.

Оплата за товар позивачем була здійснена 27.07.2010 р. згідно платіжного доручення №2547.

Придбаний товар (бітум), як основна сировина, був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме у виробництві покрівельних матеріалів, які в подальшому були реалізовані різним контрагентам (покупцям), що підтверджується вимогами- накладними № 437 від 02.08.2010 p.; № 439 від 03.08.2010 р.;№ 441 від 04.08.2010 p.; № 389 від 14.07.2010 р. (підтверджує рух товару зі складу до виробництва); накладними на передачу готової продукції № 100 від 14.07.2010 p.; № 119 від 02.08.2010 p.; № 121 від 03.08.2010 p.; № 123 від 04.08.2010 р. (підтверджують рух готової продукції з виробництва до складу для подальшої реалізації); картками складського обліку готової продукції в кількості 45 шт. (підтверджують подальшу реалізацію готової продукції, виготовленої на основі бітуму).

Відповідно до господарських відносин, які виникли між TOB «ЕДЕЛЬВЕЙС» та TOB «Арсенал-Оптторг», позивач (покупець) придбав у TOB «Арсенал-Оптторг» товарно- матеріальні цінності, які використовуються при будівництві покрівель, для використання у власній господарській діяльності, а саме для подальшої їх реалізації як супутній товар до своєї продукції (покрівельні матеріали) з метою створення для клієнтів зручних умов придбання всіх необхідних товарів для покрівлі в одному місці.

Так, господарські відносини між TOB «ЕДЕЛЬВЕЙС» та TOB «Арсенал-Оптторг» підтверджуються видатковими накладними (25 шт.), податковими накладними (25 шт.), платіжними дорученнями (25 шт.), приходними ордерами № 1045 від 03.08.2011р.; №1092 від 10.08.2011р.; № 1132 від 16.08.2011р.; № 1184 від 25.08.2011р.; №967 від 28.07.2011р.; № 927 від 22.07.2011р.; № 722 від 22.06.2011р.; № 740 від 24.06.2011р.; № 627 від 02.06.2011р.; № 639 від 07.06.2011 р.; № 685 від 16.06.2011 р.;№418 від 26.04.2011р.; № 451 від 29.04.2011 р.;№501 від 16.05.2011р.; № 517 від 17.05.2011р.; № 183 від 17.03.2011 р.; № 188 від 21.03.2011р.; № 238 від 29.03.2011р.; № 370 від 20.04.2011р.; № 316 від 11.04.2011р.; № 1226 від 02.09.2011 р.; № 1250 від 06.09.2011р.; № 1331 від 16.09.2011р.; № 1298 від 13.09.2011 р.; №1314 від 14.09.2011р., які свідчать про оприбуткування позивачем придбаного у TOB «Арсенал-Оптторг» товару.

Як вбачається із матеріалів справи, TOB «ЕДЕЛЬВЕЙС» придбавав у TOB «ТБ» Імператив» товарно- матеріальні цінності, які використовуються при будівництві покрівель, для використання у власній господарській діяльності, а саме для подальшої їх реалізації як супутній товар до своєї продукції (покрівельні матеріали) з метою створення для клієнтів зручних умов придбання всіх необхідних товарів для покрівлі в одному місці.

Реальність господарських операції підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, які відображені в акті перевірки на стор. 30-34, а також приходними ордерами № 14555 від 04.10.2011р.; №1472 від 06.10.2011р.; № 1482 від 07.10.2011р.; № 1577 від 17.10.2011р.; № 1589 від 19.10.2011р.; № 1731 від 03.11.2011р.; № 1757 від 07.11.2011р.; № 1770 від 08.11.2011р.; № 1862 від 22.11.2011р.; № 1893 від 25.11.2011 р.; № 1396 від 26.09.2011 р.; № 1376 від 22.09.2011р.; № 1426 від 29.09.2011 р., які свідчать про оприбуткування позивачем придбаного у TOB «Арсенал-Оптторг» товару.

Придбаний товар від TOB «Арсенал-Оптторг» та TOB «ТБ» Імператив» в подальшому були реалізовані як супутній (додатковий) товар до покрівельних матеріалів, які виробляє TOB «ЕДЕЛЬВЕЙС», що підтверджується картками складського обліку матеріалів .

Копії первинних документів, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару від TOB «Арсенал-Оптторг» та TOB «ТБ» Імператив» та подальшу реалізацію товарів позивача, виготовлених на основі бітуму, надавались до суду першої інстанції.

TOB «ЕДЕЛЬВЕЙС» придбав у TOB «ОПТИМА-ЛАЙТ» світильники під ДРЛ 400РСП для власного використання безпосередньо у своїй господарській діяльності. На підставі рахунку-фактури 30.03.2011 року позивачем була здійснена оплата, про що свідчить платіжне доручення № 728 на загальну суму 6501 грн. По факту оплати постачальником була виписана податкова накладна № 221 від 30.03.2011 року та видаткова накладна № 897 від 11.05.2011 року. Придбаний у TOB «ОПТИМА- ЛАЙТ» товар (світильники) поставлено на баланс до цеху волокна, що підтверджується карткою складського обліку матеріалів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з вказаними контрагентами, з посиланням на відсутність належним чином оформлених товарно-транспортні накладні.

Так, товарно-транспортні накладні складені відповідно до вимог чинного законодавства, в них містяться всі відомості, передбачені Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстровані Мінюстом від 24.11.2000 року за №863/5084.

Як вбачається із матеріалів справи, в з/д накладних відправник є ЗАТ ТД «Укртатнафта» та TOB «ТД УКрнафтопром», а договір на поставку товару укладено позивачем з TOB «НВО «Бінар» та TOB «Айвар-МС».

Так, згідно вищезгаданих Правил, в графі «відправник» зазначається саме відправник товару, тобто особа, яка фізично виконує цю процедуру, чинним законодавством не передбачено, що дана особа має бути й власником товару. В з/д накладних вказано Отримувача - Позивач (TOB «Едельвейс»), вказано назву товару, номера вагонів/цистерн, об'єм, які повністю співпадають з договором, документами на оплату, актом прийому-передачі, в яких вказані ті самі вагони/цистерни, відомостями від СТГО «Південа залізниця» № 31070170 від 31.07.2010 р., № 04080175 від 04.08.2010 р., № 25060120 від 25.06.2011 р. та № 27060121 від 27.06.2011 року (надавались суду першої інстанції), що підтверджують подачу позивачу саме цих вагонів/цистерн від контрагентів.

Окрім того, у розглядуваних випадках згідно з умовами договорів купівлі-продажу обов'язок з перевезення товару було покладено на постачальника.

Згідно ж з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом пункту 11.1 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документами на перевезення вантажів.

Таким чином, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків та їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи оприбуткування та використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій між та спірними постачальниками.

Як сам позивач, так і його контрагенти в період, який був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стоять на обліку щодо цього в ДПС, що не оспорюється відповідачем.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме, надання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, колегія суддів надходить до висновку, що відповідні угоди мають реальний характер.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не підтвердження реальності (товарності) господарських операцій позивача з ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-опттогр", ТОВ "Айвар-МС" , ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" та вважає, що ці господарські операції мають правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та віднесення до валових витрат вартість придбаних товарів та послуг, оскільки реально вчинені у межах господарської діяльності та підтверджені належними первинними документами.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-опттогр", ТОВ "Айвар-МС" , ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи , судом першої інстанції помилково застосовані норми матеріального права та постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 820/5713/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000552223 від 27.06.2013 року, форма "В-1", № 0000562223 від 27.06.2013 року, форма "Р", № 0000572223 від 27.06.2013.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О.

Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2013 р.