Постанова № 35188383, 12.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року справа №812/4808/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., секретар судового засідання Карабан Т. М., за участі позивача ОСОБА_2, особисто, представника позивача ОСОБА_3 за дов., за відсутності відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 812/4808/13-а (суддя Тихонов І. В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок заробітної плати та видачу довідки, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУМВС) про: 1) визнання незаконними дій посадових осіб ГУМВС про перерахунок заробітної плати й видачу довідки № 522 від 29 жовтня 2012 року за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2) зобов'язання ГУМВС здійснити перерахунок заробітної плати й видати довідку про заробітну плату за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28 квітня по 31 травня 1988 року з урахуванням 100 % тарифної ставки, оплати вихідних, премії в розмірі 60 % та оплати збереженої заробітної плати по основному місцю праці. В обґрунтування позову вказано, що на підставі наказу МВС СРСР № 0189 від 30 червня 1986 р. у період з 28 квітня 1988 р. по 31 травня 1988 р. позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач зазначив, що до листопада 2011 р. одержував пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте в подальшому розмір пенсії значно зменшився. 25 листопада 2011 року позивач звернувся за роз'ясненням до УПФУ, де йому було роз'яснено, що для одержання підвищеної пенсії необхідно представити довідку про розрахунок заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач вважає, що розрахунок заробітної плати за час його роботи з ліквідації наслідків на ЧАЕС проведено невірно, оскільки не було використано нормативні документи з грифом «Таємно» і для «Службового користування», які передбачають застосування до працівників безпосередньо зайнятих на роботах з усунення наслідків аварії на ЧАЕС оплату праці з підвищенням на 100 % і застосуванням максимального розміру премії 60 % від тарифної довідки, збільшеної виходячи з підвищених тарифних ставок.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року (арк. спр. 109-111) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі. Визнані незаконними дії ГУМВС про перерахунок заробітної плати й видачу довідки № 522 від 29 жовтня 2012 року за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28 квітня 1988 року по 31 травня 1988 року. Зобов'язано ГУМВС зробити ОСОБА_2 перерахунок заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28 квітня 1988 року по 31 травня 1988 року та видати довідку про заробітну плату з урахуванням 100 % тарифної ставки, оплати вихідних, премії в розмірі 60 % та оплати збереженої заробітної плати по основному місцю праці.

ГУМВС не погодилося з прийнятим судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 118-125). В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем вказано, що судом першої інстанції не враховано норми постанови КМ України від 26 вересня 2012 року № 886 «Про комісії з визнання даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках». Спірні правовідносини по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення за період проходження служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС між сторонами по справі виникли в 1988 році, тому має місце порушення позивачем строку звернення до суду. За період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28 квітня 1988 року по 31 травня 1988 року ОСОБА_2 не отримував заробітну плату в тому обсязі та з тими чинниками, на яких він наголосив в позові.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги. Відповідач в скарзі зазначив про здійснення розгляду за відсутності представника.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 9), має статус інваліда 3 групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням, довідкою МСЕК (арк. спр. 11-13).

Згідно з довідкою Головного управління МВС України в Київській області від 23 жовтня 2012 р. № 3/вх. 2647 (арк. спр. 96) сержант міліції ОСОБА_2 за наказами начальника УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів брав участь у заходах ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 28 квітня 1988 р. по 31 травня 1988 р. (а. с. 96).

29 вересня 2012 року Головним управлінням МВС України в Київській області видана позивачу довідка № 522 (арк. спр. 15) та розрахунковий лист за 1988 рік (арк. спр. 16) про те, що за роботу в населених пунктах відчуження зона особливого контролю (ЗОК) з 28 квітня 1988 р. по 31 травня 1988 р. по місцю роботи УВС в Київського області на посаді державтоінспектора, посадовий оклад (тарифна ставка) 175 крб. по відомостях № 04, 05 від 20 числа 1988 р. виплачена заробітна плата в сумі 385 крб. 28 коп. з урахуванням коефіцієнту 2 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7. Оплата за підвищення тарифними ставками (посадовими окладами) з урахуванням зони безпечності проводиться, виходячи з установленого у зоні відчуження 6 годинного робочими дня та 6 денного (36 часового) робочого тижня. В період з 28 квітня по 30 квітня 1988 р. в ЗОК - 3 дні, денна тарифна ставка - 5,83, кратність - 1, всього - 17,49. В період з 1 травня по 31 травня 1988 р. в ЗОК - 31 день, денна тарифна ставка - 5,65, кратність - 1, всього - 175,15 крб. Фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження, з якої визначається пенсія - 385,28 крб., з якої 192,64 крб. - збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження, 192,64 крб. - оплата праці за дні роботи в зоні.

Згідно довідки позивача № 2/837 від 3 серпня 2013 р. (арк. спр. 97-98) нарахування основного грошового забезпечення у 1988 р. здійснювалося згідно з Положенням про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим наказом МВС СРСР від 19 березня 1984 р. № 090. Вказаним наказом та наказами МВС СРСР, якими керувалися органи внутрішніх справ при нарахуванні грошового утримання особам рядового та начальницького складу за роботу під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не передбачена оплата за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні, преміювання. Станом на 1988 рік діяв пункт 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 р. № 778, про встановлення ненормованого робочого часу для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Першим нормативним актом, який встановлює оплату за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні, є Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ та постанова КМ України від 14 вересня 1991 № 197. Одноразові грошові заохочення та добові не включаються до розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження. За розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 червня 1986 року № 964 оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводиться відповідно в 4, 3, 2-кратному розмірах, виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням, за місцем проходження служби. Також разом із кратною оплатою праці за роботу в зоні відчуження виплачувалась збережена заробітна плата за дні роботи в зоні відчуження, що загалом складало виплати у третій, другій і першій зоні небезпеки відповідно у 5, 4, 3-кратному розмірах. Довідка видана відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 рс, в якому вказано про поширення на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ, що зайняті на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, порядок та розміри підвищеної оплати праці, що передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964. При цьому, грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувалося виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського та начальницького складу, прапорщикам та мічманам також з окладів по військовому чи спеціальному званню та розрахункового листа за 1988 рік, який є первинним документом нарахування грошового забезпечення за період роботи в зоні ЧАЕС.

Позивач фактично оскаржує дії відповідача щодо визначення розміру грошового забезпечення за період з 28 квітня 1988 року по 31 травня 1988 року з посиланням на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-21 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» щодо розсекречення ряду нормативно-правових актів урядів СРСР та УРСР. Відповідач вказав в апеляційній скарзі, що позивач мав всі підстави та можливість дізнатися про порушення свого права після розсекречення зазначених нормативно-правових актів ще в 2001 році та міг вжити всіх передбачених законодавством заходів (в тому числі і звернутися до суду) для захисту свого права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідачем довідку № 522 від 29 жовтня 2012 року направлено позивачу з супровідним листом від 19 квітня 2013 року (арк. спр. 14).

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За частинами 1, 2, 3 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на наявність доказів отримання позивачем довідки № 522 від 29 жовтня 2012 року в квітні 2013 року та подання позовної заяви в травні 2013 року, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем строку, визначеного статтею 99 КАС України.

В листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували робот, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» зазначено наступне. Листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року № 1767-рс та від 11 грудня 1986 року № 2488-рс. Також вказано, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року № 168-5, від 10 червня 1986 року № 207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року № 530-рс, від 16 грудня 1986 року № 694-рс, від 6 січня 1988 року №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводилися зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 9 травня 1986 року, № 58с від 11 червня 1986 року, № 132с від 16 вересня 1986 року, № 179с від 25 грудня 1986 року, № 8с від 22 січня 1988 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища» оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи, середньомісячна заробітна плата, провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитися з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 - у III, II, І зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100 %. Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7). Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 жовтня 1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені згідно пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Відповідачем вказано, що на час виникнення спірних правовідносин нарахування основного грошового забезпечення у 1988 році здійснювалося згідно з Положенням про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим наказом МВС СРСР від 19 березня 1984 року № 090, нормами якого не передбачалася оплата праці співробітникам міліції за несення служби в надурочний час, вихідні, святкові дні та преміювання. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць.

Зважаючи на підтвердження посилань відповідача щодо порядку преміювання в системі органів внутрішніх справ в 1988 році та встановлення постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 саме права, а не обов'язку підприємства на встановлення розмірів премій до 60 %, колегія суддів вказує, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку позивачу заробітної плати з нарахуванням премії в розмірі 60 % тарифної ставки суперечить обставинам справи та нормам матеріального права.

На підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс позивачу згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 червня 1986 року № 964, постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207-7 оплата праці здійснювалась у відповідній кратності до зони перебування, що відображено в довідці відповідача від 29 жовтня 2012 року № 522.

За частиною 4 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Згідно з пунктом 17 Порядку відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, довідка відповідача № 522 від 29 жовтня 2012 р. відображає фактичний розмір сплачених у 1988 році сум грошового забезпечення позивача під час несення служби в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отже, виплати за нормативними актами, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, в 1988 році позивачу не нараховувалися та виплачувалися, тому не підлягають включенню в довідку для подальшого перерахунку пенсії.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність документально доведених підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, що обумовлює задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 202, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про: 1) визнання незаконними дій посадових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про перерахунок заробітної плати й видачу довідки № 522 від 29 жовтня 2012 р. за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області здійснити перерахунок заробітної плати й видати довідку про заробітну плату за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28 квітня по 31 травня 1988 р. з урахуванням 100 % тарифної ставки, оплати вихідних, премії в розмірі 60 % та оплати збереженої заробітної плати по основному місцю праці.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 12 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва