Рішення № 35182322, 08.11.2013, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2509/13-ц

Провадження № 2/444/893/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Жовківський районний суд Львіської області у складі :

головуючого судді Ясиновський Р. Б.,

при секретарі Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Жовківський РВ ГУ ДМСУ у Львівській області про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення, знятя з реєстрації та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_1, Жовківський РВ ГУ ДМСУ у Львівській області про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на боці позивача ОСОБА_4, Жовківський РВ ГУ ДМСУ у Львівській області про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що він є власником будинку за адресою АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області. Разом із ним у даному будинку проживає його дружина ОСОБА_4, дочка ОСОБА_2, зять ОСОБА_3. З метою заволодіти його майном в будинковій частці дочка подала на нього позов у суд, але 11 квітня 2012 р. програла даний суд і з того часу дочка та її чоловік ОСОБА_3 стали систематично заподіювати йому та його дружині фізичні та моральні страждання, з метою спонукати його вчинити проти його волі дії пов»язані з відчуженням його майна в їх користь. Про такі дії свідчать наступні документи, а саме, захисний припис на ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 04.07.12 p., де їх попереджають про недопустимість насилля відносно нього та його дружини; вироком Жовківського р/с Львівської обл. від 30 липня 2012 p., де ОСОБА_3 був засудженого за ст. 128 КК України до 1р. о/в за заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень; повідомлення ГУ МВСУ у Львівській області від 07 березня 2013 p., про те, що їз подружжям ОСОБА_3 проводиться постійно робота про недопустимість з їх сторони насилля відносно нього та дружини, вироком Жовківського р/с Львівської обл. від 19 квітня 2013 p., де ОСОБА_3 був засудженого за ст.128 КК України до 1р. о/в за заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень; кримінальне провадження від 21 квітня 2013 р. по факту заподіяння тілесних ушкоджень йому та дружині гр. ОСОБА_3; постановою Жовківського р/с Львівської області від 08 травня 2013 p.. де ОСОБА_2 була визнана винною за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та отримала штраф за насильство відносно нього та дружини та інші факти насильства в сім»ї щодо нього та його дружини.

Крім того, відповідачі не сплачують взагалі за комунальні послуги, чим поставили його перед постачальниками послуг у важке матеріальне становише. Так, вони використали світло та газ на загальну суму 6000 грн., але сплачувати не збираються і весь борг ліг на нього пенсіонера. В утриманні будинку, його ремонті відповідачі також участі не приймають, чим завдають йому в загальному значних матеріальних збитків. Із сторони відповідачів по сьогоднішній день іде систематичне знущання стосовно нього та його дружини, яке виражається у заподіянні їм сильного фізичного болю, морального страждання і все це з метою довести його до тяжких наслідків у здоров»ї, або смерті з метою заволодіти майном, а тому проживання стало вдома із відповідачами нестерпним, а подальше спільне проживання може призвести до порушення його та дружини нормального функціонування у здоров»ї.

Крім цього, позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на боці позивача ОСОБА_1, Жовківський РВ ГУ ДМСУ у Львівській області про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення.

Даний позов мотивований з тих самих підстав, що зазначені в позові ОСОБА_1.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному об»ємі посилаючись на доводи наведені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання повторно не прибули, відповідач ОСОБА_2 направила на адресу суду заяву, просить справу розглядом відкласти на інше число у зв»язку із сімейними обставинами. Разом з тим, суд враховуючи, що відповідачі повторно не прибули в судове засідання, відповідачка ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог, щодо сімейних обставин не подала суду жодних доказів, вважає, що така неявка відповідачів є без поважних причин і оскільки позивачі не настоюють на участі відповідачів в судовому засіданні та не заперечують проти постановлення заочного рішення, суд ухвалив про постановлення по справі заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до суду письмові заперечення і з таких вбачається, що позовні вимоги вони не визнають, просять в задоволенні позовних вимог позивачів відмовити.

