Постанова № 35187565, 29.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р. Справа №805/2943/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 26 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Мочкаєва Ю.І., Леус М.В., Задніпровської Н.А., Чирикіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000222204, № 0000681702, -

в с т а н о в и в :

У березні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач або ФО-П ОСОБА_6) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Торезька ОДПІ Донецької області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000222204, № 0000681702.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що в період з 08 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року Торезькою ОДПІ у Донецькій області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складений акт за № 514/17-2/НОМЕР_4 від 26 жовтня 2012 року, яким установлені порушення податкового законодавства України.

09 листопада 2012 року Торезькою ОДПІ Донецької області на підставі наведеного вище акту перевірки прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення форми «С» № 0000212204, № 0000222204, та форми «Р» № 0000681702.

19 листопада 2012 року позивачем була подана у Державну податкову службу у Донецькій області скарга на податкові повідомлення-рішення форми «С» Торезької ОДПІ Донецької області від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000222204 та на податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000681702.

Рішенням Державної податкової служби у Донецькій області № 589/10/10-512-6 від 18 січня 2013 року про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення форми «С» Торезької ОДПІ Донецької області від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000222204 та на податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000681702, скарга задоволена частково. Державна податкова служба у Донецькій області скасувала податкове повідомлення-рішення Торезької ОДПІ Донецької області форми «Р» від 09 листопада 2012 року № 0000681702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині 19 189,11 грн. штрафних санкцій, в іншій частині - залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач зазначає, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями форми «С» Торезької ОДПІ Донецької області від 09 листопада 2012 року № 0000212204, за яким застосовані штрафні санкції за порушення ведення касових операцій у національній валюті України, порушення норм регулювання обігу готівки на суму 2 331 грн. 00 коп. та за не оприбуткування готівки у касу на загальну суму 486,20 грн., № 0000222204 про сплату штрафних санкцій, застосованих за порушення у сфері громадського харчування та послуг на суму 245 310 грн. 00 коп., а також з податковим повідомленням-рішенням форми «Р» № 0000681702, згідно якого застосовані штрафні санкції за порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», позивач не згоден, у зв'язку з тим, що висновки, викладені в акті перевірки від 26 жовтня 2012 року № 514/17-2/НОМЕР_5, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають існуючим фактом та діючому податковому та іншому законодавству.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач вказує, що згідно пункту 2.6 глави 2 Постанови Національного банку України № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У пункті 50.1 статті 50 Податкового кодексу України зазначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Зазначена помилка була виявлена позивачем та виправлена самостійно у декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, дана декларація з додатком була прийнята, про що свідчить квитанція № 2 з відміткою «документ прийнято на районному рівні».

Позивач зазначив, що декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року складалась у програмі «Податкова звітність» і рядок: «Декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) в», заповнювався автоматично програмою та містив наступну інформацію - 0523, де: 05 - код області - Донецька область, та 23- код ДПІ - ДПІ у м. Сніжному.

Відповідно пункту 7.6 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 10 квітня 2008 року № 233, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із значенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі Державної податкової служби. Таким чином, декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року з квитанцією «2 з відміткою «документ прийнято на районному рівні», платником податку повинна вважатися прийнятою без помилок.

Також позивач зауважив, що ним була виявлена помилка, а саме: у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) не вписано своєчасно запис про здійснення операцій на суму 486,20 грн., але своєчасно фіскальний звітний чек РРО (даних РК) на суму 486,20 грн., був наданий до книги обліку розрахункових операцій. Суми готівки, що оприбутковуються, були у повній мірі відповідні сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. Цей факт підтверджується поясненнями до ДПІ у м. Сніжне від 12 січня 2012 року, якою позивач уточнює суму розрахунків по РРО Експотрейд РС - 3800523000787 - у розмірі 28 595,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 765,87 грн.).

Позивач зазначає, що з нарахуванням штрафних санкцій у сумі 245 310,00 грн. він також не згоден, обґрунтовуючи тим, що в ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем незабезпечення зберігання контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій протягом встановленого законодавством терміну. З урахуванням друку фіскальних звітних чеків та зберігання їх в книзі обліку розрахункових операцій за місцем торгівлі податковий орган має можливість перевірити правильність проведення суб'єктом підприємницької діяльності розрахункових операцій, але позивач вважає, що податковим органом при перевірці не було звернуто увагу на дану обставину, та в акті не відображено яким чином встановлено порушення. Таким чином, позивач вважає, що ненадання до перевірки контрольних стрічок за перевіряємий період не означає їх відсутність, або не зберігання.

Крім того, позивач зауважив, що постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 21 січня 2013 року провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_6 за частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, за відсутності в його діях складу правопорушення. Постановою підтверджується факт зберігання контрольних стрічок позивачем, надання заперечення на акт перевірки відповідачу, зобов'язання відповідача перевірити належність та відповідність касових стрічок. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року відмовлено Торезькій об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області ДПС України в прийняті апеляційної скарги на постанову Сніжнянського міського суду від 21 січня 2013 року.

Правова позиція податкового органу ґрунтується не на відсутності наведених документів, а на тому, що первинні документи, складенням яких супроводжуються господарські операції, порушують публічний порядок та не підтверджують постачання (продаж) товарів від нього, але позивач зазначає, що ним не порушені загальні вимоги до формування податкового кредиту та обліку витрат, учасники господарської операції з придбання товару були платниками ПДВ, суми податку підтверджувалися належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, на підтвердження своєї правової позиції позивачем також було надано до перевірки реєстр накладних на реалізований товар за перевірений період, книги обліку доходів і витрат та книгу обліку розрахункових операцій. Таким чином, позивач не погоджується із спірним податковим актом перевірки, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд скасувати вказані податкові повідомлення-рішення (том 1 арк. справи 3-11).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, про що у судовому засіданні надано письмові заперечення (том 1 арк. справи 70-79), в яких зазначено, що в ході перевірки правильності відображення в деклараціях про доходи, з даними про суми валового доходу, виявлено заниження позивачем валових доходів на загальну суму 702,02 грн., у тому числі по періодам: за 2009 рік на суму 577,90 грн., в 2010 році на суму 124,13 грн., та завищено загальну суму валових доходів в 2011 році на суму 404,83 грн. При перевірці поточного рахунку № 26008500126408, встановлено, що за період з 18 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року на поточний рахунок надійшли грошові кошти у сумі 18 070,00 грн., у тому числі: від фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 у сумі 16 390,00 грн., як надходження торгової виручки; від підприємства «Імперіал Табако Юкрейн» у сумі 1 680,00 грн. Тобто, відповідач зауважив, що інформація про суми розрахунків, яка зазначена позивачем у звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та руху грошових коштів по поточним рахункам не відповідають даним деклараціям про доходи за період, що перевірявся.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат встановлено завищення валових витрат на загальну суму 1 081 022, 00 грн., у тому числі по періодам за 2009 рік на суму 130 468,44 грн., за 2010 рік на суму 411 757, 80 грн., за 2011 рік на суму 538 795,76 грн. Відповідач зауважив, що на дату закінчення перевірки та на дату складання акту перевірки, позивачем не були надані контрольні стрічки за період, що перевірявся, в ході чого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 направлено лист про надання контрольних стрічок від 11 жовтня 2012 року № 2486/10/22-413-5. Згідно наданої відповіді від 16 жовтня 2012 року позивач не має можливості надати дані стрічки, у зв'язку з їх втратою.

Вказали, що за приписами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, та пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання повинні друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Крім того, перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи відповідачем виявлено заниження оподаткованого чистого доходу на 1 081 669,39 грн., у тому числі по періодам з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року на суму 131 046,34 грн., за 2010 рік на суму 412 232, 73 грн., за 2011 рік на суму 538 390, 32 грн.

За період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 здійснював торгівлю продовольчими товарами, алкогольними напоями та тютюновими виробами в магазинах розташованих за адресами: АДРЕСА_1, з використанням РРО та КОРО на РРО зареєстрованих у встановленому порядку та книг обліку доходів і витрат, зареєстрованих в ДПІ у м. Сніжному. Таким чином, відповідач зазначив, що саме у книзі обліку розрахункових операцій на РРО № 0523000784/9 на роздрібну торгівлю продовольчими товарами, алкогольними напоями та тютюновими виробами в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у розділі 1: «Фіскальні звітні чеки» підклеєний фіскальний звітний чек: Z-звіт № 1971 за 31 березня 2011 року на суму 486,20 грн., але у розділі 2: «Облік руху готівки та сум розрахунків» відсутний запис про оприбуткування готівки: 31 березня 2011 року на суму 486,20 грн., згідно Z-звіту денного № 1971 запис не зроблений.

