Постанова № 35182973, 05.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5711/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі судового засідання - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Солдатенко Е. С.,

представника відповідача - Біленко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Тихоход" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2013 року Приватне підприємство "Тихоход" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 серпня 2013 року № 0005432201/278.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним з огляду на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ не відповідають дійсним правовідносинам, що склалися між позивачем та його контрагентом ТОВ "Радіалгруп", оскільки ці правовідносини підтверджені письмовими договорами та іншими документами первинного бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у письмових запереченнях посилався на ті обставини, що спірне податкове повідомлення - рішення, винесене внаслідок виявлених порушень на підставі акта перевірки, повністю відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Тихоход" (код ЄДРПОУ 37227770) зареєстровано як юридична особа 18 серпня 2010 року, перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та є платником податку на додану вартість з 20 жовтня 2010 року /а. с. 8-9, 21/.

Відповідно до рішення начальника Кременчуцької ОДПІ, оформленого наказом № 341 від 30 липня 2013 року, на підставі направлень від 30 липня 2013 року № 389/000389 та № 390/000390 у період з 30 липня по 05 серпня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Тихоход" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Радіалгруп" за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ було складено акт від 12 серпня 2013 року № 1012/16-03-22-01-08/37227770 /а. с. 22-34/, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 91 187 грн., в тому числі за квітень 2012 року у сумі 31 425 грн., травень 2012 року у сумі 29 701 грн., серпень 2012 року у сумі 30 061 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 12 серпня 2013 року № 1012/16-03-22-01-08/37227770, відповідачем 27 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005432201/278, яким ПП "Тихоход" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113 983 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем 91 187 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 22 796 грн. 75 коп. / том 1 а. с. 22-23/.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення ПП "Тихоход" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд приходить до наступних висновків.

Згідно акту перевірки та пояснень відповідача, збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 91 187 грн. за основним платежем податковий орган, серед іншого, обґрунтовував тим, що відповідно до акту ДПІ у м. Полтаві від 28 грудня 2012 року № 4824/22-2/37238075 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Радіалгруп", яким не встановлено факт транспортування товару від продавця до покупця, в зв'язку з наданням для перевірки первинних документів, оформлення яких не відповідає вимогам чинного законодавства, відсутність документів, що підтверджують факт транспортування товару від постачальника (ТОВ "Радіалгруп") до покупців та інше.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Ні відповідачем, ні позивачем не заперечується той факт, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Радіалгруп", вказане підприємство було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а. с. 90-9127/.

Відповідно до пункту 44.1 Податкового кодексу України платники податків, для цілей оподаткування, зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 Податкового кодексу України визначено, що Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до положень пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що для включення ПП "Тихоход" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Також, суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2012 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" укладено договір № 15/12 продажу нафтопродуктів /а. с. 119-123/. Відповідно до вимог вказаного договору поставка товару автомобільним транспортом здійснюється на умовах FCA франко-перевізник на естакаді наливу, розташованої за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 або м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80 (згідно Інкотермс 2010) (пункт 3.1 Договору). Відвантаження Товару автомобільним транспортом здійснюється після надання покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, технічного паспорту на автомобіль і калібрувального паспорту на автоцистерну (пункт 3.4 Договору).

Позивачем надано специфікації на поставку товару, відповідно до яких товаром є бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 /а. с. 124-126/.

Так, ТОВ "Радіалгруп" виписані рахунки - фактури, накладні, податкові накладні /а. с. 42-52, 119-132/.

Оплату за товар було здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача /а. с. 139-141/ та платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Доставка товару від ТОВ "Радіалгруп" м. Кременчук, відбувалась позивачем орендованими транспортними засобами /а. с. 142-151/.

Приймання товару позивачем підтверджується актами приймання - передачі продукції до договору поставки № 15/12 від 27 квітня 2012 року /а. с. 133-135/.

Податковим органом під час перевірки позивача були виявлені наступні порушення: товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", а саме: відсутні номер, дата подорожнього листа, номер, серія, дата доручення, ким видане, температура нафтопродукту, ПІБ представника вантажовідправника, печаті та підпису вантажоотримувача. Також, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем не було надано свідоцтва на допуск водіїв та транспортних засобів до перевезення нафтопродуктів, узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів, виданих Державтоінспекцією /а. с. 31/.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться свідоцтва на допуск водіїв та транспортних засобів до перевезення нафтопродуктів, узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів, виданих Державтоінспекцією /а. с. 151-156/, що спростовує вказане твердження відповідача.

Товар, що придбавався позивачем у спірного контрагента бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 є нафтопродуктом відповідно до ДСТУ 4044-2001, що також не заперечується сторонами.

Так, єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496.

Відповідно до розділу 1 вказаної Інструкції її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Розділом 3 Інструкції визначено, що облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Положеннями підпункту 5.1.1 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Згідно підпункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Так, позивачем надані копії товарно-транспортних накладних /а. с. 136-138/, які містять необхідні реквізити, визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Представник позивача в ході судового розгляду справи зазначав, що приймання товару від ТОВ "Радіалгруп" та подальша його реалізація кінцевим споживачам здійснювалась в той же день, при цьому виписувались товарно-транспортні накладні від ТОВ "Радіалгруп" до позивача, та від позивача до кінцевого споживача, оформлені у відповідності до додатку 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України /а. с. 150/.

Також позивач на підтвердження подальшої реалізації товару надав договори, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 14.1 Інструкції під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Представником позивача під час судового розгляду справи надавались пояснення стосовно того, що товар відвантажувався на адресу позивача, у зв'язку з чим позивачем велась товарна книга кількісного руху нафтопродуктів (нафти) (форма 31-НП) відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, копія якої наявна в матеріалах справи, та товар цього ж дня відвантажувався кінцевим споживачам.

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Радіалгруп" товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу свідчить про неправильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Радіалгруп".

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2013 року № 0005432201/278.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Тихоход" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 серпня 2013 року № 0005432201/278.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Приватного підприємства "Тихоход" (ідентифікаційний код 37227770) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 139 (одна тисяча сто тридцять дев'ять) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький