Постанова № 35187909, 11.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 р. № 820/9556/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представника позивача - Кисіля О.О.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Харківський проектно-вишукувальний інститут об'єктів транспорту" АТ "Хардіпротранс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Харківський проектно-вишукувальний інститут об'єктів транспорту" АТ "Хардіпротранс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.10.2013 року № 0000792211, № 0000802211, № 0000812211.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 270/20-33-22-01-06/01388452 від 13.09.2013 року.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку АТ "Хардіпротранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період серпень-листопад 2010 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) та їх подальшої реалізації.

Результати перевірки оформлені актом № 270/20-33-22-01-06/01388452 від 13.09.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 115912 грн.; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 1 статті 203, статей 215, 216, 228 ЦК України, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 93850 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 270/20-33-22-01-06/01388452 від 13.09.2013 року, податковим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000792211 від 01.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 15246 грн., з яких: основний платіж - 15246 грн., № 0000802211 від 01.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 137182 грн., з яких: основний платіж - 109745 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 27437 грн., № 0000812211 від 01.10.2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 88380 грн.

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі недійсності господарських операцій АТ "Хардіпротранс" з ФОП ОСОБА_3 за період серпень-грудень 2010 року.

Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням від Основ'янської МДПІ м. Харкова акту від 05.12.2012 року № 1362/172/НОМЕР_4 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень-грудень 2010 року.

З такою позицією податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Закон України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час здійснення спірних відносин, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних

документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням

податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписами підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на момент здійснення спірних відносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуги), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги ), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв язку з: придбанням або виготовлення товарів (у том числі при їх імпорті) та послугах з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у том числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у том числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги ) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги ), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ "Хардіпротранс" (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Підрядник) укладено наступні договори про виконання підрядних робіт: № 6 від 03.06.2010 року, № 7 від 17.06.2010 року, № 8 від 18.10.2010 року, № 9 від 22.10.2010 року, № 10 від 05.11.2010 року.

Відповідно до умов вказаних договорів, Підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту у встановлений строк, здати результат робіт Замовнику, а Замовник зобов'язується оплатити і прийняти виконані роботи.

Факт виконання умов договорів про виконання підрядних робіт підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, актами прийому виконаних робіт.

Крім того, факт виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи локальними кошторисами, відомостями ресурсів та договірними цінами до договорів.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між АТ "Хардіпротранс" та ФОП ОСОБА_3 оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагенту чи відносно його посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.

Суд зауважує, що твердження відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на факті отримання податкової інформації по контрагенту позивача, а саме: акту Основ'янської МДПІ м. Харкова від 05.12.2012 року № 1362/172/НОМЕР_4 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень-грудень 2010 року.

З цього приводу суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїми контрагентами з іншими суб'єктами господарської діяльності.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням статті 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Крім того, як вбачається, з акту Основ'янської МДПІ м. Харкова від 05.12.2012 року № 1362/172/НОМЕР_4 від 24.07.2012 року, фахівцями податкового органу не досліджувалися факти здійснення господарської операції ФОП ОСОБА_3 за договорами, укладеними з АТ "Хардіпротранс".

Відтак, суд розцінює даний акт як неналежний доказ підтвердження нереальності вчинення господарської операції, дослідженої під час розгляду справи.

Отже, відповідачем, в підтвердження відсутності реального здійснення спірної господарської операції, не надано жодних доказів, що в даному випадку будуть належними та допустимими, а саме: обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Доказів про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності позивача, що викладені в акті перевірки відповідачем також не надано.

Відповідачем також не надано доказів виконання робіт іншими особами або силами позивача, що також свідчить про недоведеність відповідачем своєї позиції.

За таких обставин, висновки податкового органу є лише припущенням, вони не підтверджені належними доказами, а тому, не можуть бути підставою для збільшення грошового зобов'язання платнику податку.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки дійшов помилкового висновку про те, що господарські відносини позивача з ФОП ОСОБА_3 є недійсними.

Крім того, суд встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова проведено документальну виїзну перевірку АТ "Хардіпротранс" з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 (у тому числі і за договорами № 6 від 03.06.2010 року, № 7 від 17.06.2010 року), про що складено акт від 03.09.2010 року № 2567/15-412/01388452.

На підставі висновків акту перевірки від 03.09.2010 року № 2567/15-412/01388452 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення: № 0000121540/0 від 17.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 162500 грн., з яких: основний платіж - 125000 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 37500 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-11792/10/2070 від 20.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року, податкове повідомлення-рішення № 0000121540/0 від 17.09.2010 року скасовано.

Згідно висновків суду в адміністративній справі № 2-а-11792/10/2070 господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_3, направлені на реальне настання правових наслідків, позивачем правомірно та обґрунтовано сформовано податковий кредит за укладеними договорами, зокрема № 6 від 03.06.2010 року, № 7 від 17.06.2010 року.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-11792/10/2070 від 20.12.2010 року, встановлено реальність вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 за договорами № 6 від 03.06.2010 року, № 7 від 17.06.2010 року, суд вважає незаконними висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки № 270/20-33-22-01-06/01388452 від 13.09.2013 року в зв'язку із наведеними обставинами поряд із встановленими при розгляді даної адміністративної справи.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірних податкових повідомлень-рішень не виконано.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.10.2013 року № 0000792211, № 0000802211, № 0000812211.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Харківський проектно-вишукувальний інститут об'єктів транспорту" АТ "Хардіпротранс" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 29-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 01388452) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 13.11.2013 року.

Суддя А.С. Мороко