Враховуючи вищевикладене, представники відповідача вказали, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними. Просили відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, що відображена секретарем судового засідання в журналі судового засідання, замінено відповідача - Торезьку об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби, його правонаступником - Торезьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Торезька ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області), що відображено секретарем судового засідання у журналі судового засідання від 03 жовтня 2013 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 05 листопада 1999 року, з 18 червня 2006 року перебуває на загальній системі оподаткування та узятий на облік в органах Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби як платник податків на додану вартість (том 2 арк. справи 16).

Відповідач - Торезька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 1003 від 24 грудня 2010 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 року за № 70/18808 (далі Порядок або Порядок № 1003).

Згідно пункту 4 розділу І зазначеного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В період з 08 жовтня 2012 року по 19 жовтня 2012 року Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками проведення якої складений акт № 514/17-2/НОМЕР_4 від 26 жовтня 2012 року (том 1 арк. справи 14-35).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлені наступні порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6:

- статті 13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02 грудня 2010 року, пункту 6 статті 128 Господарського Кодексу України № 436- IV від 16 січня 2003 року, яке виразилося у внесенні до декларації про доходи та податкової декларації про майновий стан і доходи перекручених даних, яке виразилося у заниженні оподатковуваного доходу;

- інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України № 12 від 21 квітня 1993 року, зареєстрованої в Мінюсті України за № 64 від 09 червня 1993 року, пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22 травня 2003 року та пункту 6 статті 128 Господарського Кодексу України встановлене неналежне ведення книги обліку доходів і витрат форми 10;

- статті 13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02 грудня 2010 року у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 164 600,95 грн., у тому числі по періодам за 2009 рік на суму 170 67,18 грн., за 2010 рік на суму 56 689,26 грн., за 2011 рік на суму 87 844,51 грн.

- пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року, що виразилося у не забезпеченні зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій у кількості 4 (чотирьох) штук;

- пункту 10 статті Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року, що виразилося у не забезпеченні зберігання контрольних стрічок протягом трьох років з реєстраторів розрахункових операцій у загальній кількості 1 435 штук;

- пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, яким встановлено не оприбуткування готівки у касу на загальну суму - 486,20 грн.

09 листопада 2012 року Торезькою ОДПІ Донецької області ДПС на підставі наведеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 2 431,00 грн., застосованих за порушення пункту 2.6. глави 2 Постанови № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та на підставі пунктів 54.3.3, 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України та згідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за не оприбуткування готівки у касу на загальну суму 486,20 грн. (том 1 арк. справи 52);

- № 0000222204, яким за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в часті не забезпечення зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій у кількості 4 штук, та порушення пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в часті не забезпечення зберігання контрольних стрічок протягом трьох років з РРО у кількості 1 435 штук, та на підставі пунктів 54.3.3., 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно пунктів 4, 5 статті 17 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 245 310 грн. 00 коп. (том 1 арк. справи 13);

- № 0000681702, яким за порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 164 600,95 грн., у тому числі по періодам за 2009 рік - у сумі 17 067,18 грн., за 2012 рік - 56 689,26 грн., за 2011 рік - 87 844,51 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 41 150,95 грн. (том 1 арк. справи 51, 85).

Позивач не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, 19 листопада 2012 року звернувся до Державної податкової служби у Донецькій області зі скаргою, за наслідками розгляду якої Державною податковою службою у Донецькій області скасовано податкове повідомлення - рішення від 09 листопада 2012 року № 0000681702 в частині застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19 189,00 грн., а в іншій частині спірні податкові повідомлення рішення - без змін, а скаргу - без задоволення (том 1 арк. справи 36-40).

Згідно з пунктами 56.6, 56.18 статті 56 Податкового Кодексу України, у разі незгоди з рішенням Державної податкової служби у Донецькій області, прийнятим за результатами розгляду скарги, податкові повідомлення - рішення можуть бути оскаржені до Державної податкової служби України протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарг, або з урахуванням строків давності - у суді.

