Постанова № 35183160, 07.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 р. справа №820/8013/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Бережного О.Л.,

представника відповідача - Німого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Гіпротракторосільгоспмаш" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Гіпротракторосільгоспмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0320302203 від 13.08.2013 року та №0620302203 від 13.08.2013 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки та зазначає, що ці висновки не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах, зроблені у зв'язку з невірним застосуванням відповідачем норм господарського, цивільного та податкового законодавства. Відповідно, податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав додаткові докази та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких з посиланням на висновки, викладені у Акті про результати перевірки, наполягав на тому, що висновки є правомірним, отже, податкові повідомлення - рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства і не підлягають скасуванню.

Представник відповідача позицію відповідача підтримав, надав до суду додаткові письмові пояснення та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані документи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.08.2012 року, позивач, Публічне акціонерне товариство «Головний інститут по проектуванню заводів тракторного, автомобільного та сільськогосподарського машинобудування» («Гіпротракторосільгоспмаш»)- індетифікаційний код 00236903 - зареєстроване як юридична особа з 20.06.1994 року; місцезнаходження юридичної особи: 61166, м. Харків, Дзержинський район, проспект Леніна, буд. 40; дані про перебування підприємства в процесі припинення відсутні. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що станом на 06.09.2013 року відомості, зазначені у Витязі - не мають змін (а.с. 38-39). Згідно довідки від 31.05.2012 року №879 Публічне акціонерне товариство «Головний інститут по проектуванню заводів тракторного, автомобільного та сільськогосподарського машинобудування» узятий на облік в органах державної податкової служби 04.02.1992 року за № 46 Г та на дату видачі довідки перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (а.с. 41).

Відповідно до свідоцтва №200053170 від 27.06.2012 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість за №002369020300 з 22.09.1997 року у ДПІ Дзержинського району м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, правонаступником якої, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", є Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с. 40).

30.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промкомплект Україна» (код ЄДРПОУ 35447839) за жовтень 2011 року та по взаємовідносинах з ТОВ «Соф-тек» (код ЄДРПОУ 37431398) за квітень 2011 року складено акт №76/20-30-22-03/00236903 (далі - Акт про результати перевірки), яким встановлено порушення позивачем приписів п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 та п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та завищено суму від'ємного значення за квітень та жовтень 2011 року (а.с. 13-22).

На вказаний акт перевірки позивачем 05.08.2013 року подано заперечення, проте відповідач залишив висновки акту перевірки без змін, про що повідомив позивача листом №989/20-30-2203-21 від 07.08.2013 року(а.с. 23-26).

На підставі Акту про результати перевірки №76/20-30-22-03/00236903 від 30.07.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0320302203 від 13.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 63034 грн. та визначено штрафні санкції у сумі 15758,5 грн. (а.с. 28) та податкове повідомлення-рішення №0620302203 від 13.08.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 38193 грн. (а.с. 27).

З акту перевірки №76/20-30-22-03/00236903 від 30.07.2013 року вбачається, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства стали висновки Західної МДПІ м. Харкова, викладені у Акті №422/22-417/3547839 від 26.09.2012 року, та висновки Харківської ОДПІ, викладені у Акті № 1602/180/37431398 від 02.08.2011 року щодо нереальності здійснення фінансового-господарських операцій ТОВ «Промкомплект Україна» за період березень 2011 року - червень 2012 року та ТОВ «Соф-тек» за період 01.01.2010 року по серпень 2011 року.

Враховуючи наявність у позивача господарських взаємовідносин з підприємствами , відносно яких інші податкові органи дійшли висновків про нереальність господарської діяльності цих підприємств у періоди, що підлягали перевірці, відповідач дійшов висновку про неможливість здійснення реальних господарських операцій з надання послуг між позивачем та контрагентами - ТОВ «Промкомплект Україна» та ТОВ «Соф-тек» та безпідставне визначення позивачем суми податкового кредиту за результатами господарських операцій з вказаними підприємствами, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за квітень, жовтень 2011 року, та до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за зазначені періоди

Стосовно вказаних у вищезазначеному акті перевірки порушень, суд, на виконання рекомендацій Вищого адміністративного суду України, викладених в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту реальності здійснення спірних господарських операцій, дійсного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, вважає за необхідне дослідити саме ті господарські операції між позивачем та його контрагентами, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» (замовник) та ПП «Промкомплект Україна» (виконавець) було укладено договір № 10/08 від 10.08.2011 р., (а.с. 43), за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати «Інжинірингові та маркетингові роботи по запровадженню ливарного виробництва на ДП «ЛМЗ», м. Ташкент». Вартість робіт визначено у сумі 668100,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 111350,00 грн). Пунктом 4.1. договору передбачається, що склад та зміст проектної документації мають відповідати ДБН А.2.2.-3-2004. Виконавець передає замовникові повністю сформований комплект проектної документації у зброшурованому вигляді, число комплектів має відповідати ДБН А.2.2.-3-2004. Виконавець приступає до виконання робіт після отримання технічного завдання на проектування. Також умовами договору передбачено, що приймання робіт оформлюється двостороннім актом приймання-передачі. Додатком до договору є Календарний план, яким визначено найменування робіт, строки їх виконання та вартість.

Так, відповідно до пунктів 1-3 вказаного Календарного плану передбачається виконання таких робіт:

- розробка обмірювальних креслень ділянки сушки піску ливарного цеху ДП «ЛМЗ», м. Ташкент зі строком виконання - вересень 2011 р. ;

- обґрунтування вибору технологічного процесу формовки та плавки, строк виконання робіт - жовтень 2011 р.;

- компановка розміщення основного технологічного обладнання, строк виконання робіт - листопад 2011 р.

З посиланням на договір № 10/08 від 10.08.2011 р. сторонами підписано Акти приймання-передачі науково-технічної продукції про виконання у вересні, жовтні, листопаді 2011 р., відповідно, 1, 2, 3 етапів «інжинірингових та маркетингових робіт по впровадженню ливарного виробництва на ДП «ЛМЗ», м. Ташкент», у яких зазначено, що науково-технічна продукція відповідає умовам договору. Загальна вартість робіт відповідно до актів становить 668100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 111350,00 грн).

На підтвердження розрахунку з виконавцем за виконані роботи у безготівковій формі позивачем надано копії платіжних доручень (а.с.54-69).

Суд зазначає, що вказаний договір містить посилання на Державні будівельні норми України «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004», затверджені наказом Держбуду України від 20.01.2004 р. № 8. ( далі - Норми). Вказані норми, у числі інших, встановлюють склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на реконструкцію і технічне переоснащення об'єктів виробничого призначення. Право на розроблення проектної документації надається юридичним особам, які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно з законодавством. Відповідно до п. 2.1. Норм проектування об'єктів здійснюється з дотриманням законодавства України на підставі вихідних даних. Вихідні дані на відповідній стадії замовник зобов'язаний надати до початку виконання проектно-вишукувальних робіт. Пунктом 2.15 Норм передбачається, що замовник повинен гарантувати проектувальнику оплату додаткових робіт, пов'язаних з переробленням робочої документації, викликаної рішеннями затверджувальної інстанції.

Щодо умов виконання передбаченої договором роботи суд зазначає, що договором передбачається виконання робіт для конкретного підприємства - ДП «ЛМЗ» м. Ташкент. При цьому позивачем не надано до суду будь-яких документів, які б підтверджували отримання виконавцем - ПП «Промкомплект Україна» - на виконання п. 5.1. договору та вказаних Норм завдання або будь-яких вихідних даних, необхідних для виконання договору. Ні договором, ні іншими документами, наданими позивачем, не визначено, яким чином мали виконуватись обмірювальні роботи на підприємстві, розташованому у м. Ташкенті, виконавцем, місцезнаходження якого у м. Харкові, у тому числі не надано пояснень та документів на підтвердження відряджень спеціалістів виконавця до об'єкта підприємства ДП «ЛМЗ» м. Ташкент для здійснення обмірювання, не зазначено іншого способу виконання вказаних робіт.

