Постанова № 35188960, 07.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 922/2941/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Машир В.О., довіреність б/н від 01.07.2013 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Технотерра", м. Харків (вх. № 2761 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.07.13 р. у справі № 922/2941/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська агропромислова спілка", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Технотерра", м. Харків

про стягнення 15 180,23 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка", звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК Технотерра", про стягнення 15180,23грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.07.2013 року по справі № 922/2941/13 (суддя Френдій Н.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК Технотерра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" суму основного боргу у розмірі 15180,23 грн. та 1720,50 грн. витрат з оплати судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування викладених вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що укладений між сторонами договір не містить умов, якими визначено кількість товару, яку повинно бути поставлено, конкретні строки поставки, порядок подачі замовлень на поставку товару, порядок узгодження ціни тощо. Крім того, відповідач стверджує, що рахунки-фактури йому позивачем не передавались. Таким чином, відповідач вважає відсутнім правове зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати товару.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.11.2013 в зв'язку з неявкою представників сторін.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, причини його неявки суду невідомі. Про час та місце судового розгляду справи був належним чином та завчасно повідомлений, що підтверджується наявними у справі повідомленнями № 013324 та 3 015221 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 25.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська агропромислова спілка" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК Технотерра" (покупець) укладено договір №25/01/13-ГСМ, далі - договір, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, зазначений у рахунках-фактурах продавця.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р. (або до повного виконання сторонами усіх зобов'язань, що виникли за даним договором).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання умов договору згідно рахунків на оплату №79 від 05.02.2013р., №85 від 07.02.2013р., №98 від 14.02.2013р., №137 від 04.03.2013р., №144 від 05.03.2013р., №152 від 13.03.2013р., №168 від 20.03.2013р., №197 від 01.04.2013р., №202 від 02.04.2013р., №259 від 19.04.2013р., №277 від 26.04.2013р. через представників відповідача згідно виданих довіреностей по видатковим накладним № РН-046 від 13.03.2013р. (довіреність №38 від 13.03.2013р.) на суму 3089,09грн.; № РН-053 від 20.03.2013р. (довіреність №45 від 20.03.2013р.) на суму 3424,32грн., №РН-069 від 01.04.2013р. (довіреність №53 від 01.04.2013р.) на суму 5121,79грн., №РН-075 від 02.04.2013р. (довіреність №55 від 02.04.2013р.) на суму 3871,10грн., №РН-102 від 19.04.2013р. (довіреність №66 від 19.04.2013р.) на суму 2599,97грн., №РН-115 від 26.04.2013р. (довіреність №72 від 26.04.2013р.) на суму 4280,40грн. (а.с. 12-19, 21-24), поставив відповідачу товар на загальну суму 22386,67грн., останній його прийняв без заперечень, чим погодився із найменуванням, кількістю, ціною за одиницю товару.

Згодом, відповідач за накладними про повернення постачальнику за №115 від 19.04.2013р. на суму 3105,02 (а.с. 20), №246 від 08.07.2013р. на суму 342,43грн. (а.с. 36), №247 від 08.07.2013р. на суму 325,00грн. (а.с. 37), №248 від 08.07.2013р. на суму 766,08грн. (а.с. 38), №251 від 08.07.2013р. на суму 1954,75грн. (а.с. 39), №252 від 08.07.2013р. на суму 453,96грн. (а.с.40) повернув позивачу товар на загальну суму 6947,24грн.

Таким чином, відповідачу, з врахуванням повернутого товару, всього поставлено товар на загальну суму 15439,43грн.

Як вказує позивач, відповідач оплату товару у відповідності з умовами договору не здійснив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15180,23 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду відповідачем не сплачена.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15180,23 грн. за отриманий ним товар.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 25/01/13-ГСМ від 25.01.2013.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1.1 договору продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар вказаний у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору і яка містить повну інформацію за наступними пунктами: найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, податок на додану вартість (п.1.1. договору). Загальна ціна договору на момент його укладення становить 200000,00грн., включно з ПДВ 20% (п.1.2. договору).

Позивачем до матеріалів справи надані рахунки-фактури №79 від 05.02.2013р., №85 від 07.02.2013р., №98 від 14.02.2013р., №137 від 04.03.2013р., №144 від 05.03.2013р., №152 від 13.03.2013р., №168 від 20.03.2013р., №197 від 01.04.2013р., №202 від 02.04.2013р., №259 від 19.04.2013р., №277 від 26.04.2013р., які містять всі необхідні відомості, що зазначені в п. 1.1 договору, а також підписані з боку позивача та скріплені печаткою ТОВ "Харківська агропромислова спілка".

Здійснив аналіз матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 22386,67 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № РН-046 від 13.03.2013р. на суму 3089,09грн.; № РН-053 від 20.03.2013р. на суму 3424,32грн., №РН-069 від 01.04.2013р. на суму 5121,79грн., №РН-075 від 02.04.2013р. на суму 3871,10грн., №РН-102 від 19.04.2013р. на суму 2599,97грн., №РН-115 від 26.04.2013р. на суму 4280,40грн., підписаними сторонами без будь-яких зауважень.

При цьому, як вбачається із довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлених відповідачем, і які були передані покупцем продавцю при отриманні товару, в них є чітке посилання на номер та дату відповідного рахунку, що свідчить про отримання таких рахунків фактур відповідачем і відповідно про його погодження на прийняття вказаного в таких рахунках товару за найменуванням, кількістю та ціною.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару є підтвердженим належними доказами - первинними документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими накладними, довіреностями, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару в розмірі 15180,23 грн. на умовах договору.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За умовами пункту 4.1 договору сторони визначили, що товар оплачується покупцем по факту поставки не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з моменту відвантаження товару, згідно виставленого рахунку-фактури продавця, в межах, визначених у п.1.2. даного договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, а його посилання на факт неотримання відповідних рахунків-фактур є безпідставними, оскільки умовами договору та положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що факт поставки товару, який в даному випадку є доведеним та підтвердженими підписаними сторонами видатковими накладними, є підставою для проведення розрахунків.

Беручи до уваги, що відповідач будь-якими доказами не спростоував факт отримання ним товару за видатковими накладними, а також не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 15180,23 грн., позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження відповідача про те, що укладений між сторонами договір не містить істотних умов, якими визначено кількість товару, конкретні строки поставки, порядок подачі замовлень на поставку товару, порядок узгодження ціни тощо, оскільки за змістом п.1.1. договору № 25/01/13-ГСМ від 25.01.2013р. сторони встановили, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, зазначений у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору і які містять повну інформацію за наступними пунктами: найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, податок на додану вартість. При цьому судом встановлено погодження відповідача на прийняття вказаного в таких рахунках товару за найменуванням, кількістю та ціною з огляду на наявні в матеріалах справи видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а відтак підстави для визнання цього договору неукладеним відсутні.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Технотерра", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2013 року по справі № 922/2941/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 07.11.2013

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.