Заслухавши пояснення позивачів, їх представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст.. 10, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беріть участь у справі, виникає спір.

Ст. 150 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей.

Відповідно до ст. 156 цього ж Кодексу члени сім»ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім»ї власника будинку зобов»язані дбайливо ставитися до жилого будинку.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Членами сім»ї наймача може бути визнано осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть спільне господарство. Права члена сім'ї має також і особа, яка перестала бути членом сім'ї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні.

Відповідно до ст.. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є дочкою позивачів по справі. Відповідач ОСОБА_3 є чоловіком відповідачки ОСОБА_2, а позивачам приходиться зятем.

Відповідачі були зареєстровані за згодою позивачів в будинку АДРЕСА_1 Львівської області, чого не заперечили позивачі в судовому засіданні.

Із свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1.

Із довідки № 1009 від 14.08.2013 р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 має наступний склад сім»ї: дружина - ОСОБА_4, дочка - ОСОБА_2, зять - ОСОБА_3, онук - ОСОБА_6.

Із захисних приписів від 04.07.2012 р. вбачається, що дільничний інспектор роз»яснив гр.. ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що в разі порушення вимог захисного припису вони будуть притягуватися до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Будь-яких інших попереджень чи застережень, щодо можливих наслідків в разі порушення даного припису в даному приписі не зазначено.

Із вироку Жовківського районного суду від 19.04.2014 р. видно, що гр.. ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ст.. 128 КК України, а саме за спричинення позивачці по справі ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження. Даний вирок ухвалою Апеляційного суду Львівської області змінено та ОСОБА_3 звільнено від покарання у зв»язку із закінченням строків давності.

Із оглянутих в судовому засіданні відмовних матеріалів вбачається, що протягом тривалого періоду часу між позивачами та відповідачами існують неприязні стосунки, як відносно відповідачів так і відносно позивачів неодноразово розглядалися матеріали, що насильства в сім»ї.

Із пояснень позивачів, які вони дали в судовому засіданні відомо, що відповідачі жодним чином не попереджалися та не повідомлялися про можливі наслідки їхньої негативно поведінки, будь-які заходи запобігання і громадського впливу на відповідачів не здійснювалися.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» у справах при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Разом з тим суд не може взяти до уваги захисні приписи від 04.07.2012 р. оскільки з таких вбачається, що гр.. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 роз»яснино лише, що в разі порушення вимог захисного припису вони будуть притягуватися до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Будь-яких інших попереджень чи застережень, щодо можливих наслідків в разі порушення даного припису, зокрема, щодо можливого їхнього виселення із спірного будинковолодіння в даному приписі не зазначено.

Таким чином, хоча судом і встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як члени сім»ї позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1, систематично порушують правила співжиття, роблять його неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, зокрема позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_1, однак до відповідачів не були застосовані жодні запобігання і громадський вплив, передбачені ст.. 116 ЖК України.

Отже, суд прийшов до переконання, що в задоволені як позову ОСОБА_1 так і в задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про примусове виселення відповідачів із спірного будинковолодіння без надання іншого житлового приміщення слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно не підлягає і задоволенню позовна вимога за позовом ОСОБА_1 про зобов»язання ВГІРФО Жовківського РВ ГУМВСУ у Л/о. зняття відповідачів з реєстрації.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та позовних вимог ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209 ч. 3, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Жовківський РВ ГУ ДМСУ у Львівській області про виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 із будинку АДРЕСА_1 Жовкіського району Львівської області без надання іншого житлового приміщення та знятя їх з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 Жовкіського району Львівської області - відмовити за недоведеністю позовних вимог.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_1, Жовківський РВ ГУ ДМСУ у Львівській області про виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 із будинку АДРЕСА_1 Жовкіського району Львівської області без надання іншого житлового приміщення - відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ясиновський Р. Б.

Повний текст рішення виготовлено 12.11.2013 р.