Щодо критеріїв оцінки виконаних робіт, пунктом 4.1. договору передбачається, що склад та зміст проектної документації має відповідати ДБН А.2.2.-3-2004. Вказані Норми є будівельними нормами і можуть бути застосовані як критерій оцінки якості створеної проектної документації з будівництва та/або реконструкції будівель/споруд. Разом з тим, договором передбачається виконання інших робіт, не пов'язаних з будівництвом (п.2,3. Календарного плану, а.с. 47). При цьому, сторонами не визначено, за яких умов роботи мають вважатись належно виконаними, яким умовам мають відповідати роботи, визначені пунктами п. 2, 3. Календарного плану.

На запит суду щодо наявних у ПП «Промкомплект Україна» спеціалістів, здатних виконати роботи, передбаченні договором № 10/08, представником позивача надано копію довідки (т.2; а.с.123) щодо кількості працюючих на ПП «Промкомплект Україна» у IV кварталі 2011 року. Надану позивачем довідку суд не приймає як належний доказ наявності відповідних спеціалістів, оскільки копію довідки належним чином не засвідчено; вона містить суперечливі відомості щодо кількості працюючих (у штаті 4 особи, кількість фізичних осіб - 15), також довідка не містить відомостей щодо фаху працюючих осіб. Пояснення щодо суперечливих відомостей щодо кількості працюючих представник позивача не зміг надати, посилаючись на те, що це документ контрагента, а не підприємства позивача.

У актах №№ 1-3 приймання-передачі виконаних робіт за договором № 10/08 від 10.08.2011 р. зазначається, що науково-технічна продукція відповідає умовам договору (а.с.51-53).

Суд зазначає, що оскільки позивачем не надано документ, яким визначено критерії оцінки якості роботи, передбаченої пунктами 2,3 Календарного плану , у суду відсутні підстави визнати, що послуги за договором № 10/08 від 10.08.2011 р., приймання-передачу яких оформлено відповідними Актами ( т.1,а.с.51-53) , надані у належному обсязі та належної якості

На підтвердження подальшого використання виготовленої науково-технічної продукції у господарській діяльності, позивачем надано договір № ГАЖК.02 від 22.05.2009 р., укладений між позивачем (виконавець) та Державною акціонерною компанією «Узбекистан темир йулларі», республіка Узбекістан (замовник) на виконання проектних робіт ,за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати проектні роботи та поставити замовнику документацію по об'єкту: «Розвиток ремонтної бази потягу, організація вагонобудівництва та реконструкція ливарного виробництва на ДП «QUYUV MEXANIKA ZAVODI» УП «O'ztemiryo'imashtamir» ( компонент ливарне виробництво) - далі «проектна документація»- у обсязі, на суму та у строки, вказані у додатках № 1, №2, №3 до договору (а.с 70-77).

Договір передбачає, що технічні, економічні та інші вимоги замовник визначає у Завданні на проектування ( додаток № 4).

Зміст робіт та строки виконання етапів визначаються календарним планом ( додаток № 2). Загальна сума договору становить 606660,00 дол. США., де: 606 000,00 дол. США - вартість виконання робіт; 660,00 дол. США- вартість документації ( носія інформації).

Додаток № 4 - (Завдання на проектування) позивачем не наданий.

Додаток № 1 Календарний план до договору № ГАЖК.02 від 22.05.2009 р. (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 22.06.2011 р.) передбачає 3-й етап робіт - «Техніко - економічне обґрунтування та Технічне завдання на розробку формовочно - заливного виробництва і змішувальновиготовного обладнання. Ділянка великого сталевого лиття» . Вартістю (без врахування ПДВ) 140 000,00 дол. США. Строк виконання робіт - початок-закінчення: червень - серпень 2011 р.

Акт № 3 від 07.10.2011 р. приймання-передачі науково-технічної продукції підписаний представниками позивача та замовника з посиланням на договір № ГАЖК.02 від 22.05.2009 р. із зазначенням, що науково-технічна продукція відповідає умовам договору. Загальна вартість робіт становить 196000,00 дол. США.