Таким чином, позивачем 29 січня 2013 року подана у Державну податкову службу України скарга на рішення Державної податкової служби у Донецькій області, за наслідками розгляду якої Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення - рішення від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000681702, № 0000222204, з урахуванням рішення Державної податкової служби у Донецькій області, прийнятого за розглядом скарги ФО-П ОСОБА_6, а скаргу - без задоволення.

05 березня 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000222204, № 0000681702.

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач з 01 січня 2009 року здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування. Основним видом діяльності позивача була роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту алкогольними та іншими напоями, тютюновими виробами, здавання в оренду власного нерухомого майна, надання інших комерційних послуг.

Вказана обставина не є спірною між сторонами, що також знайшло своє відображення в акті перевірки № 514/17-2/НОМЕР_4 від 26 жовтня 2012 року.

Спірною обставиною між сторонами є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків у наведеному акті перевірки про порушення позивачем ряду нормативно-правових актів і, як наслідок, обґрунтованість прийняття відповідачем на підставі означених висновків податкових-повідомлень рішень від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000222204, № 0000681702, з цього приводу суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб в періоді, що був перевірений податковою інспекцією, визначався положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачалося можливість обрання фізичною особою-підприємцем загальної системи оподаткування, а з набранням 01 січня 2011 року чинності Податковим кодексом України (далі - ПК України), нормами останнього.

Відповідно до пункту 22.10 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» передбачалося, що оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю здійснюється відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначалося, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства, в даному випадку, належать спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та загальна система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Відповідно до частини 2 статті 13 наведеного Декрету (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно з розділом 4 зазначеного Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зі статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон N 334/94-ВР).

Згідно пункту 5.1 статті Закону N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом б пункту 1 статті 14 розділу 4 Декрету передбачено, що податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Пунктом 4 статті 14 зазначеного Декрету також передбачалося, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

З набранням чинності ПК України оподаткування доходів, отриманих фізичною-особою підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначені статтею 177 цього Кодексу.

Так, згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма пункту 177.4 статті 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Пунктом 138.4. статті 138 ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачалось, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, згідно пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (абзац 2 пункту 177.10 статті 177 Кодексу).

Приписами статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, у редакції чинній на момент вчинення виявленого порушення, серед іншого, передбачалося, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Наказом Державної податкової адміністрації України №1025 від 24 грудня 2010 року, затверджено Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, що діяв (Порядок) до 18 жовтня 2013 року.

Пунктами 1,2 означеного Порядку визначається, що фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), в якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді. Самозайняті особи повинні придбавати та оформлювати Книгу самостійно. Книга має вигляд зошита чи блокнота. Прошнурована з пронумерованими сторінками Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку самозайнятої особи.

Відповідно до пункту 3 цього ж Порядку ведення Книги здійснюється у такому порядку: у графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (підпункт 3.5), у графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу (підпункт 3.6), у графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці (підпункт 3.8), у графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг (підпункт 3.9), графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу (підпункт 3.10).

Водночас, аналогічні вимоги до порядку ведення передбачалися до Книги обліку доходів, одержаних платником прибуткового податку, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року за № 12, який втратив чинність 01 січня 2012 року.

Втім, як встановлено в ході перевірки, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 Книга обліку доходів і витрат за формою №10 у періоді, що перевірявся, велася здебільшого без заповнення граф «Найменування, кількість, ціна придбаної продукції, «Найменування, кількість, ціна реалізованої продукції».

Також відсутність у позивача контрольних стрічок, інших документів щодо переміщення товарів (накладні, товарні звіти тощо, які б засвідчували номенклатуру, вартісні і кількісні показники проданого товару,залишки товарних запасів) позбавила можливості інспекторів, що проводили перевірку, підтвердити безпосередній зв'язок задекларованих сум витрат з придбання товару з доходом від його реалізації.

Зважаючи на вказане, а також враховуючи виявлене в ході перевірки заниження валових доходів в сумі 702,02 грн. (2009-2010 роки) та завищення суми загального оподаткованого доходу за 2011 рік 404,83 грн. (арифметична помилка), перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи, встановлено заниження позивачем оподаткованого чистого доходу на 1 081 669,39 грн., у тому числі по періодам з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року на суму 131 046,34 грн. за 2009 рік, з яких валовий дохід складає 476 714,48 грн., витрати - 337 333,28 грн., оподатковуваний дохід - 139 381,20 грн., за 2010 рік на суму 412 232, 73 грн., з яких валовий дохід складає 545 958,03 грн., витрати - 119 896,33 грн. (згідно акту перевірки), витрати у розмірі 120 247,13 грн., оподатковуваний дохід - 426 061,70 грн., за 2011 рік на суму 538 390, 32 грн., з яких валовий дохід складає 616 291, 28 грн., витрати - 63 215,36 грн., оподатковуваний дохід - 553 075,92 грн.