Суд зазначає, що відсутність у матеріалах справи додатку № 4 (Завдання на проектування) унеможливлює співставлення завдання за договором та результатів його виконання, зазначених у Акті виконаних робіт .

Крім того, суд звертає увагу на те, що інформація, яка міститься у наданих позивачем до суду документах, не дає можливості зробити висновок про те, що послуги, отримання яких передбачається позивачем від ПП «»Промкомплект Україна» за договором є тими ж послугами, які мають бути передані позивачем замовнику за договором № ГАЖК.02 від 22.05.2009 р., оскільки , роботи, виконання яких покладено на ПП «Промкомплект Україна» не містять будь-яких ознак, які б дозволяли суду визначити, що ці роботи виконано саме для замовника, зазначеного у договорі ГАЖК.02 від 22.05.2009 р.

Суд також зазначає, що у додаткових письмових поясненнях, наданих до суду представником позивача (а.с. 88-89), останній вказує чисельні складові, які необхідно було враховувати при виконанні проектів за договорами №10/08 від 10.08.2011 р. та № ГАЖК.02 від 22.05.2009 р. (розмір приміщень, тип лиття, вимоги місцевих стандартів і таке інше). Разом з тим , позивачем не надано до суду будь-які документи, які б визначали суттєві умови, яким мав відповідати результат роботи, виконаної за вказаними договорами. Відповідно, не надано документи, які б свідчили, що позивачем прийнято, оплачено та у подальшому використано саме ті послуги і тієї якості, які були визначені сторонами при укладанні договорів. №10/08 від 10.08.2011 р. та № ГАЖК.02 від 22.05.2009 р.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами не підтверджено, які саме і якої якості послуги отримано ним за договором №10/08 від 10.08.2011 р., укладеним з ПП «Промкомплект Україна», а також не підтверджено, що саме послуги, отримані за вказаним договором, у подальшому було передано Державній акціонерній компанії «Узбекістан темир йулларі», республіка Узбекистан, за договором № ГАЖК.02 від 22.05.2009 р.

Отже, позивачем не доведено суду , що витрати, понесені ним за договором №10/08 від 10.08.2011 р., є витратами, понесеними ним у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Щодо господарської операції позивача за договором № 01/02 від 22.03.2011 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФ-ТЕК» (а.с. 81), суд зазначає наступне.

За вказаним договором ТОВ «СОФ-ТЕК» прийняло на себе зобов'язання надати послуги з поточного ремонту нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, пр. Леніна, буд. 40, що належать на праві власності ВАТ «Гіпротракторосільгоспмаш». Вартість послуг становить 552000,00 грн ( у т.ч. ПДВ). Строки виконання робіт договором не визначено.

Відповідно до наданих позивачем копій Свідоцтв про право власності на нерухоме майно (а.с. 31-37) та експлікацій приміщень до плану поверхів будинку 40, літер «А-6» (т.2, а.с. 63-71) позивачеві на праві власності належать нежитлові приміщення підвалу, 1-го, 2-го, 4-го, 5-го, 6-го поверхів у будинку № 40 по проспекту Леніна у м. Харкові.

На підтвердження виконаних ремонтних робіт позивачем надано копію договірної ціни на ремонт нежитлових приміщень; копію локального кошторису; копію відомості ресурсів локального кошторису; копію розрахунку загальновиробничих затрат до локального кошторису; копії довідок про вартість виконаних робіт за березень - травень 2011 р.; копії актів приймання-передачі виконаних робіт за березень- травень 2011 р.; копії відомостей ресурсів за березень-травень 2011 р. (а.с. 94-131). Також представником позивачем надано фотознімки приміщень, як пояснив представник позивача, до проведення ремонту, під час проведення ремонту та після ремонту (т.2, а.с. 1-84).

Суд зазначає, що ні у договорі, ні у вказаних документах не визначено конкретні приміщення (їх номер у відповідності до Свідоцтва про право власності та площі), у яких були здійснені конкретні ремонтні роботи. Позивачем не надано до суду розрахунку вартості робіт з врахуванням площі приміщень, що підлягали ремонту та кількості працівників контрагента, які виконували ремонтні роботи; не надано розрахунку (кошторису) вартості робіт із зазначенням тих складових, які мали бути враховані при визначенні вартості робіт ( площа приміщень, кількість працюючих і т. інше).

Представником позивача залучено до матеріалів справи копії договорів оренди, за якими позивач (орендодавець) передає у користування іншим особам відповідні приміщення, які є його власністю і розташовані у будинку № 40 по проспекту Леніна у м. Харкові. У вказаних договорах оренди зазначено номер приміщення, його площу, поверх, на якому воно розташоване.

Вказані договори та фотознімки суд не приймає як належні докази, оскільки відсутність у договорі про надання послуг з поточного ремонту (т.1; а.с. 81) та інших документах, наданих позивачем, номерів приміщень, у яких здійснювався ремонт та їх площі, не дозволяє суду співставити відомості договору, іншої документації з виконання будівельних робіт та договорів оренди. Фотознімки, надані представником позивача, також не містять інформації, яка дозволяла б ідентифікувати приміщення, зображені на фотознімках, як саме ті, у яких було здійснено ремонт на підставі договору № 01/02 від 22.03.2011 р.

За таких обставин суд вважає, що наданими позивачем документами не підтверджене дійсне, реальне виконання ТОВ «СОФ-ТЕК» конкретних ремонтних робіт у конкретних приміщеннях відповідною площею, що належать позивачеві на праві власності та використовуються у господарській діяльності. Не надано доказів визначення вартості робіт з урахуванням такої важливої складової як площа приміщень. Відповідно, не доведено, що витрати на ремонтні роботи пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Суд також приймає до уваги, що Постановою від 30.05.2012 р. Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову від 15.02.2012 р. Харківського окружного адміністративного суду та визнано правомірними викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо недодержання ТОВ «СОФ-ТЕК» вимог законодавства в момент вчинення правочинів, у тому числі з 14.03.2011 по 31.05.2011 р., що стало підставою для визнання неправомірним декларування ТОВ «СОФ-ТЕК» податкового кредиту за результатами нереальних господарських операцій. Отже, господарська операція, здійснена між позивачем та ТОВ «СОФ-ТЕК» за договором від 22.03.2011 р., охоплюється періодом, зазначеним у вказаній постанові суду, відповідно, у судовому порядку визнана такою, що не спрямована на реальне настання правових наслідків, а, відповідно, результати такої операції не можуть бути використані позивачем для визначення податкових зобов'язань (т. 2, а.с. 135-137).

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у судовому засіданні представник позивача не зміг надати обґрунтованих пояснень щодо вказаних вище зауважень суду до змісту договорів позивача з його контрагентами.

Щодо правового визначення реальності господарських операцій суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими визначено порядок формування податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. Суд зазначає, що для формування податкового кредиту мають значення наявність належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, які, виходячи з наведеного, є доказами реально вчиненої операції. Однак наявність належним чином оформлених податкових накладних та інших первиннх документів є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на формування податкового кредиту за результатами господарської операції. Таке право платник податку отримує лише за тієї умови, коли належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи підтверджують здійснення між платником податків та контрагентом конкретної господарської операції, пов'язаної з господарською діяльністю платника податків, та на підставі відомостей, зазначених у первинних документах, надають можливість відрізнити одну господарську операцію від інших аналогічних господарських операцій платника податків.

Вимагаючи скасування податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, позивач не оспорює суми додаткових податкових зобов'язань, визначені у цих податкових повідомленнях рішеннях. Отже, враховуючи, що саме суми додаткових податкових зобов'язань, визначені в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях не є предметом спору, суд не перевіряє правильність їх визначення, оскільки відповідно до ч.3 ст. 72 КАС обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0320302203 від 13.08.2013 року та №0620302203 від 13.08.2013 року. На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 11, 69, 71, 94,160-163,167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Гіпротракторосільгоспмаш" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 13 листопада 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.