Аналізуючи порядок визначення до сплати позивачу податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009-2011 роки, судом встановлено, що означене нарахування здійснено у відповідності до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 167.1 статті 167 ПК України, у розмірі 15 відсотків, визначеного на сукупний чистий дохід підприємця, що визначений з урахуванням різниці між валовим доходом (виручкою) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням даного доходу, тому податкове повідомленням-рішення № 0000681702 від 09 листопада 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 164 600,95 грн., у тому числі по періодам за 2009 рік - у сумі 17 067,18 грн., за 2012 рік - 56 689,26 грн., за 2011 рік - 87 844,51 грн., прийнято обґрунтовано.

Разом із цим, аналізуючи правомірність застосування штрафних санкцій наведеним податковим повідомленням-рішенням у сумі 41 150,95 грн., судом встановлено, що податковим органом помилково застосовані штрафні санкції у розмірі 19 189,11 грн. за правопорушення вчинені у 2009-2010 роках, за відсутності закону, яким передбачалося застосування штрафних санкцій, водночас, даній обставині Державною податковою службою у Донецькій області дано правову оцінку під час розгляду скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення та останнє було скасоване в частині застосування штрафних санкцій у вказаному розмірі. Враховуючи те, що податкове повідомленням-рішення № 0000681702 від 09 листопада 2012 року Державною податковою службою у Донецькій області скасоване в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19 189,11 грн., тому на думку суду, порушене право позивача було захищене, що виключає повторне скасування цього рішення у судовому порядку.

Як вказувалось судом вище, податковим органом під час перевірки також було встановлене не забезпечення позивачем зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій у кількості 4 штук, а також не забезпечення зберігання контрольних стрічок протягом трьох років з РРО у кількості 1 435 штук.

Обов'язок зберігання означених вище документів протягом трьох років визначений нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (стаття 3), які вказувалися судом за текстом даної постанови вище.

Разом із цим, за змістом статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У пунктах 5, 6 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачалось, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання; десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Враховуючи те, що позивач не забезпечив збереження фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій у кількості 4 штук, а також не забезпечив зберігання контрольних стрічок протягом трьох років з РРО у кількості 1 435 штук. та не надав означені документи під час проведення перевірки, то суд вважає, що податковим органом обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222204, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 245 310,00 грн.

Так само, як вбачається із акту перевірки, у книзі обліку розрахункових операцій на РРО № 0523000784/9 на роздрібну торгівлю продовольчими товарами, алкогольними напоями та тютюновими виробами в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у розділі 1: «Фіскальні звітні чеки» підклеєний фіскальний звітний чек: Z-звіт № 1971 за 31 березня 2011 року на суму 486,20 грн., але у розділі 2: «Облік руху готівки та сум розрахунків» відсутний запис про оприбуткування готівки: 31 березня 2011 року на суму 486,20 грн., згідно Z-звіту денного № 1971, тобто відповідний запис не зроблений, що є не оприбуткуванням готівки.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 на виконання статті 33 Закону України «Про Національний банк України» та з метою удосконалення готівкових розрахунків затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Пункт 1.2 вказаного Положення містить визначення, що книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; у свою чергу - книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.6 вказаного Положення визначені вимоги до організації готівкових розрахунків.

Так, підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Підпунктом 2 пункту 1 Указу Президента України за № 436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Означені висновки відповідача позивачем не спростовані, будь-яких доказів оприбуткування готівки у сумі 486,20 грн. суду не надано, а судом така обставина не встановлена.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем податкове-повідомлення рішення № 0000212204, яким за порушення пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України за № 637 від 15 грудня 2004 року, у відношенні позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) 2 431,00 грн., винесено обґрунтовано.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000222204, № 0000681702, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2012 року № 0000212204, № 0000222204, № 0000681702, - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 жовтня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 04 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.